29 квітня 2024 року Справа № 915/1809/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участю сторін:
від позивача (представник позивача) - Слівінська Н.І.
від відповідача (представник відповідача) - Сурікова І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул.Назарівська, 3, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул.Назарівська, 3, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 42041573
електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua
представник позивача: Качуренко Віктор Юхимович
електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
представник позивача: Слівінська Надія Іванівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", вул.Погранична, 39/1, м. Миколаїв, 54017
електронна адреса: 42129888@mail.gov.ua
представник відповідача: Сурикова Ірина Андріївна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3
про: стягнення 73 223 062,18 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.02.2024 (вх.№2407/24 від 01.03.2024)
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 01.12.2023 (вх.15868/23) (заява про зменшення позовних вимог від 29.02.2024 (вх.№2407/24 від 01.03.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" коштів в розмірі 73 223 062,18 грн. з яких: 13 408 802,21 грн. - 3% річних та 59 814 259,97 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі - продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 №65-150-SD-21-00427 в частині своєчасної оплати за поставлену позивачем електричну енергію, у зв'язку з чим відповідачу нараховано інфляційні та 3% річних.
Ухвалою суду від 06.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.01.2024. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті спору.
Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву (вх.№16863/23 від 26.12.2023) (а.с.1-11 т.2) в якому зазначає про неправомірне нарахування інфляційних втрат в періоди згідно розрахунку позивача, а саме: з 14.10.2022 по 17.10.2022 на суму 60 813,05 грн., з 11.10.2022 по 17.10.2022 на суму 639 986,05 грн., з 14.11.2022 по 29.11.2022 на суму 20 162,05 грн., з 29.12.2022 по 23.01.2023 на суму 482 240,48 грн., з 05.01.2023 по 30.01.2023 на суму 482 240,48 грн., з 15.02.2023 по 16.02.2023 на суму 101727,54 грн., з 12.06.2023 по 18.06.2023 на суму 183 967,38 грн., з 13.07.2023 по 16.07.2023 на суму 127 088,56 грн., з 14.08.2023 по 20.08.2023 на суму 269 899,27 грн., з 05.08.2023 по 29.08.2023 на суму 483 690,44 грн., з 11.08.2023 по 30.08.2023 на суму 483 690,44 грн. Всього на суму 3 335 505,74 грн. Вважає, що інфляційні втрати в сумі 3 335 505,74 грн. розраховані позивачем неправомірно та без належного правового підґрунтя. Зазначає, що нараховані позивачем 3% річних в період з 24.02.2022 в розумінні положень ст.216, 217 ГК України, ст.ст.611, 625, 692 Цивільного кодексу України та висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 19.06.2019 у справах 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц є штрафними санкціями, які в силу пункту 16 Постанови НКРЕКП 25.02.2022 №332 нараховані позивачем неправомірно та не визнаються відповідачем. Вказує, що заборгованість за Договором, яка стала підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, що є предметом позову, виникла в результаті сталої тривалої непередбачуваної затримки з боку Гарантованого покупця в компенсації послуг відповідача (ПУП) із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів. Періодом заборгованості, на яку нараховані 3% річних та інфляційні витрати за Договором купівлі - продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг, є період з 25.02.2022 по 23.10.2023. На державному рівні із початком повномасштабних воєнних дій на території України були встановлені певні обмеження для надавачів комунальних послуг, зокрема заборона припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України, у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі. У зв'язку із оголошеним воєнним станом значно знизилась платоспроможність споживачів електричної енергії, та як наслідок збільшилась дебіторська заборгованість перед товариством за спожиту електричну енергію. Такі обставини призвели до того, що товариство опинилось в умовах неможливості проведення своєчасної та повної оплати за електричну енергію придбану за спірним Договором власними коштами саме для побутових споживачів. У зв'язку з викладеним, задля дотримання принципу справедливості та розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, з метою недопущення стягнення із боржника надмірних грошових коштів, просить суд зменшити розмір 3% річних на 99%.
Позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив (вх.№17005/23 від 29.12.2023) (а.с.12-65 т.2) в якій заперечує проти доводів та аргументів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що правова позиція щодо нарахування інфляційних втрат за неповний місяць викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та є більш пізньою у часі у порівнянні з тими правовими позиціями, на які посилається відповідач. Інфляційні втрати та річні є одним із заходів цивільно - правової відповідальності, що випливає з назви ст.625 ЦК України та гл.51 «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання». Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер. Позивач вважає, що позиція відповідача, щодо тотожності правової природи 3% річних та інфляційних втрат передбачених ч.2 ст.625 ЦК України з правовою природою штрафних санкцій передбачених ст.230 ГК України, ст.549 ЦК України є неправомірною, безпідставною та не заслуговує на увагу. Позивач просить суд відмовити відповідачу у клопотанні про зменшення розмірі 3% річних на 99%. Вказує, що справа №902/417/18 на яку посилається відповідач щодо зменшення відсотків не є подібною зі справою що розглядається з огляду на конкретні обставини цих справ.
Відповідач через систему «Електронний суд» надав заперечення (на відповідь на відзив) (вх.№85/24 від 04.01.2024) (а.с.66-95 т.2) в яких зазначає, що зобов'язання учасника ринку щодо здійснення оплати за договором, укладеними на виконання Положення про ПСО, виконуються в межах отриманих коштів по ланцюгу, тобто першими на початку переходу до фінансового механізму ПСО в ланцюзі є виробники електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів. Вказує, що починаючи з лютого 2022 року у відповідача почалась утворюватися заборгованість перед позивачем за спірним договором, однак ця заборгованість утворилась у зв'язку з несвоєчасним отриманням коштів по ланцюгу ПСО саме від Державного підприємства «Гарантований покупець». Як вбачається з інформації звітів по бухгалтерським проводкам, всі грошові кошти отримані від ДП «Гарантований покупець» відповідач без затримки (в день надходження) спрямовував на оплату електричної енергії за спірним договором. Зазначає, що для реалізації положень Договору щодо оплати відповідно до встановленого графіку, має бути дотриманий ланцюжок логічно-послідовних дій, який був порушений ДП «Гарантований покупець», тобто не з вини відповідача. Такі обставини спричинили затримку платежів відповідача позивачу.
Позивач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення у справі (вх.№375/24 від 12.01.2024) (а.с.96-102 т.2) в яких зазначає, що додані до заперечення на відповідь на відзив документи стосуються договірних відносин між ТОВ «Миколаївська ЕК» та ДП «Гарантований покупець» та не підлягають дослідженню у рамках розгляду даної справи. Вважає, що відповідачем не наведено заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.
Відповідач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення (вх.№474/24 від 15.01.2024) (а.с.103-105 т.2) в яких зазначає, що не заперечує факт, що між учасниками, на яких покладаються спеціальні обов'язки укладені різні договори, в той же час відповідно до приписів законодавства, які зазначені у додаткових поясненнях, слідує, що невиконання обов'язків по своєчасній оплаті за договором одного із учасників в свою чергу тягне за собою порушення умов договору тим учасником відносно якого порушив умови договору попередній учасник.
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" через систему "Електронний суд" надало заяву (вх.№563/24 від 16.01.2024) в якій просить суд: - залучити до участі у справі №915/1809/23 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" як правонаступника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом - Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; - замінити позивача у справі №915/1809/23 - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі відокре0мленого підрозділу "Енергоатом - Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Ухвалою суду від 16.01.2024 заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про залучення до участі у справі правонаступника позивача - задоволено. Залучено до участі у справі №915/1809/23 - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 42041573), як правонаступника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом - Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Замінено позивача у справі №915/1809/23 - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом - Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 42041573).
Ухвалою суду від 16.01.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у зв'язку з оголошенням у м.Миколаїв повітряної тривоги, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 08.02.2024.
Позивач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення у справі (вх.№1445/24 від 05.02.2024) (а.с.144-148 т.2) в яких зазначає, що не погоджується з твердженням відповідача, що Наказом №132 встановлено такий порядок розрахунків, відповідно до якого кошти, отримані ПУП від ДП «Гарантований покупець», є джерелом розрахунку ТОВ «МЕК» перед АТ «НАЕК «Енергоатом» за куплену електричну енергію за Договором, оскільки відповідно до положень Наказу №132, даний нормативно - правовий акт застосовується виключно після утворення заборгованості між учасниками ринку і саме пропорційність такої заборгованості лежить в основі розрахунків згідно з Наказом №132.
У підготовчому засіданні 08.02.2024 оголошено перерву до 06.03.2024.
Відповідач через систему «Електронний суд» надав клопотання в якому просить суд приєднати до матеріалів справи контр розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.155 - 166 т.2).
Позивач через систему «Електронний суд» надав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№2407/24 від 01.03.2024) (а.с.167-180 т.2) в якій зазначає, що погоджується з відповідачем у частині допущених описок при здійсненні розрахунку розміру 3% річних для: - першого етапу оплати електричної енергії, купленої у червні 2022 року. У зв'язку з чим правильним розміром 3% річних, що заявляється до стягнення за червень 2022 року, є 629 534,97 грн. замість 639 011,96 грн.; - четвертого та п'ятого етапів оплати електричної енергії, купленої у серпні 2022 року. У зв'язку з чим правильним розміром 3% річних, що заявляються до стягнення за серпень 2022 року , є 895 863,56 грн. замість 900 715,05 грн. У зв'язку з цим зменшує розмір заявленої до стягнення суми 3% річних з 13 423 130,69 грн. до 13 408 802,21 грн. У наданій заяві про зменшення позовних вимог позивач просить суд сягнути з відповідача 73 223 062,18 грн. з яких: 13 408 802,21 грн. - 3% річних та 59 814 259,97 грн. - інфляційні втрати.
Позивач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення щодо наданого контррозрахунку (вх.№2630/24 від 05.03.2024) в яких зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат у жовтні 2022 року, лютому 2023 року та червні 2023 року заперечуються. Вказує, що питання нарахування інфляційних втрат за період прострочення, що складає неповний місяць, неодноразово розглядалося Верховним Судом та, як наслідок, сформувалася усталена судова практика, відповідно до якої сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця -інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Така правова позиція Верховного Суду міститься, зокрема, у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, у постанові від 10.02.2021 у справі № 910/14257/19, у постанові від 21.12.2021 у справі № 910/15364/20, у постанові від 09.03.2023 у справі №902/317/22. Діючи відповідно до вищевикладеного підходу, Позивачем було здійснено розрахунок розміру інфляційних втрат, що заявлені до стягнення у даній справі з використанням інформаційно-правової системи «Ліга-Закон». Зазначає, що при розрахунку інфляційних втрат за прострочення оплати за Договором необхідно враховувати особливості здійснення такої оплати. Так, відповідно до умов додаткових угод до Договору для періоду постачання оплата здійснюється у формі попередньої поетапної оплати - п'ять етапів для кожного періоду постачання. Враховуючи такий порядок розрахунків, здійснення кожного з п'яти платежів у межах однієї додаткової угоди до Договору для періоду постачання є окремим грошовим зобов'язанням у розумінні чинного законодавства. Таким чином, при визначенні кількості календарних днів, що беруться до уваги при обрахуванні розміру інфляційних втрат, слід виходити з того, що першим днем прострочення є наступний день після дати платежу згідно з умовами відповідної додаткової угоди до Договору, а останнім днем - день, що передує здійсненню у повному обсязі оплати вартості електричної енергії для відповідного етапу оплати. З огляду на зазначене, Позивач не погоджується із запереченнями Відповідача у частині визначення розміру інфляційних втрат, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають врахуванню.
Ухвалою суду від 06.03.2024, занесену до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2024.
Відповідач через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№4084/24 від 05.04.2024) в якій просить суд судове засідання у справі №915/1809/23 призначене на 09.04.2024 відкласти, у зв'язку з участю представника відповідача в судових засіданнях призначених Жовтневим районним судом Миколаївської області.
Ухвалою суду, від 09.04.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача задоволено та відкладено розгляд справи на 29.04.2024.
У судовому засіданні 29.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
24 вересня 2021 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом - Трейдінг» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступник - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - ПУП) було укладено Договір №65-150-SD-21-22-427 купівлі - продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (далі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору, договір укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку
електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі
функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021.
У відповідності до п.1.2 Договору, кожна Сторона зобов'язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку
електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов'язань за цим Договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення тощо.
Відповідно до п.2.1 Договору, за цим договором Продавець зобов'язаний продати, а ПУП зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП.
Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється в Об'єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).
Пунктом 2.2 Договору визначено, що обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску Продавцем та відбору ПУП електричної енергії.
У відповідності до п.3.1 Договору, періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону.
Згідно п.3.3 Договору, обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання.
Відповідно до п.3.4 Договору, відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання.
Пунктом 3.6 Договору визначено, що підставою для фізичного відпуску/відбору електричної енергії у торговий день (добу постачання) за цим Договором є отримання сторонами від ОСП автоматичного повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований ДД є дійсним.
Якщо будь-яка сторона не здійснила реєстрацію обсягів електричної енергії або реєстрації договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП, купівлі/продажу цих обсягів припиняється.
Обсяг електричної енергії, продаж (відпуск) якого сторонами було припинено внаслідок невиконання сторонами пункту 3.5 цього Договору, може бути реалізований продавцем на власний розсуд на інших сегментах ринку. Залишок грошових коштів отриманих продавцем, зараховується у рахунок наступного платежу, відповідно до Додаткової угоди до Періоду постачання.
У відповідності до п.4.2 Договору, вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.
Згідно п.4.3 Договору, оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.
Відповідно до п.4.6 Договору, оплату за куплену електричну енергію ПУП здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у Розділі 13 цього договору або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш, ніж як за 2 (два) робочі дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді.
Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.
Згідно п.4.9 Договору, після закінчення кожного розрахункового місяця у періоді постачання, сторони складають Акт купівлі - продажу електричної енергії.
Продавець не пізніше 2-го робочого дня після закінчення розрахункового місяця, у якому відбулася купівля-продаж електричної енергії, надсилає ПУП з накладенням кваліфікованого електронного підпису Акт купівлі - продажу електричної енергії.
Пунктом 11.1 Договору визначено, що договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікований електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності Положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов'язань Договір діє до їх повного виконання.
Додатковими угодами № 6-27 (а.с.91-132 т.1) сторони погодили період постачання березень 2022-жовтень 2023, вартість та обсяг електричної енергії, а також етапи оплати, а саме:
- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
Позивач зазначає, що ним було виконано свої зобов'язання за Договором належним чином та здійснено продаж електричної енергії у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року у строки та в обсягах, визначених відповідними Додатковими угодами для Періоду постачання, що підтверджується, зокрема, актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме:
- актом №595 від 31.03.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 250 581 774,68 грн. з ПДВ (а.с.133 т.1);
- актом №739 від 30.04.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 202 072 028,40 грн. з ПДВ (зв.б. а.с.133 т.1);
- Актом №904 від 31.05.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 119 178 329,29 грн. з ПДВ (а.с.134 т.1);
- актом №1067 від 30.06.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 97 483 419,72 грн. з ПДВ (зв.б. а.с.134 т.1);
- актом №1249 від 31.07.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 102 741 850,32 грн. з ПДВ (а.с.135 т.1);
- актом №1445 від 31.08.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 100 264 038,05 грн. з ПДВ (зв.б. а.с.135 т.1);
- актом №1675 від 30.09.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 88 383 502,08 грн. з ПДВ (а.с.136 т.1);
- актом №1834 від 31.10.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 127 997 209,60 грн. з ПДВ (зв.б. а.с.136 т.1);
- актом №2122 від 30.11.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 188 066 949,12 грн. з ПДВ (а.с.137 т.1);
- актом №2252 від 31.12.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 262 806 643,58 грн. з ПДВ (зв.б. а.с.137 т.1);
- актом №15 від 31.01.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 301 400 300,54 грн. з ПДВ (а.с.138 т.1);
- актом №155 від 28.02.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 290 650 114,94 грн. з ПДВ (зв.б. а.с.138 т.1);
- актом №321 від 31.03.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 292 423 754,58 грн. з ПДВ (а.с.139 т.1);
- актом №478 від 30.04.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 226 633 524,48 грн. з ПДВ (зв.б. а.с.139 т.1);
- актом №636 від 31.05.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 126 523 330,56 грн. з ПДВ (а.с.140 т.1);
- актом №711 від 30.06.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 124 158 967,00 грн. з ПДВ (зв.б. а.с.140 т.1);
- актом №817 від 31.07.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 133 495 116,48 грн. з ПДВ (а.с.141 т.1);
- актом №916 від 31.08.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 172 746 586,37 грн. з ПДВ (зв.б. а.с.141 т.1);
- актом №994 від 30.09.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 174 790 224,00 грн. з ПДВ (а.с.142 т.1);
- актом №1182 від 31.10.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 226 008 832,20 грн. з ПДВ (зв.б. а.с.143 т.1).
Позивач вказує, що з березня 2022 року відповідач порушував встановлені Додатковими угодами для Періоду постачання строки оплати за електричну енергію, а тому позивач здійснив нарахування відповідачеві 3% річних у розмірі 13 408 802,21 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 59 814 259,97 грн. та звернувся до суду з даним позовом про їх стягнення.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного Кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності доп.1 ст.193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Якщо сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 59 814 259,97 грн. нараховані за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року (а.с.169 - 179 т.2).
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що він не суперечить вимогам законодавства та є арифметично правильним, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.169-179 т.2) нарахував та просить су стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 13 408 802,21 грн. нараховані за період з 05.03.2022 по 13.11.2023.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що він не суперечить вимогам законодавства та є арифметично правильним.
Відповідач у відзиві, задля дотримання принципу справедливості та розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, з метою недопущення стягнення з боржника надмірних грошових коштів, просить суд зменшити розмір 3% річних на 99%.
Позивач проти зменшення розміру 3% річних заперечує з підстав викладених у відповіді на відзив.
Відповідач звертаючись до суду з клопотанням про зменшення 3% річних просить суд врахувати, що відповідач є постачальником універсальних послуг на території Миколаївської області більшість споживачів, якого є побутові споживачі. Періодом заборгованості, за яку нараховані 3% річних та інфляційні втрати за договором купівлі - продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг, є період з 25 лютого 2022 року по 23 жовтня 2023 року. На державному рівні із початком повномасштабних воєнних дій на території України були встановлені певні обмеження для надавачів комунальних послуг, зокрема заборона припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України, у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі. У зв'язку з оголошенням воєнного стану значно знизилась платоспроможність споживачів електричної енергії, та як наслідок збільшилась дебіторська заборгованість перед Товариством за спожиту електричну енергію. Такі обставини призвели до того, що Товариство опинилось в умовах неможливості проведення своєчасної та повної оплати за електричну енергію придбану за спірним Договором власними коштами саме для побутових споживачів. Вказує, що всі отримані грошові кошти відповідач в день їх надходження спрямовував на оплату електричної енергії за спірним Договором.
Щодо зменшення розміру 3% річних нарахованих позивачем до стягнення з відповідача суд дійшов наступного.
У відповідності до ч.3 ст.509 Цивільного Кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Відповідно до ч.6 ст.3 Цивільного Кодексу України основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з відповідача, суд бере до уваги наступне.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч.2 ст.216 Господарського кодексу України , застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За частинами 1 та 2 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, положень ст.611 та ч.3 ст.692, ст.625 ЦК України, які регулюють відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3% річних є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Також, висновок про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду послідовно викладала у постановах від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 та в ухвалі від 28.02.2024 у справі №915/534/22, що свідчить про сталість правової позиції Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні.
У даній справі судом встановлено, що відповідач є постачальником універсальних послуг на території Миколаївської області, більшістю споживачів, якого є побутові споживачі.
Також судом прийнято до уваги, що місто Миколаїв та Миколаївська область з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України опинились в зоні активних бойових дій. Внаслідок цих подій значно знизилась платоспроможність побутових споживачів електричної енергії, що в свою чергу стало підставою для збільшення дебіторської заборгованості перед відповідачем за спожиту електричну енергію.
Судом також враховано, що складна фінансова ситуація, в якій опинився відповідач, ускладнювалась також забороною припинення постачання електроенергії, що унеможливлювало зупинення накопичення заборгованості, та призупиненням всіх примусових виконавчих дій, що затримує стягнення боргів за попередні, довоєнні періоди.
Також, судом прийнято до уваги, що деякі населені пункти Миколаївської області, знаходились під тимчасовою окупацією, багато населених пунктів взагалі зруйновані. Такий фактор також впливає на платоспроможність споживачів відповідача. Договором передбачені умови, які змушують відповідача здійснювати оплату позивачу за надані послуги 5-ма плановими платежами у місяці покупки електричної енергії.
Незважаючи на зазначені обставини, відповідачем вживались всі можливі дії щодо належного виконання умов даного Договору.
З огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на всі фактичні обставини справи, повну оплату відповідачем купленої електричної енергії, те що розрахунок 3% річних охоплює період військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем зобов'язань по сплаті купленої електричної енергії, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми 3% річних - 13 408 802,21 грн. на 50% та стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 704 401,11 грн. (13 408 802,21 грн. Х 50%).
Суд також вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 59 814 259,97 грн. інфляційних втрат та 6 704 401,11 грн. відсотків річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача відсотків річних у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов'язання.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір 3% річних, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру 3% річних покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.
Судовий збір у розмірі 751 520,00 грн., у відповідності до ст.129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача, без урахування зменшення судом суми 3% річних.
Позивач у позовній заяві просить суд повернути сплачений у більшому розмірі судовий збір у розмірі 187 880,00 грн.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 187 880,00, який сплачений позивачем у більшому розмірі.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (вул.Погранична, 39/1, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 42129888) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул.Назарівська, 3, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул.Назарівська, 3, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 42041573) 3% річних у розмірі 6 704 401,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 59 814 259,97 грн. та судовий збір у розмірі 751 520,00 грн.
3. В решті позову відмовити.
4. Повернути Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул.Назарівська, 3, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул.Назарівська, 3, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 42041573) з Державного бюджету України (р/р UA588999980313121206083014478, отримувач Миколаїв.ГУК/тг м.Миколаїв/22030101, код отримувача: 37992030) сплачений згідно платіжної інструкції №224944 від 13.11.2023 судовий збір в розмірі 187 880,00 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 08.05.2024.
Суддя Н.О. Семенчук