Справа № 553/672/24
Провадження № 3/553/517/2024
Іменем України
07.05.2024м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду міста Полтави Подмаркова Ю.М., за участі секретаря судових засідань Макаренка Я.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Портянка Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтаві, громадянина України, є фізичною-особою підприємцем, зареєстрований таким, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , відомості про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року відсутні,
за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 211434 від 25.02.2024, 25.02.2024, о 01 год. 15 хв., ОСОБА_1 за адресою: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 78, виражався нецензурною лайкою в сторону громадян України та працівників поліції, чим вчинив дрібне хуліганство, а саме нецензурною лаявся в громадському місці, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
12.04.2024 від захисника ОСОБА_1 - адвоката Портянка Є.В. надійшли письмові заперечення, в яких зазначено, що ОСОБА_1 , 25.02.2024, о 01 год. 15 хв., не вчиняв адміністративного правопорушення (дрібного хуліганства), а навпаки, в діях поліцейських вбачається упередженість, надуманість та непрофесійність. Жодними доказами не підтверджено факту, що ОСОБА_1 25.02.2024, о 01 год. 15 хв., виражався нецензурною лайкою в сторону громадян України та працівників поліції, у тому числі і відеозаписом на бодікамери поліцейських, даних про свідків, потерпілих адміністративний матеріал не містить. Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 06.03.2024 матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 173 КУпАП було повернуто УПП в Полтавській області ДПП для належного оформлення. 28.03.2024 УПП в Полтавській області ДПП повторно направило до суду матеріали без усунення недоліків та без належного оформлення. Враховуючи викладене, просить провадження по адміністративній справі № 553/672/24 за статтею 173 КУпАП, складеного стосовно ОСОБА_1 , закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні дрібного хуліганства за вказаних обставин та пояснив, що 25.02.2024, близько 01:30 год його автомобіль було зупинено працівниками поліції. Він перебував в своєму автомобілі у якості пасажира, за кермом була теща, також у якості пасажирів були його дружина та двоє неповнолітніх дітей. Будь-яких хуліганський дій він не вчиняв, нецензурно не висловлювався. Його лише обурило, що безпідставно було зупинено автомобіль та без наявних для того причин було проведено огляд його тещі на стан сп'яніння, результат якого виявився негативним. Він намагався це з'ясувати у працівників поліції. Один із поліцейських, прізвище якого ОСОБА_2 , провокував його, образливо висловився. Зазначив, що в той час громадян, в сторону яких він начебто висловлювався нецензурною лайкою, взагалі на вулиці не було. Поряд з місцем, де було зупинено автомобіль, житлові будинки взагалі не розташовані. Обставини викладені в протоколі не доведено будь-якими доказами. Просив закрити провадження в справі.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Портянко Є.В. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надала показання про те, що 25.02.2024 вона разом з чоловіком та дітьми були в гостях у знайомих, звідки їх забрала її мати. Направляючись додому, їх зупинили працівники поліції. Не повідомивши про причину зупинки, не представившись, вони змусили матір продути Драгер. Результат був негативний. Один із працівників поліції провокував на конфлікт, образливо висловився в сторону чоловіка. Чоловік лише намагався у працівників поліції з'ясувати причину зупинки, не кричав, нецензурно не виражався, людей вулиці не було, будинків поруч також не було.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Портянка Є.В. на підтримку доводів клопотання про закриття провадження в справі, показання свідка, дослідивши матеріали справи, приходжу висновку про таке.
За частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно має ґрунтуватися на обставинах установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах (стаття 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення - є місце його вчинення, до якого законодавець відніс громадські місця.
Поняття «громадські місця» визначено у Законі України від 22.09.2005 року №2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», стаття 1 якого передбачає, що громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
У даній справі відсутні докази того, що ОСОБА_3 , вчинив дрібне хуліганство, а саме висловлювалася нецензурно в громадському місці, образливо чіплявся до громадян, працівників поліції та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі та характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22 грудня 2006 року визначено, що при розгляді адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясувати чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з'ясувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства. Мотивом хуліганства є неповага до суспільства, однак причини вчинення таких дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість) чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки. Тобто з об'єктивної сторони хуліганство, незалежно від виду відповідальності, характеризується порушенням громадського порядку та має бути вчинено в громадському місці, а з суб'єктивної - умисною виною та мотивом явної неповаги до суспільства.
Відеозаписом із бодікамер працівників поліції, який переглянуто під час судового розгляду у судовому засіданні, не підтверджується наявність обов'язкового елементу об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме - наслідків протиправних дій особи у вигляді порушення громадського порядку і спокою громадян, оскільки подія відбулася 25.02.2024, о 01:15 год, тобто під час комендантської години, перебування в цей час громадян України на місці події на відеозаписі не зафіксовано. Обставини, викладені у протоколі, не доведені належними та допустимими доказами. Свідків події залучено не було, пояснення не відбиралися.
Рапорт поліцейського взводу 1 роти 2 УПП в Полтавській області Чеша В.А. від 26.03.2024 не може бути визнаний доказом, так як за своєю правовою формою є документом, який містить певну інформацію, яка підлягає перевірці.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia» , рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Враховуючи вищенаведені недоліки суд дійшов висновку про відсутність належних, достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 25.02.2024 вчинив дрібне хуліганство.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Керуючись пунктом 1 статті 247, статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На постанову може бути подана апеляція до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Полтави протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 07.05.2024.
Суддя Ю.М. Подмаркова