29 квітня 2024 року Справа № 915/184/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача адвоката Врадій Л. М.
від відповідача та третіх осіб представники не з'явились
за позовом: Фізичної особи-підприємця Хімір Раїси Калістратівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до відповідача: Вознесенської міської ради (код ЄДРПОУ 38016400, 56501, м. Вознесенськ, площа Центральна, 1)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
Державна інспекція архітектури та містобудування України (код ЄДРПОУ 44245840, 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26)
ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )
ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 )
про: визнання права власності на самочинно збудований магазин
Фізична особа - підприємець Хімір Раїса Калістратівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх. № 2193/24), в якій просить суд визнати за нею право власності на самочинно збудований магазин загальною площею 56,3 кв м, що розташований у АДРЕСА_4 .
Підставою позову позивачем зазначено необхідність визнання права власності на самочинно збудований магазин, який нею використовується для здійснення підприємницької діяльності, як фізичною особою - підприємцем.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 376 Цивільного кодексу України, згідно з якими житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Ухвалою суду від 11.03.2024 відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.04.2024.
25.04.2024 від Вознесенської міської ради надійшло клопотання (вх. № 5011/24) щодо розгляду справи без участі представника відповідача. Проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований магазин, не заперечували.
25.04.2024 до суду надійшли пояснення від Державної інспекції архітектури та містобудування України (вх. № 5018/24), в яких, з посиланням на усталену позицію Верховного суду, викладену в постановах від 04.06.2018 у справі № 640/13030/16-ц та від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17, третя особа зазначила, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Також послались на висновок Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі №2-962/2009, згідно з яким міська рада не є особою, яка порушила, не визнає чи оспорює права позивача. Тому, суд першої інстанції, порушуючи вимоги законодавства, замінив собою органи державної влади, що уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно та визнав на нього право власності за позивачем за відсутності між сторонами спору про право цивільне.
Державна інспекція архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ) вважає, що із комплексного аналізу Цивільного кодексу України, законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності» випливає, що особа стає власником новоствореного об'єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права. Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 910/10987/18).
Посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц, зазначають, що визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, ДІАМ вважає, що законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об'єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об'єкта цивільного права. Така позиція є усталеною і в практиці Верховного Суду.
Також ДІАМ просять розглянути справу № 915/184/24 без участі їх представника за наявними в матеріалах справи матеріалами, враховуючи подані письмові пояснення.
Від третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 29.04.2024 надійшли клопотання щодо розгляду справи без їх участі проти задоволення позовних вимог не заперечували.
В судовому засіданні 29.04.2024 позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Посилаючись на усталену правову позицію Верховного суду, викладену, зокрема, в постанові від 12.03.2018 у справі № 11/384-06, зазначили що згідно з частиною 1ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 2 вказаної статті чітко передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Однак, в окремих випадках ст. 376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
Так, відповідно до частини 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
При цьому, частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частина 4 статті 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за потрібне отримати від Вознесенської міської ради підтвердження того, що земельна ділянка, передана позивачці в оренду згідно рішення від 24.04.2020 № 26 та договору оренди землі від 25.05.2020, виділена під вже збудоване приміщення магазину, а від позивачки - пояснення або заперечення щодо клопотання Державної інспекції архітектури та містобудування України від 25.04.2024 (вх. № 5018/24).
Керуючись ст. 181, 182, 202, 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відкласти підготовче засідання у справі на 16 травня 2024 року об 11:00 год. у приміщенні Господарського суду Миколаївської області за адресою: 54614, м. Миколаїв, вул.Фалєєвська, 14.Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
3. Зобов'язати позивача надати пояснення або заперечення щодо клопотання Державної інспекції архітектури та містобудування України від 25.04.2024 (вх. № 5018/24).
4. Зобов'язати відповідача надати підтвердження того, що земельна ділянка, передана ФОП Хімір Р. К. в оренду згідно рішення від 24.04.2020 № 26 та договору оренди землі від 25.05.2020, виділена під вже збудоване приміщення магазину.
5. Роз'яснити учасникам справи, що заяви і клопотання по справі необхідно оформлювати згідно вимог ст. 170 ГПК України і надавати їх суду лише у письмовій формі та завчасно до засідань (підготовчих або слухання по суті). Звернути увагу учасників справи на те, що подання документів до суду можливо здійснювати за допомогою електронних чи поштових засобів зв'язку.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у відповідності до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
7. Суд звертає увагу сторін на те, що згідно ч. 6 ст. 6 ГПК України (в редакції Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами») адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
З метою усунення негативних наслідків у вигляді повернення письмової заяви (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до ч. 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, суд роз'яснює сторонам щодо необхідності здійснити реєстрацію електронних кабінетів в ЄСІТС (реєстрація електронного кабінету за посиланням: https://id.court.gov.ua/ ).
8. На веб-сторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається.
9. Ухвалу направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ткаченко