Дата документу 07.05.2024Справа № 554/4733/24
Провадження № 3/554/1323/2024
Іменем України
07 травня 2024 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і матеріали справи додані до нього щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ставрове Одеської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, РНОКПП та інші відомості про особу ініціатором складення протоколу не надані
Опис обставин, установлених під час розгляду справи
29 квітня 2024 року, близько 16 год 20 хв, ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме ображав, погрожував, висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, вимагав гроші, чим могла бути завдана шкода її психічному здоров?ю.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміновані особі адміністративні правопорушення
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідно до якої вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Ставлення особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованих йому правопорушень
В судове засідання порушник не з?явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 315277 від 17 квітня 2024 року (далі - Протокол), з якого слідує, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності повідомлено про місце, дату та час розгляду справи, від підпису відмовився, а також довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber», про причини свого неприбуття суду не повідомив та заяви про відкладення розгляду справи не подав, в зв'язку з чим суд розглянув справу за його відсутності.
Мотиви суду та оцінка наданих сторонами доказів
Дослідивши Протокол та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, виходячи з такого.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII) домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки.
Згідно положень ч. ч. 2 і 3 ст. 3 Закону № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється в тому числі на осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно з Протоколом (а. с. 1) 29 квітня 2024 року, близько 16 год 20 хв, ОСОБА_1 за місцем мешкання в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме ображав, погрожував, висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, вимагав гроші, чим могла бути завдана шкода її психічному здоров?ю.
Правопорушник ОСОБА_1 під час складення Протоколу щодо нього будь-яких заперечень щодо суті та змісту інкримінованого йому діяння не висловив та ніяких пояснень не надавав, що зафіксовано у відповідній графі Протоколу.
Разом із тим, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується сукупністю доданих до Протоколу в розумінні статті 251 КУпАП належних та допустимих доказів.
Так, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29 квітня 2024 року (а. с. 3) зафіксовано, що ОСОБА_2 заявила, що 29 квітня 2024 року, близько 16 год 20 хв, за місцем мешкання її син спровокував з нею конфлікт, в ході якого погрожував їй фізичною розправою, вимагав грошові кошти, ображав нецензурною лайкою та чинив щодо неї психологічний тиск, й повідомила, що такі дії останній вчиняє систематично.
Такі ж пояснення за фактом вчинення щодо неї домашнього насильства її сином ОСОБА_1 , з яким вони на даний час спільно проживають в АДРЕСА_1 , потерпіла ОСОБА_2 надала під час складення Протоколу щодо ОСОБА_1 (а. с. 4).
За цим фактом, в зв'язку із скоєнням ОСОБА_1 домашнього насильства, працівниками поліції було винесено щодо нього, як кривдника, терміновий заборонний приписи серії АА № 476237 від 29 квітня 2024 року (а. с. 5).
Наведені докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи та об'єктивно узгоджуються між собою і в своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння. Підстав сумніватися в правдивості чи достовірності вказаних доказів у суду немає.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що в діянні ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про накладення на порушника адміністративного стягнення, суд враховує характеристику його особи, ступінь вини, його поведінку як під час скоєння правопорушення, так і після цього, ставлення до скоєного, яке не є проявом усвідомлення протиправності своїх дій, його майновий стан, а також те, що означені дії щодо своєї матері правопорушник вчиняє систематично, про що зазначила остання в своїх поясненнях, і приходить до висновку про необхідність накладення на нього стягнення у виді адміністративного арешту, вважаючи, що це буде необхідним й достатнім для виконання його мети: виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн, які підлягають стягненню з правопорушника.
Керуючись ст. ст. 283 та 284 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 5 (п?ять) діб.
Строк адміністративного арешту ОСОБА_1 відраховувати з моменту його фактичного затримання.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Суддя Анатолій САВЧЕНКО