03 травня 2024 року Справа № 915/1490/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,
за участі представника позивача ? адвоката Бурдинського С.І.;
від відповідачів та третьої особи представники не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , представник ОСОБА_2 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Ангел», (код ЄДРПОУ 31192711, 54029, м. Миколаїв, пр. Центральний, 32/7, e-mail: відомості відсутні)
відповідача- 2: ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , e-mail: відомості відсутні)
відповідача- 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинка Плюс» (РНОКПП 40186001, 54029, м. Миколаїв, пр. Центральний, 32/7, e-mail: bobkovgn77@gmail.com)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 41210422, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, e-mail: depap@mkrada.gov.ua).
про: визнання розміру статутного капіталу, визнання недійсним договору купівлі - продажу, відновлення запису про державну реєстрацію про право власності.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх. № 13129/23 від 05.10.2023), в якій просить суд:
- визнати розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Ангел» у розмірі 11 800,00 (одинадцять тисяч вісімсот) грн., визнавши, що:
- розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Золотий Ангел» складає 5 900,00 (п'ять тисяч дев'ятсот) грн., що становить 50 % статутного фонду (капіталу) ТОВ «Золотий Ангел»;
- розмір частки ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Золотий Ангел» складає 5 900,00 (п'ять тисяч дев'ятсот) грн., що становить 50 % статутного фонду (капіталу) ТОВ «Золотий Ангел»;
- відновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань становище, що існувало до порушення прав позивача, шляхом скасування реєстраційного запису № 15221020012001731 від 24.12.2015 «Державна реєстрація змін о установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) юридичної особи».
- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1104 від 23.12.2015, укладений ТОВ «Золотий Ангел» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Малинка Плюс».
- відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ТОВ «Золотий Ангел» на нерухоме майно (нежитлові приміщення кафе - закусочної загальною площею 296 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 807731748101).
- судові витрати покласти на відповідачів.
Разом з позовною заявою позивачем до суду надано клопотання про витребування доказів (вх. № 13130/23 від 05.10.2023), в якому, з посиланням на ст. 81, 164 ГПК України, та обґрунтовуючи клопотання неможливістю самостійно отримати докази, які можуть вплинути на розгляд справи, просить суд витребувати копію (або, за рішенням суду, оригінал) договору купівлі - продажу від 23.12.2015 № 1104, укладеного ТОВ «Золотий Ангел» з ТОВ «Малинка Плюс» та зареєстрованого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального органу Помазан Я. В. у ТОВ «Золотий Ангел»; ТОВ «Малинка Плюс»; приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального органу Помазан Я. В.
Крім того, до подання позовної заяви ОСОБА_1 було подано в Господарський суд Миколаївської області заяву від 26.09.2023 про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 27.09.2023 задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову та:
- заборонено державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії стосовно ТОВ «Золотий Ангел» (код ЄДРПОУ 31192711);
- заборонено ТОВ «Малинка Плюс» (код ЄДРПОУ 40186001) вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у власність або у користування (у тому числі відчуження, перереєстрація, реєстрація, визнання права власності тощо) щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлових приміщень кафе-закусочної загальною площею 296 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 807731748101;
- заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлових приміщень кафе-закусочної загальною площею 296 кв.м. за адресою: пр. Центральний (Леніна), 32/7, м. Миколаїв, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 807731748101.
Ухвалою суду від 10.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, вирішено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, а також призначено підготовче засідання на 06.11.2023 о 13:30.
Цією ж ухвалою зобов'язано:
1) ТОВ «Золотий Ангел» в строк до 03.11.2023 надати суду оригінал договору купівлі - продажу від 23.12.2015 № 1104, укладеного ТОВ «Золотий Ангел» з ТОВ «Малинка Плюс» та зареєстрованого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального органу Помазан Я. В.;
2) зобов'язано ТОВ «Малинка Плюс» в строк до 03.11.2023 надати суду оригінал договору купівлі - продажу від 23.12.2015 № 1104, укладеного ТОВ «Золотий Ангел» з ТОВ «Малинка Плюс» та зареєстрованого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального органу Помазан Я. В.;
3) зобов'язано приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального органу Помазан Я. В. в строк до 03.11.2023 надати суду засвідчену копію договору купівлі - продажу від 23.12.2015 № 1104, укладеного ТОВ «Золотий Ангел» з ТОВ «Малинка Плюс» та зареєстрованого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального органу Помазан Я. В.
Підготовче засідання, призначене на 06.11.2023, не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, зокрема у період з 13:34 по 16:32 у м. Миколаєві тривала повітряна тривога.
У зв'язку з цим ухвалою від 06.11.2023 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання у справі № 915/1490/23 перенесено на 04.12.2023.
Від відповідача-1, ТОВ «Золотий Ангел», надійшло клопотання від 19.11.2023 про залишення позовної заяви в даній справі без руху, мотивоване ненаданням позивачем копії оспорюваного договору купівлі-продажу разом із позовною заявою.
Крім того, від відповідача-1, ТОВ «Золотий Ангел», надійшов відзив від 19.11.2023 на позовну заяву (вх. №15327/23), в якому товариство зазначило, що вважає позов у даній справі не підлягаючим задоволенню, оскільки:
- позивач не звертався до ДНАП ММР з заявою про реєстрацію (поновлення) себе як учасника ТОВ «Золотий Ангел», не подавав до ДНАП ММР ухвалу про скасування заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.12.2015 у справі №488/89/15-ц (далі - заочне рішення від 08.12.2015). Також позивач, після скасування заочного рішення від 08.12.2015 не звертався із відповідною заявою до ТОВ «Золотий Ангел» для добровільного поновлення у статусі учасника товариства. Отже, оскільки позивачу не було відмовлено у вчинені реєстраційних дій щодо нього або у реалізації його права на вступ (поновлення) у статусі учасника товариства, то порушення прав позивача не відбулось;
- оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1104 був укладений в період, коли заочне рішення від 08.12.2015 набрало законної сили та було чинним, отже у ТОВ «Золотий Ангел» та ТОВ «Малинка Плюс» не могло бути жодних сумнівів щодо правомірності дій учасника та директора продавця, що характеризує відповідачів як добросовісних сторін;
- ОСОБА_1 протягом майже 4-х років, а саме з 2015 по 2019, не оскаржувала заочне рішення від 08.12.2015 та не цікавилась станом справ у ТОВ «Золотий Ангел», не намагалась приймати участь в роботі підприємства або іншим чином проявляти свої корпоративні права, тобто фактично самоусунулась від участі у господарський діяльності підприємства. Зазначена бездіяльність позивачки ОСОБА_1 свідчить про непослідовну поведінку та недобросовісне ставлення до участі в управлінні ТОВ «Золотий Ангел». Відповідач вважає, що виконуючи обов'язок, визначений Статутом, про необхідність скликання, проведення та участі у загальних зборах мінімум двох разів на рік, позивачка ОСОБА_1 мала дізнатися про укладення оскаржуваного договору не пізніше червня 2016 року, таким чином, строк позовної давності на оскарження Договору сплинув в червні 2019 року.
- позивач не є керівником ТОВ «Золотий Ангел», не є стороною оскаржуваного договору та не була власником об'єкту продажу, а отже не має порушеного права щодо такого об'єкту, а відповідно, не має підстав звернення за захистом неіснуючих прав на об'єкт, в т.ч. з вимогою про відновлення записів в реєстрі на користь ТОВ «Золотий Ангел» щодо об'єкту.
Відзив також містив клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Від позивача надійшла відповідь на відзив від 24.11.2023, в якій ОСОБА_1 виклала незгоду з доводами відповідача-1, викладеними у відзиві, та указала, що ці аргументи та доводи не відповідають фактичним обставинам справи, спрямовані на формування хибного уявлення суду щодо дійсних обставин справи, а відтак не повинні прийматися до уваги судом.
Так, позивачка зазначила, зокрема, що:
- твердження відповідача-1 про відсутність порушень прав позивача на реєстрацію (поновлення) в якості учасника ТОВ «Золотий Ангел» не відповідають дійсності, оскільки позивачка зверталася до ДНАП ММР з заявою від 05.09.2023 про надання роз'яснень щодо можливості та порядку звернення до зазначеного департаменту з заявою щодо поновлення своїх корпоративних прав як співзасновника ТОВ «Золотий Ангел» шляхом скасування реєстраційних записів, що були внесені після 08.12.2015, на що їй було роз'яснено, що для скасування реєстраційної дії та поновлення прав співзасновника ТОВ «Золотий Ангел» належному заявнику необхідно звернутися у визначеному законодавством порядку до суб'єкта державної реєстрації з судовим рішенням, що тягне за собою зміну відомостей в ЄДР, які визначені у ст. 9 Закону; на даний час ОСОБА_1 не має можливості поновити свої корпоративні права, оскільки постанова Миколаївського апеляційного суду від 04.08.2021 у справі № 488/89/15-ц не містить прямої вказівки на необхідність зміни відомостей в ЄДР; звернення до ТОВ «Золотий Ангел» з заявою про поновлення у статусі учасника товариства, навіть у випадку задоволення такої заяви, ніяким чином не призвело б до відновлення в ЄДРЮОФОП становища, що існувало до порушення прав позивача, а лише змінило б таке становище шляхом додавання до реєстру нового запису.
- твердження відповідача-1 про те, що у ТОВ «Золотий Ангел» та ТОВ «Малинка Плюс» не могло бути жодних сумнівів щодо правомірності дій учасника та директора продавця, що характеризує відповідачів як добросовісних сторін, - не відповідають дійсності з огляду на те, що ОСОБА_3 ще у січні 2015 року звернулася до суду із позовною заявою, про виділення в натурі частки в ТОВ «Золотий Ангел», пропорційної частці ОСОБА_1 (позивача) у статутному фонді цього товариства, звернення стягнення на виділене майно та припинення участі ОСОБА_1 у ТОВ «Золотий Ангел», будучи обізнаною про прямо визначену пунктом 5.8 статуту ТОВ «Золотий Ангел» заборону звернення стягнення на частку учасника в товаристві по його власних зобов'язаннях; саме ОСОБА_3 укладено спірний договір купівлі-продажу від імені ТОВ «Золотий Ангел»; означений договір укладено від імені ТОВ «Золотий Ангел» ОСОБА_3 саме з пов'язаною юридичною особою ? ТОВ «Малинка Плюс», на дії якої ОСОБА_3 могла мати вплив; викладене виключає добросовісність сторін спірного договору при його укладенні та свідчить про прямо протилежне ? ймовірне узгодження зазначеними товариствами або їх засновниками та/або керівним складом своїх дій з метою позбавлення ОСОБА_1 її корпоративних прав, подальшого відчуження без її згоди майна ТОВ «Золотий Ангел» та створення ОСОБА_1 перешкод у поновленні порушених прав;
- твердження відповідача-1 про те, що ОСОБА_1 протягом значного строку не оскаржувала заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.12.2015 по справі № 488/89/15-ц та фактично самоусунулась від участі у господарський діяльності підприємства ? не відповідають дійсності, що встановлено Корабельним районним судом м. Миколаєва під час розгляду справи № 488/89/15-ц. В ухвалі від 04.12.2019, яка набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, встановлено поважність причин тривалого не оскарження ОСОБА_1 заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.12.2015 по справі № 488/89/15-ц та визнано такі причини поважними; крім того, із змісту положень статуту ТОВ «Золотий Ангел» вбачається, що на учасників товариства не покладено обов'язків щодо скликання загальних зборів, прояву зацікавленості справами товариства, намагання прийняти участь у його роботі; натомість, це є правом кожного з учасників, необхідність реалізації якого визначається таким учасником особисто;
- позивачка заперечує правомірність підписання спірного договору директором ТОВ «Золотий Ангел», стверджуючи про недобросовісність відповідачів під час укладання спірного договору, оскільки, виходячи з доведеної вище пов'язаності ОСОБА_3 , ТОВ «Золотий Ангел» та ТОВ «Малинка Плюс», зазначені особи та їх керівний склад мали достеменно знати про триваюче порушення корпоративних прав позивачки, протиправне виключення відомостей щодо частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Золотий Ангел»; зазначені особи не могли не знати і про те, що договір купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104 вчинений ТОВ «Золотий Ангел» за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності та вільного волевиявлення, - оскільки в даному випадку власниця 50 % статутного капіталу ТОВ «Золотий Ангел» ОСОБА_1 не приймала участь у загальних зборах, на яких могли б бути прийнятими рішення щодо відчуження майна товариства;
- позивачка також не погоджується з доводами про відсутність у неї права вимагати визнання договору недійсним та щодо обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, зазначаючи, що договір купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104, у відповідності до якого відчужене нерухоме майно відповідача-1, укладено ТОВ «Золотий Ангел» з ТОВ «Малинка Плюс» під час триваючого порушення корпоративних прав позивачки, а саме, у період, коли з ЄДРЮОФОП були протиправно виключені відомості щодо частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Золотий Ангел». За таких обставин договір купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104 не може бути визнаним таким, що вчинений ТОВ «Золотий Ангел» за наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності та вільного волевиявлення. Викладене прямо суперечить положенням п. 10.4, 10.7-10.8 статуту ТОВ «Золотий Ангел», порушує корпоративні права позивачки, зокрема, права на прийняття участі в управлінні справами товариства, право голосу на загальних зборах, право на розподіл прибутків товариства, одержання їх частки (дивідендів), право на одержання інформації про діяльність товариства та, у відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання договору купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104 недійсним. У даному випадку предметом спору в даній справі не є виключно визнання недійсним правочину; натомість, така вимога є похідною від вимог про поновлення корпоративних прав ОСОБА_1 та входить до комплексу вимог, спрямованих на відновлення становища, що існувало до порушення цих прав.
Відповідь на відзив також містила клопотання про визнання відсутніми підстав для поновлення відповідачу-1 строку на подання відзиву та розгляд справи за наявними матеріалами.
Від відповідача-3, ТОВ «Малинка Плюс», надійшов відзив від 26.11.2023 на позовну заяву (вх. № 15608/23), в якому товариство зазначило, що вважає позов у даній справі не підлягаючим задоволенню з підстав, аналогічних підставам, викладеним у відзиві відповідача-1.
Відзив відповідача-3 також містив клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-3 від 29.11.2023 (вх. № 15802/23), обґрунтування якої аналогічне обґрунтуванню, викладеному у відповіді на відзив відповідача-1.
Відповідачем-1 подано клопотання від 01.12.2023 про залишення без розгляду клопотання ТОВ «Золотий Ангел» від 19.11.2023 про залишення позову ОСОБА_1 без руху.
Відповідачем-1 також подано заяву від 01.12.2023 на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 10.10.2023, про долучення до матеріалів справи засвідченої копії договору купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104, укладеного ТОВ «Золотий Ангел» з ТОВ «Малинка Плюс» та зареєстрованого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального органу Помазан Я.В.
ТОВ «Золотий Ангел» також додатково надано протокол-рішення загальних зборів підприємства від 22.12.2015, на підставі якого підприємство укладало зазначений вище договір, та який є його невід'ємною частиною.
Відповідачем-3 подано заяву від 01.12.2023 на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 10.10.2023, про долучення до матеріалів справи засвідченої копії договору купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104, укладеного ТОВ «Золотий Ангел» з ТОВ «Малинка Плюс» та зареєстрованого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального органу Помазан Я.В.
Крім того, ТОВ «Малинка Плюс» надано докази на підтвердження виконання договору - квитанції про сплату на загальну суму 136291,11 грн. Відповідачем-3 також зазначено, що оригінал договору наявний у представника ТОВ «Малинка Плюс» та у разі необхідності може бути наданий суду та учасникам справи для огляду у будь-який час.
Позивачем подано клопотання від 03.12.2023 про витребування у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Помазан Я.В., копій матеріалів, поданих для реєстрації договору купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104, укладеного ТОВ «Золотий Ангел» з ТОВ «Малинка Плюс».
Клопотання було мотивоване наявністю неузгодженостей у поданих до матеріалів справи доказів.
Так, позивач зазначав, що після ознайомлення його представника позивача з доказами, поданими ТОВ «Золотий Ангел» разом із заявою від 01.12.2023, у виникла необхідність просити суд про витребування додаткових доказів, оскільки із змісту поданого відповідачем-1 протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Золотий Ангел» від 22.12.2015 вбачається, що в указану дату ОСОБА_3 було прийнято рішення про відчуження (продаж) нерухомого майна товариства за присутності 100% засновників: ОСОБА_3 .
При цьому із змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.08.2023 за № 61863330010 вбачається, що до ЄДРЮОФОП лише 24.12.2015 внесено запис за № 15221020012001731 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; … зміна складу або інформації про засновників», згідно якого зазначено єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи ТОВ «Золотий Ангел» БобковуН.Є. При цьому, сам спірний договір купівлі-продажу за № 1104 укладено відповідачами 23.12.2015. На переконання позивача, наведене свідчить про те, що укладення спірного договору купівлі-продажу відбулося навіть до внесення до Реєстру відомостей про начебто наявність у ОСОБА_3 права власності на 100 % статутного капіталу ТОВ «Золотий Ангел».
Такі неузгодженості, на думку позивача, є додатковим свідченням того, що договір купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104 вчинений ТОВ «Золотий Ангел» за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності та вільного волевиявлення.
Клопотання обґрунтоване неможливістю позивача самостійно отримати відповідні докази у відповідності до положень ч. 8 ст. 8 Закону України «Про нотаріат».
Ухвалою суду від 04.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання з розгляду даної справи на 17.01.2024.
Від відповідача-1 надійшли заперечення від 16.01.2024 на клопотання (заяву) позивача про витребування доказів від 03.12.2023, мотивовані тим, що клопотання про витребування доказів подане з пропуском строку - відповідно ст.ст. 80, 81 ГПК України, позивач мав самостійно зробити запити щодо спірного договору та підстав його укладення до приватного нотаріусу Помазан Я.В., ТОВ «Золотий Ангел», ТОВ «Малинка Плюс» до подання позову. Крім того, на думку відповідача-1, пояснення, викладені в клопотанні щодо дати рішення про укладення договору, дати укладення договору та дати в витязі ЄДРЮОФОП, по суті змінюють (доповнюють) підставу позову, а тому їх не можна враховувати без подання позивачем окремої заяви про зміну (доповнення) позову.
Від відповідача-2 надійшла заява від 17.01.2024, в яких представником ОСОБА_3 викладено позицію про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в даній справі у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Зазначена заява мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються подій 23 та 24 грудня 2015 року; з того моменту пройшло вісім років; при цьому позивачка знала, що була засновником ТОВ «Золотий Ангел» і мала своїм обов'язком приймати участь в управлінні товариством, але проявила байдужість і небажання приймати участь у діяльності підприємства. Навіть якщо про наявність заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.12.2015 та оскаржуваного запису позивачка дізналась з відкритих джерел і 08.11.2019 подала заяву про скасування заочного рішення суду, то з цієї дати до моменту подачі позову в даній справі пройшло 3 роки і 11 місяців.
На думку відповідача-2, ОСОБА_1 могла довідатись про порушення її прав з 23 та 24 грудня 2015 року (щодо вимог про скасування запису і визнання недійсним договору) і з грудня 2015 року ? про заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, оскільки всі ці дані та інформація містяться у відкритих реєстрах; таке свідчить про непослідовну та недобросовісну поведінку позивачки і про відсутність у неї поважних причин пропуску позовної давності.
За такого, на думку відповідача-2, строк позовної давності сплинув і ніяких поважних причин для його поновлення немає.
Ухвалою від 17.01.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; зобов'язано приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального органу Помазан Я.В. надати суду копії матеріалів, поданих для реєстрації договору купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104, укладеного ТОВ «Золотий Ангел» з ТОВ «Малинка Плюс». Вирішено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України. Підготовче засідання відкладено на 14.03.2024.
Від позивача 05.02.2024 надійшли заперечення на заяву відповідача-2 від 17.01.2024 про застосування до позовних вимог у даній справі наслідків спливу строку позовної давності в порядку ч. 4 ст. 267 ЦК України, в яких ОСОБА_1 зазначила, що вважає відповідне прохання не підлягаючим задоволенню, а аргументи та доводи, викладені в запереченнях, ? такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на формування хибного уявлення суду щодо дійсних обставин справи.
При цьому позивач, як і у попередніх документах по суті справи, послався на те, що: 1) ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва, яка набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, встановлено поважність причин тривалого не оскарження ОСОБА_1 заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.12.2015 по справі № 488/89/15-ц та визнано такі причини поважними; статутом ТОВ «Золотий Ангел» на учасників товариства не покладено обов'язків щодо скликання загальних зборів, прояву зацікавленості справами товариства, намагання прийняти участь у його роботі; натомість, це є правом кожного з учасників, необхідність реалізації якого визначається таким учасником особисто.
Позивач також виклав позицію про те, що з моменту протиправного внесення до ЄДРЮОФОП запису від 24.12.2015 за № 15221020012001731, яким було виключено позивачку зі складу учасників ТОВ «Золотий Ангел», і досі ОСОБА_3 здійснюється триваюче порушення корпоративних прав ОСОБА_1 , а саме: одноособово приймаються рішення щодо управління справами товариства, розподілу та виплати прибутків, відчуження майна товариства; ураховуючи те, що під час триваючого порушення корпоративних прав позивачки (відсутності в ЄДРЮОФОП відомостей щодо частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Золотий Ангел») товариством на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104, укладеного з ТОВ «Малинка Плюс» (відповідачем-3), було відчужено належне йому нерухоме майно (нежитлові приміщення кафе-закусочної), - в даному випадку наявні підстави для визнання зазначеного договору недійсним, скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесеного на його підставі запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також для відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності ТОВ «Золотий Ангел» на спірну нерухомість.
Крім того, позивач указав, що рішення суду, на підставі якого було здійснено виключення ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ «Золотий Ангел», ? скасоване 04.12.2019, а остаточне судове рішення, яким встановлено відсутність підстав для виділу ОСОБА_3 частки майна товариства, належної ОСОБА_1 ? прийняте 04.08.2021.
На переконання позивача, з огляду на положення п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні; з 17.03.2022 (дата набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану») зупинився строк позовної давності для будь-яких зацікавлених у судовому захисті осіб ? на весь час існування воєнного стану.
Позивачем, окрім іншого, надані пояснення щодо доводів представників відповідачів у судовому засіданні 17.01.2024 про неправильне обрання способу захисту порушених прав ОСОБА_1 , зокрема, зазначено, що ефективний захист порушених прав ОСОБА_1 в межах одного судового процесу можливий лише в обраний позивачем спосіб, оскільки в даному випадку у зв'язку з незаконним відчуженням корпоративних прав ОСОБА_1 на 50 % статутного капіталу ТОВ «Золотий Ангел» та тим, що іншою учасницею Товариства ОСОБА_3 на даний час протиправно здійснюється одноосібне управління Товариством, ? органи управління Товариства не можуть здійснювати свої повноваження у порядку, передбаченому законодавством України та статутом Товариства, а тому ТОВ «Золотий Ангел» не має реальної можливості звернутись за захистом своїх прав через свої уповноважені органи.
Отже, в даному випадку наявні обставини, за яких є можливим проникнення за «корпоративну завісу» та є виправданим звернення позивачки, як учасниці товариства, з позовом, спрямованим у тому числі на відновлення прав ТОВ «Золотий Ангел».
Від приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального органу ПомазанЯ.В. 12.03.2024 надійшов лист від 08.03.2024 № 28/01-16 про нерозуміння змісту ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2024 про витребування доказів та необхідність роз'яснення змісту ухвали.
Ухвалою суду від 14.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання з розгляду даної справи на 28.03.2024.
Від позивача надійшло клопотання від 14.03.2024 про долучення до матеріалів справи доказів.
Так, ОСОБА_1 зазначено, що, з урахуванням невиконання нотаріусом Помазан Я.В. вимог суду, а також того, що станом на 14.03.2024 позивачем самостійно отримані відповідні витребувані судом документи (копія протоколу (рішення учасника) ТОВ «Золотий Ангел» від 23.12.2015 з додатком та копія статуту ТОВ «Золотий Ангел» в редакції, затвердженій зборами учасника від 23.12.2015, оформленими указаним вище протоколом), існує потреба в їх долученні до матеріалів справи.
Крім того, позивачем указано, що із змісту поданого відповідачем-1 протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Золотий Ангел» від 22.12.2015 вбачається, що в указану дату ОСОБА_3 було прийнято рішення про відчуження (продаж) нерухомого майна товариства (нежитлових приміщень кафе-закусочної загальною площею 296 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 807731748101) відповідачу-3.
При цьому у протоколі зазначено: "Присутні: 100% засновників: ОСОБА_3 ".
Разом із тим, протокол від 23.12.2015 свідчить про те, що рішення про виведення ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ "Золотий Ангел", як і про затвердження нової редакції статуту товариства, прийняті саме 23.12.2015, тобто вже після незаконного прийняття рішення від 22.12.2015 про відчуження нерухомого майна товариства.
Викладене також підтверджується відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.08.2023 за № 61863330010, згідно яких до ЄДРЮОФОП лише 24.12.2015 внесено запис за № 15221020012001731 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; … зміна складу або інформації про засновників", згідно якого зазначено єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи ТОВ "Золотий Ангел" ОСОБА_3 .
При цьому, сам спірний договір купівлі-продажу за № 1104 укладено відповідачами 23.12.2015, тобто його укладення відбулося навіть до внесення до Реєстру відомостей про начебто наявність у ОСОБА_3 права власності на 100 % статутного капіталу ТОВ "Золотий Ангел".
Викладене, на переконання позивача, доводить той факт, що договір купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104 вчинений ТОВ "Золотий Ангел" за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності та вільного волевиявлення.
Позивачем також наведені посилання на судову практику щодо обраного ним способу захисту права (п.п. 112, 115-116 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (надалі - Корпоративна Палата) від 11.12.2023 у справі № 907/922/21 та п.п. 59-62 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2024 у справі № 911/84/22, в яких викладено правову позицію про те, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача, якого виключено зі складу учасників товариства, і він вимагає повернення йому статусу учасника).
Відповідачем-1 подано заперечення від 27.03.2024 на заяву про долучення доказів, мотивовані тим, що залучення до матеріалів справи копія протоколу (рішення учасника) ТОВ "Золотий Ангел" від 23.12.2015 з додатком обґрунтовується обставинами, щодо яких не зазначено жодної позовної вимоги, адже в позовній заяві відсутні вимоги щодо визнання недійсним зазначеного протоколу (рішення), або протоколу (рішення) на підставі якого укладався оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна. Таким чином, на переконання відповідача-1, відсутні підстави для долучення до матеріалів справи та/або врахування при вирішенні справи зазначеного протоколу.
Щодо долучення до матеріалів справи судової практики про спосіб захисту права ТОВ «ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ» не заперечило.
Протокольною ухвалою від 28.03.2024, суд постановив долучити подані позивачем документи (копію протоколу (рішення учасника) ТОВ "Золотий Ангел" від 23.12.2015 з додатком та копію статуту ТОВ "Золотий Ангел" в редакції, затвердженій зборами учасника від 23.12.2015, оформленими указаним вище протоколом), до матеріалів справи, з огляду на те, що надані документи в подальшому можуть вплинути на встановлення всіх обставин справи.
Ухвалою від 28.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 15.04.2024.
Ухвалою від 15.04.2024 відкладено судове засідання на 02.05.2024.
Від відповідачів та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з'явилися.
Інших, ніж зазначені вище, документів по суті справи від сторін не надійшло.
Вислухавши пояснення та доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
1. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що громадянками ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач-2) укладено установчий договір, у відповідності до якого вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ" (відповідач-1).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ? ЄДРЮОФОП), датою державної реєстрації юридичної особи ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ" (ідентифікаційний код 31192711) є 30.10.2000.
Згідно Витягу з ЄДРЮОФОП за № 13617269, станом на 19.04.2012 статутний капітал відповідача-1 складав 11800 грн.; засновниками ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ" значилися: ОСОБА_1 , з розміром внеску до статутного фонду - 5900 грн.; ОСОБА_3 , з розміром внеску до статутного фонду - 5900 грн.
У відповідності до п. 2.1 статуту ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ", зареєстрованого реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому 30.10.2000 за № 14101, для забезпечення діяльності товариства було створено статутний фонд за рахунок внесків учасників, розмір якого склав 11800 грн. Статутний фонд поділений на 100 часток, по 118 грн. кожна частка.
Внесок учасників у статутний фонд складає:
- ОСОБА_3 - 5900 грн., що складає 50 часток у статутному фонді;
- ОСОБА_1 - 5900 грн., що складає 50 часток у статутному фонді.
Аналогічні відомості щодо складу учасників товариства та розмірів їх часток у статутному фонді товариства містилися і у п.п. 4.1-4.2 статуту ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ", затвердженого рішенням Загальних зборів учасників товариства (протокол від 16.08.2006) та зареєстрованому Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 21.08.2006 за реєстраційним № 15221050002001731.
Крім того, статутом товариства в редакції від 16.08.20006 передбачено наступне.
Учасник товариства може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам товариства, а при згоді інших учасників і третім особам (п. 5.1 статуту).
Звернення стягнення на частку учасника в товаристві по його власних зобов'язаннях не допускається. Кредитори учасника мають право вимагати виділення частки учасника для наступного звернення на неї своїх стягнень (п. 5.8 статуту).
Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону, може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів. Учасники відповідають за зобов'язаннями товариства у межах своїх вкладів до статутного фонду (капіталу) товариства (п. 5.9 статуту).
Майно товариства складається з основних фондів, обігових коштів, інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність як вклад до статутного фонду (капіталу), продукції виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (п. 6.1 статуту).
Товариство володіє, користується і розпоряджається власним майном на свій розсуд, здійснює по відношенню до нього дії, що відповідають цьому статуту та не суперечать чинному законодавству (п. 6.2 статуту).
Джерелами формування майна товариства є: майно і грошові кошти, передані учасниками товариства; доходи, одержані в результаті господарської діяльності; доходи від цінних паперів та корпоративних прав; кредити банків та інших фінансово-кредитних установ; безвідплатні внески організацій та громадян; асигнування державного та місцевого бюджетів; доходи від випуску і розміщення цінних паперів; інші надходження, не заборонені законом (п. 6.3 статуту).
Пунктом 6.4 статуту передбачено, зокрема, що товариство має право вчинити щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Взаємовідносини між учасниками товариства, їх права та обов'язки регулюються цим статутом та чинним законодавством.
Учасники товариства мають право:
а) брати участь в управлінні справами товариства безпосередньо або через своїх представників;
б) брати участь в розподілі прибутків і одержувати їх частку (дивіденди);
в) вийти зі складу товариства згідно встановленого порядку;
г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасників товариство зобов'язане надати учаснику для ознайомлення документи товариства, річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи Ревізійної комісії, протоколи та книгу протоколів Зборів учасників товариства;
д) вимагати повернення в натуральній формі вкладу, внесеного до статутного фонду (капіталу) товариства;
є) уступити свою частку у статутному фонді (капіталі) іншому учаснику або за згодою учасників третім особам;
Учасники товариства мають інші права, передбачені законодавством та статутом (п.п. 8.1-8.2 статуту).
За результатами роботи за рік кожному з учасників сплачується частина прибутку, що визначається за підсумками роботи за рік, або щомісячно за рішенням Зборів учасників, пропорційно часткам у статутному фонді (капіталі) товариства. Учасник має право використовувати належну йому частину прибутку на власний розсуд. За рішенням Зборів учасників чистий прибуток може розподілятися між учасниками частіше, ніж один раз на рік (п. 8.7 статуту).
Вищим органом товариства є Загальні збори учасників товариства (далі -"Збори учасників"). Збори учасників складаються з учасників товариства або призначених ними представників, які діють на підставі довіреності (п. 10.1 статуту).
До компетенції Зборів учасників товариства належить, зокрема: а) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін та доповнень до статуту товариства; в) обрання та відкликання виконавчого органу (директора) товариства; визначення його повноважень; є) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів; е) визначення порядку розподілу прибутку та покриття збитків; встановлення строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів); й) прийняття рішення про зміну розміру статутного фонду (капіталу) товариства; к) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; л) вирішення питання про виключення учасника з товариства; м) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора), затвердження ліквідаційного балансу; н) прийняття рішення про відчуження, передачу у заставу, оренду, найм (піднайм) майна товариства; о) вирішення інших питань, встановлених цим статутом (п. 10.4 статуту).
З питань, зазначених в абзацах а), б), л), пункту 10.4 рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. У випадку, якщо "за" і "проти" рішення подано однакову кількість голосів, рішення вважається неприйнятим (п. 10.5 статуту).
Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх представники), які володіють у сукупності більш як 60% голосів (п. 10.7 статуту).
Рішення Зборів учасників товариства приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено законом та цим статутом. Рішення про відчуження майно товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про припинення діяльності товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів (п. 10.8 статуту).
Пунктами 13.1, 13.4 статуту визначено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Товариство може бути ліквідоване: за рішенням Зборів учасників; на підставі рішення суду або господарського суду; за іншими підставами, передбаченими законодавством України.
Судом встановлено, що в січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою, уточнивши яку, просила виділити в натурі частку в ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ", пропорційну частці ОСОБА_1 (позивача) у статутному фонді цього товариства в розмірі 5900 грн., а саме 1/2 частини комплекту офісної меблі та 1/2 частини комп'ютерного комплексу; звернути стягнення на виділене майно та припинити участь ОСОБА_1 у ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ".
Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.12.2015 у справі № 488/89/15-ц вимоги ОСОБА_3 задоволені та вирішено: виділити в натурі частку майна ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ", пропорційну частці його учасника ОСОБА_1 у статутному фонді ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ", а саме 1/2 частину комплекту офісної меблі та 1/2 частину комп'ютерного комплексу загальною вартістю 5900,00 грн.; звернути стягнення на 1/2 частину комплекту офісної меблі та 1/2 частину комп'ютерного комплексу загальною вартістю 5900,00 грн. на користь ОСОБА_3 в обсязі, необхідному для погашення кредиторської заборгованості ОСОБА_1 , що становить 100302,46 грн.; припинити участь ОСОБА_1 у ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ".
На підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_3 звернулася до державного реєстратора і 24.12.2015 до ЄДРЮОФОП внесено запис за № 15221020012001731 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; … зміна складу або інформації про засновників".
На даний час, згідно відомостей з ЄДРЮОФОП (витяг від 29.08.2023 № 61863330010), єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ" з розміром частки засновника (учасника) 11800 грн. значиться ОСОБА_3 .
Позивач, ОСОБА_1 , випадково дізнавшись з відкритих державних реєстрів про прийняття заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.12.2015 у справі № 488/89/15-ц та у подальшому про внесення до ЄДРЮОФОП запису від 24.12.2015 за № 15221020012001731, 08.11.2019 звернулася до Корабельного районного суду м. Миколаєва з заявою про перегляд указаного вище заочного рішення.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04.12.2019 у справі № 488/89/15-ц задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення в указаній справі, заочне рішення від 08.12.2015 скасовано, а справу № 488/89/15-ц призначено до розгляду в загальному порядку.
Слід зауважити, що Корабельним районним судом м. Миколаєва під час розгляду справи № 488/89/15-ц (ухвала від 04.12.2019 в указаній справі) прийняті до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що про наявність рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.12.2015 по справі № 488/89/15-ц позивачу стало відомо випадково. Інформацію стосовно того, що ОСОБА_1 вже не є співзасновником ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ" було встановлено нею із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, після чого у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідачем було знайдено оскаржуване судове рішення. Матеріали справи не містять відомостей щодо отримання відповідачем копії рішення суду. Можливість ознайомитись із його змістом була лише 01.11.2019 під час ознайомлення представником відповідача із матеріалами вказаної справи в суді. При ознайомлені було встановлено, що відповідач не був повідомлений належним чином про судові засідання, в матеріалах справи не міститься жодного зворотного повідомлення про виклик відповідача до суду.
Врахувавши зазначені обставини, суд і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення від 08.12.2015 по справі № 488/89/15-ц, зазначивши, що: "докази, на які посилається заявник, мають істотне значення для правильного вирішення справи, а тому наявні передбачені законом підстави для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку".
Отже, ухвалою суду, яка набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, встановлено поважність причин тривалого не оскарження ОСОБА_1 заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.12.2015 по справі № 488/89/15-ц та визнано такі причини поважними.
За такого ці обставини не підлягають повторному доведенню позивачем, у відповідності до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, якими визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У подальшому рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.03.2021 у справі № 488/89/15-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на неї.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04.08.2021 у справі № 488/89/15-ц скасовано рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.03.2021 та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Корабельний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на неї ? відмовлено.
Зазначена постанова набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, з дня її прийняття та не оскаржувалася учасниками справи.
На даний час рішення суду, на підставі якого було здійснено виключення ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ", ? скасоване.
За твердженнями позивача, не спростованими відповідачами, маючи на меті відновити свої корпоративні права у тому стані, який існував до їх відчуження, позивачка звернулася до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з заявою від 05.09.2023 про надання роз'яснень щодо можливості та порядку звернення до зазначеного департаменту з заявою щодо поновлення своїх корпоративних прав як співзасновника ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ" шляхом скасування реєстраційних записів, що були внесені після 08.12.2015.
Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради у листі від 08.09.2023 № 19.03.01-06/3060/23 зазначив, що згідно ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" скасування реєстраційної дії відбувається, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, та тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до ЄДР.
При цьому, у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в ЄДР, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону заявником виступає позивач, уповноважена ним особа, уповноважений представник юридичної особи.
Ураховуючи вищевикладене, для скасування реєстраційної дії та поновлення прав співзасновника ТОВ "Золотий Ангел" належному заявнику необхідно звернутися у визначеному законодавством порядку до суб'єкта державної реєстрації з судовим рішенням, що тягне за собою зміну відомостей в ЄДР, які визначені у ст. 9 Закону.
При цьому, з урахуванням того, що постанова Миколаївського апеляційного суду від 04.08.2021 у справі № 488/89/15-ц не містить прямої вказівки на необхідність зміни відомостей в ЄДР, суд погоджується з доводами позивача про наявність перешкод у поновленні її корпоративних прав у тому стані, який існував до їх відчуження, іншим шляхом, ніж звернення до суду.
Судом також встановлено, що з моменту внесення до ЄДРЮОФОП запису від 24.12.2015 за № 15221020012001731, яким було виключено позивача зі складу учасників ТОВ "Золотий Ангел", і досі управління товариством фактично здійснюється відповідачем-2.
Згідно відомостей з ЄДРЮОФОП, 27.11.2019 до реєстру внесено запис від 27.11.2019 № 15221100013001731 "внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації".
Окрім іншого, на момент вилучення з ЄДРЮОФОП відомостей про частку засновника (учасника) ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "Золотий Ангел" товариство володіло об'єктом нерухомості - нежитловими приміщеннями кафе-закусочної загальною площею 296 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , про що йому було видано свідоцтво про право власності від 05.06.2006 за № ЯЯЯ975320.
Викладене підтверджується технічним паспортом за № 1294 (інвентаризаційна справа № 26463), виготовленим 22.08.2005 Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації, а також Інформаційною довідкою від 23.12.2019 № 194608708 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТОВ "Золотий Ангел".
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованих станом на 29.08.2023 по реєстраційному номеру об'єкта нерухомого майна: 807731748101, указаний вище об'єкт нерухомості ТОВ "Золотий Ангел" відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Малинка Плюс" згідно договору купівлі-продажу від 23.12.2015, серія та номер: 1104, видавник: Помазан Я.В., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу.
Викладене, на переконання позивача, свідчить про одноособове (за відсутності кворуму та без повідомлення другого учасника товариства - ОСОБА_1 ) та всупереч п.п. м), н) п. 10.4, п.п. 10.7, 10.8, 13.4 статуту товариства прийняття ОСОБА_3 рішень щодо відчуження майна ТОВ "Золотий Ангел" та припинення діяльності товариства.
Викладені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
2. Положення законодавства та правові висновки щодо поновлення корпоративних прав позивача.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.
Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц та постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
Згідно частин 1 та 3 статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, у корпоративних відносинах об'єктом захисту виступають корпоративні права учасника товариства.
При цьому, аналізуючи положення статті 167 ГК України, правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав.
За змістом положень п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, стороною спору, що виник з корпоративних відносин може бути учасник, який вибув зі складу юридичної особи, а спір має бути пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.
У даному випадку суд визнає, що спірні правовідносини, що склалися між сторонами, мають характер корпоративних, оскільки виникли між ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ" та його учасниками: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яку було виключено зі складу учасників товариства на підставі судового рішення, яке у подальшому скасоване.
Спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності учасника на свою частку у статутному капіталі товариства та з неможливістю позивачки реалізовувати свої корпоративні права, зокрема право на управління господарською діяльністю товариства, з огляду на відчуження її частки поза її волею іншій особі - учасниці ОСОБА_3
Позов фактично спрямований на безпосереднє поновлення становища, що існувало до порушення прав позивачки, а саме до виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ".
У постанові від 02.09.2020 у справі № 904/1409/19 Верховний Суд послався на те, що аналіз ч. 5 ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту. При цьому за змістом згаданої норми Закону зазначені способи захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві та стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю) є альтернативними.
За приписами пп. «д» п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи, зокрема судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону заявник - позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 зазначила, що:
- позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;
- за змістом позовної заяви позивач, якого виключено зі складу учасників товариства, прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення попереднього складу учасників. Позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу;
- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
Судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.12.2023 у справі № 907/922/21 зазначила, що Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача, якого виключено зі складу учасників товариства, і він вимагає повернення йому статусу учасника. Відповідати за таким позовом мають товариство та інші учасники, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Тобто Велика Палата Верховного Суду прямо робить висновок про можливість позбавлення учасників - відповідачів своїх часток у статутному капіталі за рішенням суду про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, у такому разі суд має надавати оцінку добросовісності поведінки відповідачів.
Корпоративна Палата вважає, що витребування (переведення прав) частки не є єдино можливим способом захисту прав позивача - колишнього учасника товариства, що був виключений, у спорі з учасниками, які вступили до товариства. Навпаки такі способи захисту застосовуються у чітко визначених законом випадках, зокрема: якщо відповідач незаконно заволодів часткою позивача (належним способом захисту є витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної правової підстави відповідно до статті 387 ЦК України); якщо порушено переважне право учасником на придбання частки (належним способом захисту є переведення прав покупця); якщо частка була набута безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом захисту є витребування від добросовісного набувача у всіх випадках відповідно до частини другої статті 388 ЦК України); якщо частка була набута оплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом є витребування від добросовісного набувача у випадках, передбачених у частині першій статті 388 ЦК України).
Корпоративна Палата виходить з того, що частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й для захисту права власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Зокрема, слід враховувати, що після виключення учасника зі складу товариства можуть відбуватися зміни у складі учасників. Статутний капітал товариства підлягає зменшенню внаслідок виключення учасника, а надалі може бути збільшено за рахунок додаткових внесків третіх осіб.
Наведене дає підстави для висновку, що учасник, якого незаконно виключили зі складу товариства, немає іншого ефективного способу судового захисту порушеного права, окрім як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, у межах якого встановлює та перевіряє обставини, пов'язані з законністю виключення учасника, та надає оцінку добросовісності поведінці відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України встановлено, що зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
За загальним правилом позивач звертається за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах.
Предметом позову в даній справі є визначення розміру статутного капіталу ТОВ "Золотий Ангел" та розмірів часток учасників Товариства, та відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань становища, що існувало до порушення прав позивача, шляхом скасування реєстраційного запису від 24.12.2015 за № 15221020012001731 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; … зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) юридичної особи", яким було виключено позивача зі складу учасників товариства.
Крім того, позивач просить про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104, укладеного ТОВ "Золотий Ангел" з ТОВ "Малинка Плюс" та відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ТОВ "Золотий Ангел" на відповідне нерухоме майно.
Підставою пред'явлення позову є відчуження корпоративних прав ОСОБА_1 без достатніх правових підстав та поза її волею, а саме, відчуження права власності на 50 % статутного капіталу ТОВ "Золотий Ангел", відомості про котре були виключені з ЄДРЮОФОП на підставі рішення суду, яке у подальшому скасоване.
Крім того, ОСОБА_1 зазначено, що з моменту її безпідставного виключення зі складу учасників Товариства і досі ОСОБА_3 здійснюється триваюче порушення корпоративних прав ОСОБА_1 , а саме: одноособово приймаються рішення щодо управління справами товариства, розподілу та виплати прибутків, відчуження майна товариства, рішення про припинення юридичної особи ТОВ "Золотий Ангел".
Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 18.03.2020 № 466/6221/16-а, вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю подаються такі документи:
1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
2) документ про сплату адміністративного збору;
3) один із таких відповідних документів:
а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;
б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства;
в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;
е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Ураховуючи наведене, учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту.
У постановах КГС ВС від 28.07.2021 у справі № 917/315/20, від 18.08.2021 у справах № 910/15221/19 а № 909/722/16, від 06.09.2021 у справі № 925/1126/19, від 28.09.2021 у справі № 902/743/18, від 03.11.2021 у справі № 903/199/20, від 16.11.2021 у справі № 924/1304/20, від 07.12.2021 у справі № 908/3564/19 також викладені висновки про те, що належним способом захисту порушених прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав (зокрема відновити розмір статутного капіталу та/або розміри часток у статутному капіталі та/або склад учасників ТОВ, які існували до порушення його прав) є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп. "д" п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи-учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
Крім того в постанові від 26.01.2022 у справі № 907/227/19 КГС ВС викладено висновок про те, що належним та ефективним способом захисту прав особи, яка вважає себе власником майна, від особи, яка це право не визнає/оспорює або у якої майно знаходиться у незаконному володінні, буде звернення до суду з негаторним позовом про визнання права, за результатами розгляду якого буде повністю вирішено як наявний, так і потенційний конфлікт щодо спірного майна, або з віндикаційним позовом про витребування майна, у кожному випадку залежно від обставин.
Наведені вище правові висновки, викладені, зокрема, у п.п. 112, 115-116 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 907/922/21, також містяться у п.п. 59-62 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2024 у справі № 911/84/22, та відображають правову позицію про те, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача, якого виключено зі складу учасників товариства, і він вимагає повернення йому статусу учасника.
З урахуванням наведених положень законодавства, а також того, що на даний час рішення суду, на підставі якого було здійснено виключення ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ "Золотий Ангел", ? скасоване, суд визнає, що відновлення порушених прав позивача можливе шляхом визнання розміру статутного капіталу ТОВ "Золотий Ангел" у розмірі 11800 грн. та визначення розмірів часток учасників товариства наступним чином: розмір частки ОСОБА_3 - 5900 грн., що становить 50 % статутного капіталу ТОВ "Золотий Ангел"; розмір частки ОСОБА_1 - 5900 грн., що становить 50 % статутного капіталу ТОВ "Золотий Ангел".
Отже, відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.
3. Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.12.2015.
Як зазначалося вище, судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що до виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Золотий Ангел", зазначене товариство володіло нерухомим майном ? нежитловими приміщеннями кафе-закусочної загальною площею 296 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 807731748101.
Указаний вище об'єкт нерухомості ТОВ "Золотий Ангел" відчужено на користь ТОВ "Малинка Плюс" згідно договору купівлі-продажу від 23.12.2015, серія та номер: 1104, видавник: Помазан Я.В., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу.
Як встановлено судом вище, укладення зазначеного договору відбулося під час відсутності в ЄДРЮОФОП відомостей щодо частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "Золотий Ангел", при цьому такі відомості були виключеними і частка 50 % у статутному капіталі Товариства вибула з володіння позивача саме поза волею останньої та за відсутності достатніх правових підстав, що у подальшому було встановлено постановою Миколаївського апеляційного суду від 04.08.2021 у справі № 488/89/15-ц, якою скасовано рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.03.2021.
На переконання позивача, викладене свідчить про наявність у даному випадку підстав для визнання зазначеного договору недійсним, скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесеного на його підставі запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також для відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності ТОВ "Золотий Ангел" на спірну нерухомість.
Пунктом 1 частини 1 статті 116 ЦК України передбачено право учасника господарського товариства у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством.
У відповідності до положень ст.ст. 97-98 ЦК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
На момент виникнення спірних правовідносин щодо відчуження майна товариства правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників були визначені Законом України "Про господарські товариства".
Так, у відповідності до ст. 1 зазначеного Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства (ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства").
Учасники товариства мають право:
а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;
б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;
в) вийти в установленому порядку з товариства;
г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;
д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства (ст. 10 Закону України "Про господарські товариства").
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників (ст. 50 Закону України "Про господарські товариства").
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі (ст. 58 Закону України "Про господарські товариства").
До компетенції загальних зборів належить, зокрема: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків; е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом (ст. 41 Закону України "Про господарські товариства").
До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить:
а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
в) виключення учасника з товариства;
г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.
З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів (ст. 59 Закону України "Про господарські товариства").
Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними (ст. 60 Закону України "Про господарські товариства").
Викладені положення законодавства кореспондуються з наведеними вище положеннями статуту ТОВ "Золотий Ангел" (у попередній редакції, чинній до виключення позивачки зі складу учасників товариства), згідно яких до компетенції Зборів учасників товариства належить, зокрема, прийняття рішення про відчуження, передачу у заставу, оренду, найм (піднайм) майна товариства; Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх представники), які володіють у сукупності більш як 60% голосів; рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про припинення діяльності товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів (п. 10.4, 10.7-10.8 статуту).
З точки зору законодавства у сфері корпоративних правовідносин, одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах.
Верховний Суд виходить з того, що відповідно до ст. 167 ГК України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак, зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні (постанова від 21.11.2018 у справі № 910/19010/17).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 по справі № 923/876/16 висловила правову позицію, відповідно до якої своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори.
Аналогічні висновки викладено і у постанові Верховного Суду від 27.08.2021 у справі №914/1560/20. Зокрема, суд вказав, що права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Звертаючись із позовом про визнання недійсним договору особі, яка не є його стороною, необхідно довести порушення таким договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
В даному випадку, судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104, у відповідності до якого відчужене нерухоме майно відповідача-1, укладено ТОВ "Золотий Ангел" з ТОВ "Малинка Плюс" у період, коли з ЄДРЮОФОП були виключені відомості щодо частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "Золотий Ангел".
За таких обставин договір купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104 не може бути визнаним таким, що вчинений ТОВ "Золотий Ангел" за наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності та вільного волевиявлення, - оскільки в даному випадку власниця 50 % статутного капіталу ТОВ "Золотий Ангел" ОСОБА_1 не приймала участь у загальних зборах, на яких могли б бути прийнятими рішення щодо відчуження майна товариства.
Викладене суперечить положенням п. 10.4, 10.7-10.8 статуту ТОВ "Золотий Ангел" та порушує корпоративні права позивачки, зокрема, права на прийняття участі в управлінні справами товариства, право голосу на загальних зборах, право на розподіл прибутків товариства, одержання їх частки (дивідендів), право на одержання інформації про діяльність товариства.
Таке, у відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання договору купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104 недійсним.
Слід зазначити, що сучасна судова практика остаточно спрямована на реалізацію принципу, згідно якого рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. "Один спір - один процес" - це правило, якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати його через ухвалені правові висновки.
Так, згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об?єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьев проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
Таким чином, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20.05.1998; рішення у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30, від 18.10.2005; рішення у справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30, від 21.12.2017).
Разом із тим, у постанові від 17.02.2021 у справі № 910/13643/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виклав правову позицію щодо необхідності у конкретних випадках ширшого врахування позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України" від 21.12.2017, ніж це було зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 916/2084/17 та, що проникнення за "корпоративну завісу" за виключних обставин є виправданим і вказано наступне.
При викладенні правового висновку у справі № 916/2084/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила і про практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (рішення у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20.05.1998; рішення у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, п.п. 28 - 30, від 18.10.2005; рішення у справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України", заява № 42758/05, п. 30, від 21.12.2017). Вказала, що при цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України", заява № 42758/05, п. 1 резолютивної частини від 21.12.2017). Велика Палата Верховного Суду, взявши до уваги вказану практику Європейського суду з прав людини, за встановлених обставин, з урахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини у справі № 916/2084/17, а також з дотриманням балансу інтересів усіх учасників і самого товариства, уникаючи зайвого втручання в питання діяльності товариства, дійшла висновку, що учасник ТОВ не є належним заявником, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи. Необхідно зазначити, що корпоративна завіса є бар'єром, який відокремлює юридичну особу від її учасників та зумовлює неможливість останніх звернутись до суду за захистом прав юридичної особи замість неї (принцип неможливості ототожнення юридичної особи та її членів). У п. 26 рішення від 21.12.2017 у справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (рішення у справі "Агротексім та інші проти Греції" від 24.10.1995, п.п. 59-72). Проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб'єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (п. 66). Отже, Європейський суд з прав людини у справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України" дійшов висновку, що акціонер (навіть мажоритарний) не може звертатися до суду в інтересах компанії за звичайних обставин, тобто коли юридична особа діє і має відповідні органи управління. А з п. 1 резолютивної частини цього рішення вбачається, що навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, то Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів.
В даному випадку суд погоджується з доводами позивача про те, що у зв'язку з відчуженням корпоративних прав ОСОБА_1 на 50 % статутного капіталу ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ" та тим, що іншою учасницею Товариства Бобковою Н.Є. на даний час фактично здійснюється одноосібне управління Товариством, ? органи управління Товариства не можуть здійснювати свої повноваження у порядку, передбаченому законодавством України та статутом Товариства, а тому ТОВ "Золотий Ангел" не має реальної можливості звернутись за захистом своїх прав через свої уповноважені органи.
Отже, в даному випадку наявні обставини, за яких є можливим проникнення за "корпоративну завісу" та є виправданим звернення ОСОБА_1 , як учасниці товариства, з позовом, спрямованим у тому числі на відновлення прав ТОВ "Золотий Ангел".
Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов?язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Звертаючись із позовом про визнання недійсним договору особі, яка не є його стороною, необхідно довести порушення таким договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
У даному випадку предметом спору в даній справі не є виключно визнання недійсним правочину; натомість, така вимога є похідною від вимог про поновлення корпоративних прав ОСОБА_1 та входить до комплексу вимог, спрямованих на відновлення становища, що існувало до порушення цих прав.
Суд визнає, що саме у такий спосіб можливий ефективний захист порушених прав ОСОБА_1 в межах одного судового процесу.
Ураховуючи наведене, суд визнає, що позивачем доведено наявність у даному випадку підстав для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1104 недійсним.
4. Щодо тверджень відповідачів про добросовісність сторін оспорюваного договору купівлі-продажу.
Відповідачі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в указаній частині, посилаються на те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1104 був укладений в період, коли заочне рішення від 08.12.2015 набрало законної сили та було чинним, отже у ТОВ "Золотий Ангел" та ТОВ "Малинка Плюс" не могло бути жодних сумнівів щодо правомірності дій учасника та директора продавця, що характеризує відповідачів як добросовісних сторін.
У свою чергу, позивач стверджує про недобросовісність сторін оспорюваного правочину.
Велика палата ВС у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 визначила, що добросовісність ? це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов'язань.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дія без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (близькі за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Саме при вирішенні питання про витребування майна, здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з'ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, пункт 52).
Наведені вище правові висновки викладені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, в якій судом також зауважено, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках відповідно до приписів статті 387 ЦК України.
Суд звертає увагу на те, що в даному випадку предметом спору в даній справі не є безпосередньо витребування майна, а йдеться про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна та відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно становища, що існувало до відчуження цього майна.
Разом із тим, з огляду на те, що у випадку задоволення зазначених вище вимог право власності на майно фактично припиниться за відповідачем-3 та поновиться у відповідача-2, суд вважає необхідним дослідити обставини укладання оспорюваного договору.
Згідно наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу від 23.12.2015, його підписано від імені ТОВ "Золотий Ангел" ОСОБА_3 , із зазначенням про те, що остання діє на підставі Статуту (нова редакція), зареєстрованого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 21.08.2006 за № 15221050002001731, протоколу № 2 зборів засновників ТОВ "Золотий Ангел" від 30.10.2000 та протоколу загальних зборів засновників ТОВ "Золотий Ангел" від 23.12.2015.
При цьому із змісту поданого відповідачем-1 протоколу загальних зборів засновників ТОВ "Золотий Ангел" від 22.12.2015 вбачається, що в указану дату ОСОБА_3 було прийнято рішення про відчуження (продаж) нерухомого майна товариства (нежитлових приміщень кафе-закусочної загальною площею 296 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 807731748101) відповідачу-3.
У протоколі зазначено: "Присутні: 100% засновників: ОСОБА_3 ".
Разом із тим, протокол загальних зборів засновників ТОВ "Золотий Ангел" від 23.12.2015 свідчить про те, що рішення про виведення ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ "Золотий Ангел", як і про затвердження нової редакції статуту товариства, прийняті саме 23.12.2015, тобто вже після незаконного прийняття рішення від 22.12.2015 про відчуження нерухомого майна товариства.
Викладене також підтверджується відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.08.2023 за № 61863330010, згідно яких до ЄДРЮОФОП лише 24.12.2015 внесено запис за № 15221020012001731 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; … зміна складу або інформації про засновників", згідно якого зазначено єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи ТОВ "Золотий Ангел" ОСОБА_3 .
При цьому, сам спірний договір купівлі-продажу за № 1104 укладено відповідачами 23.12.2015, тобто його укладення відбулося до внесення до Реєстру відомостей про наявність у ОСОБА_3 права власності на 100 % статутного капіталу ТОВ "Золотий Ангел".
Крім того, за твердженнями позивача, не спростованими відповідачами ОСОБА_3 ще у січні 2015 року звернулася до суду із позовною заявою, про виділення в натурі частки в ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ", пропорційної частці ОСОБА_1 (позивача) у статутному фонді цього товариства, звернення стягнення на виділене майно та припинення участі ОСОБА_1 у ТОВ "Золотий Ангел", будучи обізнаною про прямо визначену пунктом 5.8 статуту ТОВ "Золотий Ангел" заборону звернення стягнення на частку учасника в товаристві по його власних зобов'язаннях;
Викладені обставини суд визнає суперечливими та такими, що у своїй сукупності дозволяють дійти висновку про можливість узгодження відповідачами-1,3 їх засновниками та/або керівним складом своїх дій під час відчуження нерухомого майна ТОВ "Золотий Ангел".
За такого доводи відповідачів про добросовісність сторін оспорюваного правочину не знайшли свого підтвердження.
5. Щодо вимог про відновлення становища, що існувало до порушення прав позивачки, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17 зазначено, що особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей, може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення і захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"). Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Зазначена вимога має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту в ефективний спосіб.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Ураховуючи викладені положення законодавства, а також недійсність договору купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104, суд визнає, що в даному випадку належить також скасувати внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис за номером 12713367 від 23.12.2015 про державну реєстрацію права власності відповідача-3 на нежитлові приміщенням кафе-закусочної загальною площею 296 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 та таким чином відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ" на указаний об'єкт нерухомості за реєстраційним номером 807731748101.
6. Щодо заяви відповідача-2 про застосування до позовних вимог у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.
Як зазначалося вище, зазначене клопотання/заява мотивоване тим, що ОСОБА_1 просить визначити розмір статутного капіталу та відновити становище, яке існувало до порушення її прав, шляхом скасування реєстраційного запису від 24.12.2015 № 15221020012001731, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104 і відновити відповідний запис про право власності, ? тобто позовні вимоги стосуються подій 23 та 24 грудня 2015 року; з того моменту пройшло вісім років.
На думку відповідача-2, ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності і причини для його поновлення відсутні, оскільки позивачка знала, що була засновником ТОВ "ЗОЛОТИЙ АНГЕЛ" і мала своїм обов'язком приймати участь в управлінні товариством, але проявила байдужість і небажання приймати участь у діяльності підприємства. При цьому відповідач-2 указує, що навіть якщо про наявність заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.12.2015 та оскаржуваного запису позивачка дізналась з відкритих джерел і 08.11.2019 подала заяву про скасування заочного рішення суду, то навіть з цієї дати до моменту подачі позову в даній справі пройшло 3 роки і 11 місяців.
Відповідач-2 також викладає позицію про те, що ОСОБА_1 могла довідатись про порушення її прав з 23 та 24 грудня 2015 року (щодо вимог про скасування запису і визнання недійсним договору) і з грудня 2015 року ? про заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, оскільки всі ці дані та інформація містяться у відкритих реєстрах.
Разом із тим, наведені вище доводи відповідача спростовуються наступним.
Як встановлено вище, позовні вимоги в даній справі спрямовані на поновлення порушених прав позивачки (як засновниці ТОВ "Золотий Ангел" з часткою 50% у статутному капіталі зазначеного товариства), яке виникло внаслідок відчуження поза її волею корпоративних прав ОСОБА_1 , про що на даний час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься реєстраційний запис від 24.12.2015 за № 15221020012001731.
При цьому ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04.12.2019 у справі № 488/89/15-ц, яка набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, встановлено поважність причин тривалого не оскарження ОСОБА_1 заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.12.2015 по справі № 488/89/15-ц та визнано такі причини поважними.
Ці обставини не підлягають повторному доведенню позивачем, у відповідності до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, якими визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Слід також звернути увагу на те, що статутом ТОВ "Золотий Ангел" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що:
Ш Учасники товариства мають право:
а) брати участь в управлінні справами товариства безпосередньо або через своїх представників;
б) брати участь в розподілі прибутків і одержувати їх частку (дивіденди);
в) вийти зі складу товариства згідно встановленого порядку;
г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасників товариство зобов'язане надати учаснику для ознайомлення документи товариства, річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи Ревізійної комісії, протоколи та книгу протоколів Зборів учасників товариства;
д) вимагати повернення в натуральній формі вкладу, внесеного до статутного фонду (капіталу) товариства;
є) уступити свою частку у статутному фонді (капіталі) іншому учаснику або за згодою учасників третім особам;
Учасники товариства мають інші права, передбачені законодавством та статутом (п. 8.1 статуту).
Ш Учасники товариства зобов'язані:
а) додержуватися Статуту, виконувати рішення загальних зборів учасників товариства;
б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, а також зобов'язання, пов'язані з майновою участю у товаристві;
в) не розголошувати комерційну та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
г) внести вклади у розмірі, порядку і засобами, передбаченими цим договором та статутом;
д) сприяти товариству при здійсненні його діяльності;
е) повідомляти інших учасників товариства про фінансову зацікавленість в угодах, стороною яких виступає товариство чи юридична особа, громадянин, з яким цей учасник перебуває в корпоративному зв'язку. В таких випадках рішення про укладення цих угод приймають незацікавлені учасники;
є) нести інші обов'язки згідно статуту та чинного законодавства України;
ж) учасники несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів (п. 8.3 статуту);
Ш Порядок скликання зборів учасників визначається статутом товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як 20 % голосів, можуть вимагати скликання зборів учасників. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори (п. 10.8 статуту);
Ш Збори учасників скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові збори учасників скликаються на вимогу виконавчого органу товариства або одного з його учасників (п. 10.14 статуту);
Ш Про проведення зборів товариства учасників повідомляють із зазначенням часу, місця проведення та порядку денного не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються безпосередньо (по телефону) або письмово (повідомлення, телеграма, лист, факс, телетайп) виконавчим органом, головою товариства або учасником, на вимогу якого скликаються загальні збори (п. 10.15 статуту).
Із змісту зазначених положень статуту товариства вбачається, що на учасників товариства не покладено обов'язків щодо скликання загальних зборів, прояву зацікавленості справами товариства, намагання прийняти участь у його роботі; натомість, це є правом кожного з учасників, необхідність реалізації якого визначається таким учасником особисто.
Крім того, хоча статут товариства і містить положення про те, що збори учасників скликаються не рідше двох разів на рік, у ньому відсутнє визначення конкретного учасника, який має ініціювати скликання зборів, а тому аж ніяк не можна припустити, що такий обов'язок покладено на ОСОБА_1 .
До того ж, із змісту п.п. 10.14-10.15 статуту можливо дійти висновку про те, що саме на директора ТОВ "Золотий Ангел", яким на час виникнення спірних правовідносин була відповідач-2, ОСОБА_3 , покладено обов'язок щодо повідомлення учасників товариства не рідше двох разів на рік про скликання загальних зборів, час та місце їх проведення.
Викладеним спростовуються доводи адвоката Труби про те, що позивачка мала довідатись про порушення її прав з грудня 2015 року.
Окрім цього, як встановлено судом, постанова Миколаївського апеляційного суду від 04.08.2021 у справі № 488/89/15-ц, якою скасовано рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.03.2021 та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на неї, набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, з дня її прийняття та не оскаржувалася учасниками зазначеної справи.
Таким чином, рішення суду, на підставі якого було здійснено виключення ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ "Золотий Ангел", ? скасоване 04.12.2019, а остаточне судове рішення, яким встановлено відсутність підстав для виділу ОСОБА_3 частки майна товариства, належної ОСОБА_1 ? прийняте 04.08.2021.
Законодавством визначено, що період, протягом якого особа має право звернутися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів обмежено нормами чинного законодавства певним строком.
Зі змісту ст. 256 ЦК України вбачається, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом із тим, 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності з 17.03.2022, у відповідності до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19.
Згідно із зазначеним пунктом, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Пунктом 4 частини 1 статті 263 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності зупиняється, лише якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
Таким чином, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розширив підстави зупинення перебігу строку позовної давності.
З урахуванням наведеного, з 24.02.2022 перебіг позовної давності зупинився, якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях. А з 17.03.2022 (дата набрання законної сили Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану") зупинився для будь-яких зацікавлених у судовому захисті осіб. Причому, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування воєнного стану. І лише від дня припинення останнього, плин строку захисту порушеного, оспорюваного або невизнаного суб'єктивного права в судовому порядку продовжиться, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
На даний час воєнний стан на території України не скасовано.
Викладеним спростовуються доводи відповідача-2 про наявність підстав для застосування до позовних вимог у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.
Таким чином, беручи до уваги зазначені вище положення законодавства та правові висновки, суд вважає, що позивачем доведено наявність передбачених законодавством підстав для задоволення позовних вимог, оскільки саме у такий спосіб можливе поновлення порушених прав позивачки.
Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити у повному обсязі.
Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Ураховуючи те, що представником позивача зазначалося, що частина доказів на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат у розглядом даної справи у відповідності до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України буде подана суду не пізніше, ніж протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
У судовому засіданні 03.05.2024, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Ангел» (пр. Центральний (Леніна), 32/7, м. Миколаїв, 54029; код ЄДРПОУ 31192711) у розмірі 11 800 (одинадцять тисяч вісімсот) грн., визнавши, що:
- розмір частки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у статутному капіталі ТОВ «Золотий Ангел» (код ЄДРПОУ 31192711) складає 5 900 (п'ять тисяч дев'ятсот) грн., що становить 50% статутного фонду (капіталу) ТОВ «Золотий Ангел»;
- розмір частки ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у статутному капіталі ТОВ «Золотий Ангел» (код ЄДРПОУ 31192711) складає 5 900 (п'ять тисяч дев'ятсот) грн., що становить 50% статутного фонду (капіталу) ТОВ «Золотий Ангел».
3. Відновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань становище, що існувало до порушення прав позивача, шляхом скасування реєстраційного запису від 24.12.2015 за № 15221020012001731 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; … зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) юридичної особи».
4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.12.2015 № 1104, укладений ТОВ «Золотий Ангел» (код ЄДРПОУ 31192711) з ТОВ «Малинка Плюс» (код ЄДРПОУ 40186001).
5. Відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ТОВ «Золотий Ангел» (код ЄДРПОУ 31192711) на нерухоме майно (нежитлові приміщення кафе-закусочної загальною площею 296 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 807731748101).
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2024.
Суддя О. В. Ткаченко