вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3000/23
Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/3000/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, корп. 1, поверх 9)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 89256,98 грн
без повідомлення (виклику) сторін.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 89256,98 грн заборгованості за надані послуги.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач в якості експедитора та відповідач в якості замовника уклали між собою договір про надання послуг з організації перевезень відправлень від 05.10.2016 №126110, надалі - договір про надання послуг. Позивач зазначає, що за вказаним договором про надання послуг позивач протягом 2017-2019 рр. надав відповідачу послуги на загальну суму 83279,98 грн, які відповідач оплатив лише частково в серпні 2023 в розмірі 23,00 грн.
З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 89256,98 грн основного боргу за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/3000/23 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.
В установлений строк позивач надав суду заяву про усунення недоліків, якою усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2023 відкрито провадження у справі №911/3000/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв'язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.
В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 27.10.2023 строк відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.02.2023 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент надходження позову до суду.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі повернувся до суду відділенням поштового зв'язку без вручення адресату.
Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб - порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
14.11.2023 до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява від 14.11.2023 (Вх№21435/23 від 14.11.2023) про ознайомлення з матеріалами справи №911/3000/23.
16.11.2023 представник відповідача - адвокат Крикунов Дмитро Олександрович ознайомився з матеріалами справи №911/3000/23, про що міститься власноручний підпис адвоката на зазначеній заяві, а відтак суд дійшов висновку, що відповідач ознайомлений про розгляд Господарським судом Київської області справи №911/3000/23 та його право на подачу відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вище перелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з'ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (далі - експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень від 05.10.2016 №126/10 (далі - договір), відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (надалі за текстом - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором (п.2.1 договору).
Відповідно до п.2.2 договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором.
За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua (п.2.3 договору).
Згідно з п.2.5 договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.
Відповідно до п.3.1.1 договору в залежності від типу замовленої послуги організувати приймання відправлення для надання послуг за адресою, вказаною замовником або через мережу відділень експедитора.
Згідно з п.3.2.1 договору експедитор має право отримати винагороду за надані послуги на умовах, що визначені договором.
Відповідно до п.3.3.8 замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі.
Згідно з п.3.4.1 замовник має право отримати послуги, передбачені цим договором.
Відповідно до п.5.1 договору загальні ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.
Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником (п.5.2 договору).
Згідно з п.5.3 договору замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2(двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.
Відповідно до п.5.5 договору у разі порушення замовником строку оплати послуг експедитора більш ніж на 10 (десять) робочих днів від граничного строку оплати, встановленого п.5.1 договору, експедитор має право в односторонньому порядку припинити надання послуг із відстроченням оплати та перевести замовника на умови надання послуг із попередньою оплатою не звільняє замовника від обов'язку сплатити всю суму заборгованості експедитору.
Згідно з п.5.6 договору припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за даним договором.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах (п.8.1 договору).
На виконання умов вказаного договору позивач у період з 10.10.2017 по 20.09.2019 надав відповідачу передбачені даним договором послуги на загальну суму 83279,98 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.10.2017 №НП/2-0313166 на суму 80,00 грн, від 31.10.2017 №НП/2-0326208 на суму 380,00 грн, від 10.11.2017 №НП/2-0356918 на суму 40,00 грн, від 30.11.2017 №НП/2-0409907 на суму 135,00 грн, від 10.12.2017 №НП/2-0422430 на суму 415,83 грн, від 31.12.2017 №НП/2-0457837 на суму 577,73 грн, від 20.07.2018 №НП-000401534 на суму 119,30 грн, від 31.07.2018 №НП-000438505 на суму 1016,81 грн, від 10.08.2018 №НП-000486142 на суму 1815,15 грн, від 20.08.2018 №НП-000523363 на суму 2046,06 грн, від 31.08.2018 №НП-000582430 на суму 31,15 грн, від 10.09.2018 №НП-000637119 на суму 2080,04 грн, від 20.09.2018 №НП-000873015 на суму 1370,69 грн, від 30.09.2018 №НП-000940429 на суму 1729,90 грн, від 10.10.2018 №НП-001029386 на суму 1322,97 грн, від 20.10.2018 №НП-001094148 на суму 72,85 грн, від 10.11.2018 №НП-001265499 на суму 1827,07 грн, від 20.11.2018 №НП-001348709 на суму 5281,,03 грн, від 30.11.2018 №НП-001433261 на суму 2221,15 грн, від 10.12.2018 №НП-001536720 на суму 2990,90 грн, від 20.12.2018 №НП-001640514 на суму 2874,07 грн, від 31.12.2018 №НП-001742766 на суму 1823,28 грн, від 10.01.2019 №НП-001828002 на суму 1317,35 грн, від 20.01.2019 №НП-001866963 на суму 3046,27 грн, від 31.01.2019 №НП-001908961 на суму 3725,54 грн, від 10.02.2019 №НП-001943467 на суму 5971,32 грн, від 20.02.2019 №НП-001976134 на суму 9547,73 грн, від 28.02.2019 №НП-002013913 на суму 6703,54 грн, від 10.03.2019 №НП-002046431 на суму 2523,86 грн, від 20.03.2019 №НП-002094363 на суму 82,85 грн, від 31.03.2019 №НП-002129813 на суму 1662,52 грн, від 20.09.2019 №НП-002769771 на суму 17571,86 грн та специфікаціями до перелічених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Перелічені документи підписані з боку позивача, а їх засвідчені копії наявні в матеріалах справи.
Зазначені документи, зокрема, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) було надіслано на адресу відповідача та отримано ним 25.11.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 12.11.2020, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 12.11.2020 №3601101044925 та роздруківкою з сайту «Укрпошта» - перевірка статусу поштового відправлення №3601101044925. Перелічені документи наявні в матеріалах справи.
Відповідачем здійснено часткову оплату вартості наданих послуг на суму 23,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 10.08.2023 №2290439 на суму 23,00 грн.
Враховуючи те, що відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання перед позивачем своєчасно та в повному обсязі не виконав, сума основного боргу відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми 83256,98 грн (83279,98 грн сума наданих послуг - 23,00 грн сума сплачених коштів) основного боргу підлягають задоволенню, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 83256,98 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не запереченою та належним чином не спростованою, отже такою, що підлягає задоволенню.
В решті позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 6000,00 грн основного боргу суд відмовляє з огляду на їх недоведеність та безпідставність.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 89256,98 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, корп. 1, поверх 9, ідентифікаційний код 31316718) 83256 (вісімдесят три тисячі двісті п'ятдесят шість) грн 98 коп. основного боргу та 2503 (дві тисячі п'ятсот три) грн 58 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення 6000,00 грн основного боргу відмовити повністю.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 07.05.2024.
Суддя О.О. Третьякова