08.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3009/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 (повний текст складено та підписано 26.07.2023 суддя Фещенко Ю.В.) у справі №904/3009/23
за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором оренди № 5198 від 30.12.2011 у загальному розмірі 43 195 грн. 23 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" (далі - відповідач) заборгованості за договором оренди № 5198 від 30.12.2011 та додатковими угодами до нього в загальному розмірі 43 195 грн. 23 коп., з яких: 5 620 грн. 49 коп. - основний борг; 3 276 грн. 22 коп. - пеня; 32 332 грн. 30 коп. - неустойка;1 725 грн. 22 коп. - інфляційні втрати; 241 грн. 00 коп. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі №904/3009/23 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" про стягнення заборгованості за договором оренди № 5198 від 30.12.2011 у загальному розмірі 43 195 грн. 23 коп. задоволено у повному обсязі.
Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" 5 620 грн. 49 коп. - основного боргу, 3 276 грн. 22 коп. - пені, 1 725 грн. 22 коп. - інфляційних втрат, 241 грн. 00 коп. - 3% річних, 32 332 грн. 30 коп. - неустойки та 2 684 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення місцевого господарського суду вмотивоване порушенням відповідачем зобов'язань договору оренди № 5198 від 30.12.2011 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за період користування майном з червня по листопад 2021 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 5 620 грн. 49 коп. За прострочення виконання вказаних зобов'язань також підлягають стягненню з відповідача пеня за період прострочення з 26.12.2021 по 01.06.2023 в сумі 3 276 грн. 22 коп.; інфляційні втрати за період з січня 2022 року по квітень 2023 року у сумі 1 725 грн. 22 коп., а також 3% річних за період прострочення з 26.12.2021 по 01.06.2023 у сумі 241 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасного повернення об'єкта оренди за відповідним актом після закінчення строку дії договору оренди, у зв'язку з чим на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України стягненню з відповідача підлягає неустойка за період з 01.01.2022 по 31.05.2023 (за 17 повних місяців) у розмірі 32 332 грн. 30 коп.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:
Скаржник вказує на те, що за умовами пункту 2.3. договору оренди від 30.12.2011 № 5198 у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Починаючи з грудня 2021 року позивач не звертався до відповідача з вимогою про укладення акта приймання-передачі майна і відповідний акт повернення приміщень з оренди Орендодавцем Орендарю не подавався.
Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, та те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з грудня 2021 року, відповідач вважає у позивача відсутні правові підстави для стягнення неустойки за ч. 2 ст. 785, оскільки позивач не вживав заходів щодо укладення акту приймання-передачі орендованого майна.
Відповідач вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі № 904/3009/23 таким, що було винесено з порушеннями матеріальних та процесуальних норм права, а відтак підлягає скасуванню.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи відповідача за апеляційною скаргою, погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі № 904/3009/23, вважає його законним та ухваленим зі всебічною оцінкою усіх наявних доказів. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі № 904/3009/23 без змін.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Кощеєв І.М., Березкіна О.В.
Ухвалою суду від 30.08.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/3009/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3009/23.
04.09.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №904/3009/23.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №2235/23 від 18.09.2023 (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тощо) проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
Ухвалою суду від 19.09.2023 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі №904/3009/23 - залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, а саме:
- оригіналу платіжного документа про доплату судового збору у сумі 1 342,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі №904/3009/23;
До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.
Також скаржником заявлено два клопотання:
про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що з повним текстом рішення апелянт зміг ознайомитись лише 31.07.2023, після опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується датою оприлюдненя повного тексту рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень;
про зупинення дії рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі №904/3009/23, яке вмотивоване тим, що у зв'язку з тим, що 23.08.2023 Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/3009/23 видано наказ на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023, враховуючи ймовірність утруднення повороту виконання рішення, повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпеченення збалансованості інстересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, скаржник вважає за необхідне зупинити дію оскаржуваного рішення, у зв'язку з його апеляційним оскарженням.
Згідно ч.5 ст.262 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою суду від 16.10.2023 задоволено заявлені скаржником клопотання, зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 у справі № 904/3009/23 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі №904/3009/23. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
30.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голметресурс", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" (далі -орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 5198 (далі - договір, а.с.8-9), відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оперативну оренду майно згідно з додатком 1 до договору (далі - майно), що буде використане для виробничих потреб орендаря, а також для побутових потреб робітників орендаря, які виконують роботи по благоустрою та озелененню території орендодавця.
У пунктах 11.1. та 11.4. договору сторони визначили, що договір діє з моменту підписання по 31.12.2012; за відсутності заяви хоча б однієї із сторін про припинення чи зміну договору протягом одного місяця по закінченні терміну, він вважається подовженим на термін до 31 грудня наступного року щорічно на тих же умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до умов пунктів 11.5. та 11.6. договору зміни та доповнення до договору оформлюються додатковими угодами, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною договору; договір та доповнення до договору оформлюються додатковими угодами, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною договору.
Як убачається з матеріалів справи, сторонами додатковими угодами № 1 від 20.09.2021, № 2 від 30.05.2014 вносилися зміни до договору (а.с.15-17).
Так, 30.05.2014 сторонами була підписана додаткова угода № 2 до договору оренди, за умовами якої сторони погодили наступне: виключити пункт 11.6. договору оренди № 5198 від 30.12.2011; інші умови договору оренди № 5198 від 30.12.2011 залишаються без змін; додаткова угода набирає чинності з 30.05.2014.
На виконання умов договору 11.01.2012 сторонами був підписаний Акт прийому-передачі майна до договору оренди № 5198 від 30.12.2011, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв перелічене у ньому майно у задовільному стані (а.с.18-19).
Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами вказаного вище Акту прийому-передачі майна, суд першої інстанції дійшов висновку щодо належного виконання позивачем (орендодавцем) обов'язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного майна.
За умовами пункту 2.3. договору у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Доказів повернення переданого за Актом прийому-передачі майна від 11.01.2012 матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата є платежем, що сплачується орендарем орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендна плата визначається за домовленістю сторін і становить 264 грн. 90 коп. за базовий місяць розрахунку (жовтень 2011 року) без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції. Нарахування й оплата належних орендодавцю сум орендної плати здійснюється щомісяця, до 25 числа звітного місяця. Внесення орендної плати здійснюється шляхом перерахування орендарем орендної плати на поточний рахунок орендодавця, згідно з виставленими орендодавцем рахунками. Інша форма розрахунків допускається тільки за наявності письмового погодження сторін.
Як убачається з матеріалів справи на виконання умов договору, позивачем щомісяця виставлялись відповідачу рахунки на сплату орендної плати за договором, а саме:
- рахунок-фактура № 9001964816 від 06.07.2021 на суму 930 грн. 37 коп. щодо сплати орендної плати за червень 2021 року (а.с. 21);
- рахунок-фактура № 99001966205 від 16.07.2021 на суму 932 грн. 23 коп. щодо сплати орендної плати за липень 2021 року (а.с. 21, на звороті);
- рахунок-фактура № 9001978224 від 13.08.2021 на суму 933 грн. 17 коп. щодо сплати орендної плати за серпень 2021 року (а.с. 22);
- рахунок-фактура № 9001993806 від 13.09.2021 на суму 931 грн. 30 коп. щодо сплати орендної плати за вересень 2021 року (а.с. 22, на звороті);
- рахунок-фактура № 9002010850 від 19.10.2021 на суму 942 грн. 47 коп. щодо сплати орендної плати за жовтень 2021 року (а.с. 23);
- рахунок-фактура № 9002024727 від 12.11.2021 на суму 950 грн. 95 коп. щодо сплати орендної плати за листопад 2021 року (а.с. 23, на звороті).
Загальний розмір орендної плати за період користування майном з червня по листопад 2021 року складає 5 620 грн. 49 коп.
При цьому, як зазначає позивач, та що не спростовано відповідачем, у вказаний період відповідачем орендна плата сплачена не була, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 5 620 грн. 49 коп.
Позивач (орендодавець) направив відповідачу (орендарю) лист № 1411-11/230 від 19.11.2021, в якому на підставі пункту 11.9. договору оренди № 5198 від 30.12.2011, повідомив про дострокове розірвання договору з 15.12.2021 та просив у термін до 15.12.2021 повернути орендоване майно за актом приймання-передавання (повернення) та оплатити заборгованість по договору оренди №5198 від 30.12.2011, яка станом на 12.11.2021 складала 5 620 грн. 49 коп. (з ПДВ) (а.с. 20). У матеріалах справи також наявні докази направлення та отримання вказаного листа разом з рахункам-фактурами за період з червня по листопад 2021 року відповідачем - 30.11.2021 (а.с.24-26).
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимоги апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин пов'язаних з укладанням договору оренди № 5198 від 30.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" (далі - орендар, відповідач), укладання сторонами додаткових угод № 1 від 20.09.2021, № 2 від 30.05.2014, якими вносилися зміни до договору (а.с.15-17); підписання сторонами 11.01.2012р., спрямування позивачем на виконання умов договору, позивачем щомісяця рахунків на сплату орендної плати за період користування майном з червня по листопад 2021 року складає 5 620 грн. 49 коп. а саме:
- № 9001964816 від 06.07.2021 на суму 930 грн. 37 коп. щодо сплати орендної плати за червень 2021 року (а.с. 21);
- № 99001966205 від 16.07.2021 на суму 932 грн. 23 коп. щодо сплати орендної плати за липень 2021 року (а.с. 21, на звороті);
- № 9001978224 від 13.08.2021 на суму 933 грн. 17 коп. щодо сплати орендної плати за серпень 2021 року (а.с. 22);
- № 9001993806 від 13.09.2021 на суму 931 грн. 30 коп. щодо сплати орендної плати за вересень 2021 року (а.с. 22, на звороті);
- № 9002010850 від 19.10.2021 на суму 942 грн. 47 коп. щодо сплати орендної плати за жовтень 2021 року (а.с. 23);
- № 9002024727 від 12.11.2021 на суму 950 грн. 95 коп. щодо сплати орендної плати за листопад 2021 року (а.с. 23, на звороті), яка сплачена не була, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 5 620 грн. 49 коп; спрямування відповідачу (орендарю) лист № 1411-11/230 від 19.11.2021, в якому на підставі пункту 11.9. договору оренди № 5198 від 30.12.2011, повідомив про дострокове розірвання договору з 15.12.2021 та просив у термін до 15.12.2021 повернути орендоване майно за актом приймання-передавання (повернення) та оплатити заборгованість по договору оренди №5198 від 30.12.2011, яка станом на 12.11.2021 складала 5 620 грн. 49 коп. (з ПДВ) (а.с. 20), які отримані адресатом листа разом з рахункам-фактурами за період з червня по листопад 2021 року відповідачем - 30.11.2021 (а.с.24-26).
Відповідно до пункту 11.9 договору оренди, останній може бути достроково розірваний в одностороньому порядку будь-якою з Сторін шляхом направлення відповідногог письмового повідомлення іншій Стороні за два тижні.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вищенаведене спростовує твердження відповідача стосовно того, що позивач не звертався з вимогою повернути орендоване майно за актом приймання (передавання).
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що: «…Відповідно до пп. 11.1. та 11.4. спірного Договору сторони визначили, що договір діє з моменту підписання по 31.12.2012; за відсутності заяви хоча б однієї із сторін про припинення чи зміну договору протягом одного місяця по закінченні терміну, він вважається подовженим на термін до 31 грудня наступного року щорічно на тих же умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до умов пунктів 11.5. та 11.6. договору зміни та доповнення до договору оформлюються додатковими угодами, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною договору; договір та доповнення до договору оформлюються додатковими угодами, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною договору. Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).
За умовами пункту 2.3. договору у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Починаючи з грудня 2021 року Позивач не звертався до Відповідача з вимогою про укладення акта приймання-передачі майна і відповідний акт повернення приміщень з оренди Орендодавцем Орендарю не подавався…» колегія суддів відхиляє як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Отже як правильно встановлено судом першої інстанції, договір оренди є розірваним з 15.12.2021.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Згідно з положеннями статей 610, 611, 612 ЦК України та статті 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання кредитор право на стягнення з боржника неустойки, якщо її сплата передбачена договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 910/11692/20, від 11.07.2023 у справі № 916/1307/22, від 31.08.2021 у справі № 914/1050/20.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині того, що : «…яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, та те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з грудня 2021 року, вважаємо у Позивача відсутні правові підстави для стягнення неустойки за ч. 2 ст. 785, оскільки Позивач не вживав заходів щодо укладення акту приймання-передачі орендованого майна.» відхиляються колегією суддів як такі, що не підтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами. Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач зі свого боку вжив всіх залежних від нього заходів щодо повернення майна після припинення договору оренди.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі №904/3009/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі №904/3009/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі №904/3009/23 залишити без змін
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.05.2024.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв