Справа № 2-907/10
30 вересня 2010 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого - судді Личковахи О.О.
при секретарі - Комаренко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ “ПриватБанк” про захист прав споживача (визнання незаконним підвищення процентної ставки, недійсних умов договору),
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ “ПриватБанк” про захист прав споживача (визнання незаконним підвищення процентної ставки, недійсних умов договору ).
В заяві вказував, що 18 березня 2008 року він уклав із ПАТ КБ «ПриватБанк» договір №PLG0GI0000006095 про іпотечний кредит, відповідно до якого ПАТ КБ «Приватбанк» надав йому кошти (кредит) шляхом видачі готівки через касу на строк з 18.03.2008 р. по 18.03.2018 р. включно зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% на суму залишку кредиту . Відповідач надав кредит за програмою Державної Іпотечної Установи (ДІУ). За час існування кредитної заборгованості позивачем жодного разу не були допущені затримки погашення відсотків чи основної суми заборгованості або інші порушення умов договору, в тому числі щодо надання банку своєчасної інформації про його фінансовий стан та щодо страхування майна за його рахунок на користь банку .
Як вказував позивач, З0 вересня 2008 року він отримав листа від відповідача за № 20.1.3.2/6-22730 від 24.09.2008 з повідомленням про намір відповідача підвищити процентну ставку за користування кредитом, починаючи з 10.10.2008 року, до розміру 2,09% в місяць, або 25,08% річних, аргументуючи це відмовою ДІУ рефінансовувати іпотечні кредити. На лист відповідача позивач направив відповідь про те, що не погоджується з рішенням відповідача, так як підстава, наведена у листі, не відповідала жодному пункту договору про іпотечний кредит . Відповідно до п.8.9 договору про іпотечний кредит кредитор може змінити розмір відсоткової ставки в сторону збільшення у разі настання будь-яких із наступних обставин, а саме:
а) порушення Позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов Кредитного Договору та/або умов договорів, за якими надано забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором);
б) погіршення фінансового стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться Кредитором відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню Позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань, передбачених Кредитним Договором;
в) здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 відсоткових пункти за балансовими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладання цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.
На свій запит до ДІУ по питанню рефінансування його кредиту позивач отримав від ДІУ відповідь, що відповідач взагалі не включив його Кредитний Договір до Пулів, які були надані ПАТ КБ «Приватбанк» на розгляд ДІУ з пропозицією про рефінансування, і що питання про можливість викупу його кредиту може бути розглянуто ДІУ при надходженні такої пропозиції від Кредитора (відповідача) відповідно до встановлених ДІУ параметрів рефінансування за умови надання всіх необхідних документів та в межах встановленого ліміту рефінансування . Як вказував позивач, 16.12.2008 року йому надійшов черговий лист від відповідача за № 737.0.0.2/515 від 09.12.08, в якому були наведені вже нові підстави, які зумовили підняття процентної ставки за Кредитним Договором в односторонньому порядку, а саме:
1) зміна курсу долара США до гривні у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання Договору;
2) зміна облікової ставки НБУ;
3) зміна розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд;
4) зміна середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).
В листі також відповідач посилався на Постанову Правління НБУ №107 від 21.04.2008 р. «Про регулювання грошово-кредитного ринку», якою встановлено облікову ставку з 30.04.2008 року в розмірі 12% річних, що внаслідок зміни облікової ставки НБУ у банка виникло право збільшити відсоткову ставку по кредиту.
Позивач зауважує, що умовами Кредитного Договору збільшення процентної ставки через підвищення курсу долара до гривні взагалі не передбачено .
Як вказував позивач, відповідачем порушена процедура реалізації рішення щодо зміни відсоткової ставки, порушено вимоги законодавства України та нормативно-правових актів НБУ в ході спроби реалізації рішення про зміну відсоткової ставки. Пунктом 3.5 Правил надання банками кредиту (затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року №541/1808) встановлено, що «Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку)». Невключення відповідачем його кредитного договору до Пулів, які були надані на розгляд ДІУ з пропозицією про рефінансування, на думку позивача, свідчить про настання події, яка залежала від волі Кредитора .
Як далі вказував позивач , частиною 6 статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах». Тому, якщо збільшення облікової ставки НБУ в гривнях до рівня 12% річних дійсно мало вплив на вартість ресурсів банку, то відповідач повинен був запропонувати збільшити ставку негайно, а не 10.10.2008 року, тобто через півроку, адже ст. 53 Закону України «Про банки та банківську діяльність» « банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку». Тобто, вказує позивач, виходячи із листа - повідомлення відповідача від 24.09.2008 року № 20.1.3.2/6-22730, банк вже понад шість місяців порушував ст.53 Закону України « Про банки та банківську діяльність», що не є припустимим. А отже відповідач і в цьому випадку, на думку позивача, ініціював збільшення відсоткової ставки за користуванням кредитом за своїм волевиявленням, що є порушенням п.3.5 Постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» .
Крім того, далі вказував позивач , в укладеному ним з відповідачем договорі не вказане правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках, що є порушенням п.3.4 вище наведених Правил, згідно якого Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках.
На письмову вимогу повідомити його про правило, за яким відповідач розраховує необхідну зміну процентної ставки за договором на основі подій, що впливають на вартість ресурсів банку, від відповідача відповіді він не отримав.
14.01.2009 року позивач знову отримав листа - повідомлення від відповідача за № 20.1.3.2/6-36748 від 25.12.2008 року про намір підвищити відсоткову ставку до 30% річних з 01 лютого 2009 року. При цьому відповідач висунув додаткові вимоги, а саме: в разі погашення позивачем до 01.02.2009 року заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13700,14 грн., відсоткова ставка за кредитним договором підвищиться до рівня 25,92% річних, а якщо у розмірі 22833,56 грн., то відсоткова ставка становитиме 25,08%. У своєму листі до відповідача від 16.01.2009 року позивач висловив свою незгоду з черговим підвищенням процентної ставки та вказав на те, що з 09 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12.12.2008 року №661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким внесено зміни до Цивільного кодексу України, а саме доповнено ст.1056-1. Пунктом 2 та пунктом 3 ст.1056-1 передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може буди збільшений банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Далі позивач вказував ,що п.8.9 Кредитного договору, згідно якого кредитор повинен протягом 14 календарних днів з дати збільшення процентної ставки письмово повідомляти про це позичальника, суперечить п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», в якому сказано, що « Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом 7(семи) календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною».Але повідомлення від відповідача на його адресу не надходило ні на протязі 7(семи) , ні навіть протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, чим відповідач порушив вище наведений Закон та п.8.9 Кредитного договору. Відповідач надсилав йому лише листи - повідомлення про наміри підвищувати відсоткову ставку, а на протязі 7 (семи ) календарних днів з дати підвищення ставок письмових повідомлень на його адресу не надходило. Про два випадки підвищення відсоткової ставки він дізнався випадково, подзвонивши до працівників Банку.
В ідповідно до п.1.1 укладеного Кредитного договору , вказував позивач, відсотки за користуванням Кредитом складають 15% річних, які нараховуються на фактичний залишок заборгованості. Інших комісійних винагород Кредитним договором не передбачено. В п.2.4 Кредитного договору Кредитором наведена формула, за допомогою якої Банк розрахував розмір щомісячного ануїтетного платежу, який становить 1097,64 грн. Термін часу, на протязі якого необхідно сплачувати Кредит, складає 120 місяців (до 18.03.2018р.).
Відповідно до п.2.5 Кредитного договору, під час розрахунку відсотків за кожен календарний день, Кредитор виходив з фактичної кількості днів у місяці, але 360 днів у році, тим самим він свідомо завищував фактичний відсоток за користуванням кредитом, тому що кількість днів у календарному році не 360, а 365 (високосний 366) .
Отже, вважає позивач, Кредитор ( відповідач), застосовуючи власну формулу для нарахування відсотків за користуванням кредитом, умисно нараховує приховані відсотки, які Кредитним договором не передбачені, в розмірі 0,21% річних, тобто не 15%, а 15,21% річних, що є порушенням п.1.1 Кредитного договору та абзацу 2 п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі .
За підрахунками позивача, в результаті порушення умов Кредитного Договору, чинного законодавства та використання власної формули, для нарахування відсотків, за допомогою якої Банк нараховував приховані відсотки в розмірі 0,21%, станом на 25 червня 2010 року Банк незаконно нарахував позивачу відсотки за користування кредитом в сумі 6649,03 грн., що призвело до збільшення розміру тіла кредиту на суму 6649,03 грн., а саме згідно банківської виписки, станом на 25.06.2010 року заборгованість за кредитом становить 22997,16 грн., а за розрахунками позивача заборгованість станом на 25.06.2010 року повинна становить 16348,13 грн. Різниця між залишком тіла кредиту, згідно банківської виписки, та залишком згідно розрахунку позивача становить 22997,16 - 116348,13 = 6649,03 грн .
Позивач у заяві просив : в изнати незаконним рішення ПАТ КБ «ПриватБанку» про підвищення відсоткової ставки з 10 жовтня 2008 року до 25,08% річних та з 01 лютого до 25,92% річних ; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» зробити перерахунок нарахування відсотків виходячи із фактичної кількості днів у році 365 (високосний 366); зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» зарахувати незаконно нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 6649,03 грн. в рахунок погашення тіла кредиту та починаючи з 26 червня 2010 року проводити нарахування відсотків в розмірі 15% річних ; визнати п.8.9 «щодо зміни відсоткової ставки в односторонньому порядку» Договору про іпотечний кредит №PLG0GI0000006095 від 18.03.2008 року не дійсним; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» привести Договір про іпотечний кредит №PLG0GI0000006095 від 18.03.2008 року у відповідність до Правил надання банками кредиту (затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року зі змінами), та внести зміни до п.2.5 щодо фактичної кількості днів у році 365, у високосному 366 днів та нараховувати відсотки починаючи з 26 червня 2010 року згідно внесених змін; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» до вирішення справи по суті проводити нарахування відсотків в розмірі 15% річних ; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» відшкодувати йому кошти, витрачені на отримання правової допомоги та відправку листів з повідомленнями в сумі 1526 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю , уточнив позовні вимоги, просив зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» зарахувати незаконно нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 7560,06 грн. в рахунок погашення тіла кредиту та починаючи з 28 вересня 2010 року проводити нарахування відсотків в розмірі 15% річних, зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» привести Договір про іпотечний кредит №PLG0GI0000006095 від 18.03.2008 року у відповідність до Правил надання банками кредиту (затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року зі змінами), та внести зміни до п.2.5 щодо фактичної кількості днів у році 365, у високосному 366 днів та нараховувати відсотки починаючи з 28 вересня 2010 року згідно внесених змін; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» відшкодувати йому кошти, витрачені на отримання правової допомоги та відправку листів з повідомленнями в сумі 1566 грн.
В судовому засіданні представник відповідача Колесников В.О. позов не визнав , заперечуючи проти позовних вимог позивача, пояснив, що зміна процентної ставки за кредитом відбулася не в наслідок волевиявлення однієї із сторін, а через збільшення облікової ставки НБУ та зміни курсу долара США до гривні, і договір, укладений сторонами по справі, має умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки у таких випадках. Облікова ставка НБУ змінилася з 30.04.2008 року, внаслідок чого у банка виникло право збільшити відсоткову ставку по кредиту, а так як з 30.04.2008 року банком не було змінено процентну ставку, право на її підвищення залишається за банком. Так само право на підвищення процентної ставки залишається за банком і при зміні курсу долара США до гривні у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору. Оскільки право банку збільшити процентну ставку шляхом надсилання відповідного повідомлення позивачу було реалізовано до набрання чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку “ від 12 грудня 2008 року № 661-УІ, банк діяв відповідно до умов укладеного з позивачем договору та в рамках чинного законодавства України.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.03.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір про іпотечний кредит № PLG0GI0000006095, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 67500,00 грн. на поліпшення якості окремої квартири зі сплатою 15,00% на рік з кінцевим терміном повернення 18.03.2018 року, що підтверджується копією зазначеного договору.
П.8.9 Кредитного договору встановлено, що Кредитор може змінити розмір відсоткової ставки в сторону збільшення у разі настання будь-яких із наступних обставин, а саме:
а) порушення Позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов Кредитного Договору та/або умов договорів, за якими надано забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором);
б) погіршення фінансового стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться Кредитором відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню Позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань, передбачених Кредитним Договором;
в) здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 відсоткових пункти за балансовими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладання цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.
На протязі дії договору позивач належним чином виконував зобов'язання за договором в частині сплати платежів, однак в подальшому йому відповідачем були направлені лист за № 20.1.3.2/6-22730 від 24.09.2008, в якому відповідач повідомив про намір підвищити процентну ставку за користування кредитом, починаючи з 10.10.2008 року, до розміру 2,09% в місяць, або 25,08% річних та лист за № 20.1.3.2/6-36748 від 25.12.2008 року про намір підвищити відсоткову ставку до 30% річних з 01 лютого 2009 року. При цьому відповідач висунув додаткові вимоги, а саме: в разі погашення позивачем до 01.02.2009 року заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13700,14 грн., відсоткова ставка за кредитним договором підвищиться до рівня 25,92% річних, а якщо у розмірі 22833,56 грн., то відсоткова ставка становитиме 25,08%.
В двох випадках позивач звертався до відповідача із листами, в яких не погоджувався із його рішеннями та вказував на порушення чинного законодавства під час реалізації рішень про підвищення процентної ставки.
Судом також встановлено, що підвищення відсоткової ставки за діючим Договором відбулося без супроводження інформацією щодо нової реальної вартості кредиту. Це є порушенням вимог "Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту" , затверджених Постановою правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808. Зокрема, пункт 1.3 Правил встановлює, що "банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами". Пропозиція щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом рівнозначна переукладанню кредитної угоди, тому відповідач зобов'язаний був разом з листом надати позивачу два розрахунки нової реальної вартості кредиту (відповідно до двох запропонованих відсоткових ставок) згідно вимог зазначених Правил, чого здійснено не було.
Зміна відсоткової ставки за договором неможлива без зазначення обґрунтованих підстав для цього. Пункт 3.5 згаданих вище Правил встановлює, що "банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку)". В якості аргументації рішень відповідача в отриманих листах конкретні фактори, що вплинули на підвищення відсоткової ставки не наведені, тому вони не можуть вважатися такими, що дають відповідачу право змінити відсоткову ставку за кредитом.
Також суд зазначає, що зміна ставки за кредитом без наведення правила розрахунку вартості кредиту є порушенням прав позивача як споживача. Згідно частини п'ятої пункту 3.4 згаданих вище Правил: "Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках". У спірному Договорі таке правило не наведене ані у вигляді математичної формули, ані навіть у вигляді текстового опису пропорційного впливу можливих факторів.
Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту.
Так п.8.9 Кредитного договору передбачено, що кредитор не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника;
- такий новий розмір відсоткової ставки за Кредитним договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у Повідомленні Кредитору до Позичальника, без укладання Сторонами відповідної угоди про внесення змін до Кредитного договору;
Одночасно п.10.3 Кредитного договору встановлено, що всі зміни та доповнення до Договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками Сторін.
Отже в даному Договорі передбачено нечітке, двозначне положення щодо внесення змін до Договору. Відповідно до п.8, ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачем тлумачаться на користь споживача.
В даному випадку відповідач порушив цю вимогу закону, тому що зміну вищевказаного договору не провів в такій самій формі, що й договір, що змінився.
В даний час кредитний договір № PLG0GI0000006095 від 18.03.2008 року є діючим незмінним правочином.
Крім того, відсутній інший правочин, згідно з яким позивачу збільшено відсоткову ставку за кредитним договором. Отриманий ним лист від відповідача не може розглядатись як зміна кредитного договору - правочин.
Відповідно до п.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом 7 календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Відповідач же не надав до суду підтверджень щодо повідомлення позивача про зміну відсоткової ставки ні на протязі семи днів , ні на протязі 14 днів згідно п.8.9 Договору, який дійсно суперечить п.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
12.12.2008 року був прийнятий Закон України № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", який набрав чинності та діяв з 09.01.2009 року.
Вказаним Законом внесені зміни до Цивільного Кодексу України, а саме: доповнено статтею 1056-1, ч.2 якої передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Частина З вказаної статті передбачає, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Також вказаним Законом стаття 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" була доповнена частиною четвертою, згідно якої банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.
Відповідно до вимог ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором, або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду.
Суд вважає, що вказане повідомлення, зроблене відповідачем відповідно до умов п.8.9 Кредитного договору в односторонньому порядку на момент укладення Договору, не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки в повідомленні, отриманому позивачем 14.01.2009 року, ставиться питання про підвищення відсоткової ставки за кредитом починаючи з 01.02.2009 року, тобто після 09.01.2009 року, коли набрали чинності зміни до ЦК України, щодо яких відсоткова ставка не може бути збільшена в односторонньому порядку.
П.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
П.1.1 Кредитного договору встановлений відсоток за користування кредитом в розмірі 15%.
Пунктом 2.5 Кредитного договору встановлено, що розрахунок відсотків здійснюється, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку, до дати повного погашення кредиту. Відсотки розраховуються на фактичних залишок заборгованості за кожен календарний день, виходячи із фактичної кількості днів у місяці і 360 днів у році.
Як встановлено судом, відповідач дійсно під час розрахунку відсотків за користування кредитом брав до уваги кількість днів у році 360, а не фактичну кількість днів 365, що призвело до нарахування прихованих відсотків в розмірі 0,21%, які Кредитним договором не передбачені.
П.8, ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.
Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення.
В цьому зв”язку суд вважає ,що вимоги позивача про з обов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» зарахувати незаконно нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 7560,06 грн. за договором про іпотечний кредит № PLG0GI0000006095 , укладеним 18.03.2008 року між ним і ПАТ КБ «ПриватБанк», в рахунок погашення тіла кредиту підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину , які встановлені законом , не можуть змінюватися за домовленістю сторін .
Таким чином умова Договору , передбачена п.8.9 Кредитного Договору про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 р. і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків , а тому процентна ставка за Кредитним Договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами Договору.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
З підстав, наведених вище, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, так як відповідач під час реалізації права щодо підняття відсоткової ставки з 10.10.2008 року та з 01.02.2009 року не мав права змінювати в односторонньому порядку спірну угоду, піднімати розмір процентної ставки в односторонньому порядку, а також не мав права нарахування прихованих відсотків, оскільки це є порушенням норм цивільного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
До судових витрат відповідно до ст.79 ЦПК України відносяться витрати на правовому допомогу.
Таким чином, сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 40 грн., понесені позивачем витрати, пов”язані з оплатою правової допомоги фахівця в галузі права, в сумі 1515 грн.00 коп. підлягають стягненню з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є : 1) ...витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Оскільки для відновлення свого порушеного права позивачем були зроблені витрати в сумі 11 грн., пов”язані з написанням листів відповідачу , Державній іпотечній установі, НБУ, які документально підтверджені по справі, вказані витрати в сумі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Судовий збір в сумі 8 грн. 50 грн. слід стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» в дохід держави
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 64, 79,84,88, 208, 209, 212-215,218 ЦПК України, ст. ст. 16,22, 215,216, 526,652,654,1056-1, 1054 ЦК України, згідно Закону України "Про банки та банківську діяльність", Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ зі змінами , Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку “ від 12 грудня 2008 року № 661-УІ -
Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ “ПриватБанк” про захист прав споживача (визнання незаконним підвищення процентної ставки, недійсних умов договору) задоволити повністю.
Визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за договором про іпотечний кредит № PLG0GI0000006095 , укладеним 18.03.208 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , з 10 жовтня 2008 року до 25,08% річних та з 01 лютого 2009 року до 25,92% річних неправомірними.
Зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» зробити перерахунок нарахування відсотків за договором про іпотечний кредит № PLG0GI0000006095 , укладеним 18.03.208 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , виходячи із фактичної кількості днів у році - 365 ( у високосному році - 366).
Зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» зарахувати незаконно нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 7560,06 грн. за договором про іпотечний кредит № PLG0GI0000006095 , укладеним 18.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , в рахунок погашення тіла кредиту та починаючи з 28 вересня 2010 року проводити нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних.
Визнати недійсним п.8.9 договору про іпотечний кредит № PLG0GI0000006095 , укладеного 18.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1, як такий, що не відповідає вимогам Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку “ від 12 грудня 2008 року № 661-УІ та Закону України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ зі змінами.
Зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» привести Договір про іпотечний кредит № PLG0GI0000006095 від 18.03.2008 року, укладений 18.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1, у відповідність до Правил надання банками кредиту, затверджених Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року зі змінами, проводити розрахунок відсотків за користування кредитом на фактичний залишок заборгованості за кожен календарний день, виходячи із фактичної кількості днів у місяці і фактичної кількості днів у році ( 365 днів , 366 днів - у високосному році).
Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати, зроблені ним для відновлення свого порушеного права, в сумі 11 грн. 00 коп.
Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 40 грн.
Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати, пов”язані з оплатою правової допомоги фахівця в галузі права, в сумі 1515 грн.00 коп.
Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: