Додаткова постанова
10.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2795/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
суддів Кощеєва І.М., Дарміна М.О.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю:
представник позивача: Карлаш Д.О. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат
представник відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву/клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (апеляційний перегляд) у справі № 908/2795/22
за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", м. Запоріжжя
про стягнення 279 194,64 грн
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.03.2023 у справі №908/2795/22 у позові відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 у справі №908/2795/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про ухвалення додаткового рішення у справі №908/2795/22 задоволено частково; визнано причини пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення поважними та поновлено строк для подання даної заяви; стягнуто з Акціонерного товариства "Укртранснафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 250,00 грн; у задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2023 у справі №908/2795/22- залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2023 у справі №908/2795/22- залишено без змін.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 у справі №908/2795/22 залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 у справі №908/2795/22 залишено без змін.
Під час апеляційного перегляду у справі № 908/2795/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК", звернулось з клопотанням/заявою про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн (15 000,00 винагорода; 5 000,00 «гонорар успіху» за прийняття апеляційним судом рішення про повну або часткову відмову в задоволенні апеляційної скарги).
Заявник наголошує, що вимога про розподіл за результатами розгляду справи витрат на надану професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі з гонораром успіху у складі гонорару є допустимим і без їх фактичної оплати стороною, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Представник заявника, Кузнецов І.С., вважає можливим і обґрунтованим зараз заявити про розподіл за результатами розгляду справи витрат на надану професійну правничу допомогу, які за узгодженим сторонами Договору про надання правничої допомоги будуть оплачені пізніше у фіксованому розмірі.
Всі складені адвокатом у справі документи є змістовними, що підтверджує обґрунтованість витраченого на них часу (1 документ або дія в день), і, з огляду на заявлену до стягнення суму позову 279194,64грн, вважає судові витрати 20000,00грн. є співмірними (менше 10% від суми стягнення), і їх необхідно стягнути з Позивача повністю.
Також, представником ТОВ «Мік» заявлено про розгляд заяви про стягнення витрат на правничу допомогу без участі представника. (а.с. 58 т. 2)
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В, судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Оскільки, в постановах Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у даній справі не вирішувалося питання щодо розподілу судових витрат понесених ТОВ «Мік» на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 гривень, апеляційний суд вважав за можливе заяву про стягнення витрат на правничу допомогу призначити до розгляду. Так, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024 призначено заяву до розгляду на 13.03.2023 на 09 годин 40 хвилин.
Судове засідання, призначене на 13.03.2024 не відбулося у зв'язку з незапланованою відпусткою члена колегії у справі судді Дарміна М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/2795/22 призначено в судове засідання на 10.04.2024 о 09:50 год.
Акціонерним товариством "Укртранснафта" заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, зокрема зазначено про те, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката завищеним та не співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг. (а.с. 36-39 т.2)
АТ «Укртранснафта» зазначає про значно завищені витрати часу представника ТОВ «МІК» на підготовку процесуальних документів та необґрунтоване включення годин, витрачених на послуги, а саме: - безпідставне включення до витрат на правничу допомогу витрат часу адвоката на відправлення процесуальних документів (п. 2, 4, 5 Акту). Відправлення процесуальних документів адвокатом не відноситься до видів адвокатської діяльності, визначених у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідне підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 808/1849/18, де зазначено, що технічне копіювання документів у вигляді поліграфічних послуг, їх завіряння, направлення документів поштою не є різновидом правничої допомоги та не вимагає застосування професійних знань адвоката, тому такі дії не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу; - завищена кількість годин (1 година) на підготовку заяви до Центрального апеляційного господарського суду про стягнення витрат на правничу допомогу, яка повністю дублює заяву про стягнення правничої допомоги, що була подана до Господарського суду Запорізької області.
На думку АТ «Укртранснафта» дана справа не відноситься до категорії складних, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацювання великого обсягу документів. Під час розгляду справи адвокат не здійснював фактичне представництво інтересів Відповідача в судових засіданнях, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а отже і не мав пов'язаних із цим витрат робочого часу. Обсяг підготовлених та поданих заяв та матеріалів не потребував значного кількості часу, як про це зазначається в заяві, а тому вказана заява не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованою та пропорційною до предмета спірних правовідносин.
10.04.2024 заявник/відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника заявника.
10.04.2024 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину додаткової постанови.
Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Варто зауважити, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18).
Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Згідно ч.ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
До того ж суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріалами справи засвідчується наступне.
04.05.2020 між адвокатом Кузнецовим І.С. та ТОВ «МІК» укладено договір б/н про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами. Згідно до п.4.2 договору, сума наданої правової допомоги і послуг погоджується Сторонами шляхом укладення письмових додаткових угод або без їх укладення за домовленістю. (а.с. 10 т. 2)
19.06.2023 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги підписано розрахунок вартості наданих послуг з правничої допомоги, яким узгоджено, що вартість наданої правничої допомоги Адвокатом у справі №908/2795/22 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Центральний апеляційний господарський суд) визначена у фіксованому розмірі 20000,00 грн. (15000грн. винагорода і 5000грн. «гонорар успіху» за прийняття апеляційним судом рішення про повну або часткову відмову в задоволенні апеляційної скарги). (а.с 12 т 2)
19.06.2023 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги підписано Додаткову угоду б/н, якою також узгоджено, що оплата наданої правничої допомоги Адвоката у справі №908/2795/22 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Центральний апеляційний господарський суд) здійснюється у фіксованому розмірі 20000,00 грн. (15000грн. винагорода і 5000грн. «гонорар успіху» за прийняття апеляційним судом рішення про повну або часткову відмову в задоволенні апеляційної скарги) протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції у цій справі. (а.с.11 т. 2)
03.09.2023 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги був підписаний акт б/н приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт, в якому перераховано всю надану адвокатом у справі №908/2795/22 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Центральний апеляційний господарський суд) 1 документ або дія в день). (а.с 13 т 2)
Зокрема зазначено про те, що за період з 19.06.2023 по 21.08.2023 у справі № 908/2795/22 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Центральний апеляційний господарський суду) Адвокат надав Клієнту (ТОВ «Мік») наступну правничу допомогу: 1) аналіз апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення від 07.03.2023 у справі № 908/2795/22, консультація Клієнта та роз'яснення з правничих питань - 19.06.2023 витрачено 0,5 години; 2) підготовка і відправлення до Центрального апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення від 07.03.2023 у справі № 908/2795/22 - 26.06.2023 витрачено 1,5 години; 3) аналіз апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртранснафта" на додаткове рішення від 01.05.2023 у справі № 908/2795/22, консультація Клієнта та роз'яснення з правничих питань - 01.08.2023 витрачено 0,5 години; 4) підготовка і відправлення до Центрального апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" на додаткове рішення від 01.05.2023 у справі № 908/2795/22 - 02.08.2023 витрачено 2,5 години; 5) підготовка і відправлення до Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/2795/22 заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - 03.09.2023 - 1 година; прийняття участь у судових засіданнях по розгляду апеляційних скарг Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення від 07.03.2023 та на додаткове рішення від 01.05.2023 у справі № 908/2795/22 - незалежно від кількості і тривалості проведення засідань. Вартість наданої правничої допомоги за цим актом підлягає оплаті у фіксованому розмірі 20 000,00 грн (15 000,00 грн винагорода і 5 000,00 грн «гонорар успіху» за прийняття апеляційним судом рішення про повну або часткову відмову в задоволенні апеляційної скарги).
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Загальний розмір витрат на правничу допомогу заявлений відповідачем становить 20 000,00 грн.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17).
Згідно з практикою Європейскього судлу з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Еast/West Аlliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Правова позиція, наведена вище, викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Щодо тверджень Акціонерного товариства "Укртранснафта" про неспівмірність розміру витрат, то варто зазначити, що самі лише посилання на неспівмірність та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, без належних доказів та обґрунтувань.
В той же час, вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
В даному випадку, співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 20 000,00 грн. (15 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та 5 000,00 грн «гонорар успіху») не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору та складності справи.
Суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, в якій міститься висновок про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Дослідивши Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 03.09.2023 з детальним описом робіт, колегія суддів зазначає про безпідставне включення до витрат на правничу допомогу: - витрат часу адвоката на відправлення процесуальних документів (п. 2, 4, 5 Акту). Оскільки, відправлення процесуальних документів адвокатом не відноситься до видів адвокатської діяльності, визначених у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідне підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.12.2020 року у справі № 808/1849/18, де зазначено, що технічне копіювання документів у вигляді поліграфічних послуг, їх завіряння, направлення документів поштою не є різновидом правничої допомоги та не вимагає застосування професійних знань адвоката, тому такі дії не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу;
- включення до витрат на правничу допомогу підготовку заяви до Центрального апеляційного господарського суду про стягнення витрат на правничу допомогу, яка до речі, повністю дублює заяву про стягнення правничої допомоги, що була подана до Господарського суду Запорізької області, оскільки заява сторони про розподіл судових витрат є фактичною заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Відтак, наведеним спростовуються доводи заявника стосовно необхідності відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Підсумовуючи усе вищенаведене, необхідно зауважити, що хоча обмовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між ТОВ «Мік» та адвокатом Кузнецовим І.С. у договорі про надання професійної правничої допомоги та складеному на його виконання акту про надання юридичної допомоги, однак заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критеріям справедливості та розумної необхідності таких витрат, їх співмірності, а тому, приймаючи до уваги заперечення АТ «»Укртранснафта» щодо обґрунтованості розміру таких витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача, а саме: стягнення з позивача суми відшкодування витрат на оплату правничої допомоги у загальній сумі 15 000,00 грн з яких 10 000, 00 грн витрати на професійну правничу допомогу та 5 000, 00 грн витрат у формі «гонорар успіху», відмовивши в решті вимог.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/2795/22 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Укртранснафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" витрати на професійну правничу допомогу, понесені Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" під час апеляційного перегляду справи №908/2795/22, у загальній сумі 15 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та 5000, 00 грн витрати у формі «гонорару успіху».
Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 08.05.2024.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін