Справа 536/1323/21
Провадження № 2/524/120/24
19 березня 2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення помилково перерахованих коштів в сумі 20000 грн, ухвалив таке рішення.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 26.05.2019 він здійснив переказ коштів в сумі 20000 грн помилково на банківську картку відповідача, обравши шаблон платежу, який на вибір пропонувала система відділеного обслуговування. Вважає, що оскільки між ним та відповідачем відсутні будь-які відносини, відповідачем безпідставно набуто 20000 грн.
У відповіді на відзив позивач вказав, що при формуванні платежу в системі він вказував лише номер картки, в якому припустився помилки, а всі інші відомості були внесені автоматично системою банку. Просив врахувати, що відповідач у відзиві не зазначила жодної законної підстави для зберігання коштів в розмірі 20000 грн
Відповідач надіслала відзив в якому вказала, що при здійсненні платежу позивачу необхідно було заповнити інформацію про отримувача, суму операції, призначення платежу, номер рахунку отримувача. Вважає, що долучена позивачем квитанція містить наведені відомості, що на думку відповідача, свідчить про свідоме перерахування коштів. Просила врахувати, що позивач жодним чином не довів факту помилкового перерахування коштів.
19.03.2024 судом відмовлено у прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог від 17.11.2022.
26.05.2019 ОСОБА_1 здійснив переказ коштів в сумі 20000 грн, що підтверджується копією квитанції №P24А67472482188548874411.
Згідно частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що «кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (провадження № 14-175цс21) вказано, що «відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17».
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц (провадження № 61-29056св18) та від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17 (провадження № 61-15499св19).
Так, вирішуючи вимоги суд враховує те, що відповідачем не було надано суду доказів, які б свідчили про існування між нею та позивачем відносин, які б передбачали сплату позивачем на рахунок відповідача коштів в сумі 20000 грн.
Крім того. суд приймає до уваги ч. 2 ст. 1212 ЦК України відповідно до якої положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
З цих підстав, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що позивач здійснив всі необхідні дії, зокрема вніс реквізити отримувача, для переказу коштів.
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що відповідач набула кошти в сумі 20000 грн без достатньої правової підстави, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України у неї виник обов'язок з повернення вказаних коштів.
Відтак, суд вважає за можливе задовольнити позов.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення помилково перерахованих коштів - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , рнокпп3068904790 кошти в сумі 20000 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ