Провадження № 2/537/508/2024
Справа № 524/7800/23
07.05.2024 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Дядечка І.І., за участю секретаря Скічко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом, згідно вимог якого просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1 247 424 грн 66 коп. та понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 12 474 грн 25 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 01 серпня 2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, на підставі якого відповідач отримав від позивача позику в розмірі 1200000 грн. Факт отримання грошових коштів підтверджується відповідною розпискою. Згідно вказаного договору, відповідач зобов'язувалась повернути борг до 01 серпня 2023 року. Однак, взятих на себе зобов'язань ОСОБА_2 не дотрималась і станом на 12 жовтня 2023 року борг не повернула. ОСОБА_1 неодноразово намагалася звернутися до неї з вимогою повернути їй гроші, однак ОСОБА_2 гроші не повертає. Це змусило позивача звернутися за захистом порушеного права до суду. Враховуючи, що відповідач продовжує незаконно володіти та користуватись грошима ОСОБА_1 , свідомо зволікаючи з їх поверненням, тому позивач вважає, що ОСОБА_2 повинна сплачувати відсотки за весь час користування коштами. Також, позивачем зазначено, що відповідач зобов'язана сплатити на її користь інфляційне нарахування на суму боргу в розмірі 6000 грн. та три проценти річних від простроченої суми що становить 41 424,66 грн, а всього 47 424,66 грн.
Ухвалою судді Автозаводського районного суду Полтавської області від 03.11.2023 дана позовна заява, відповідно до ст. 31 ЦПК України, передана за підсудністю на розгляд до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області.
05.03.2024 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.03.2024 відкладено підготовче судове засідання з метою належного повідомлення позивача.
15.04.2024 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, завчасно подала до суду заяву відповідно до якої просить розгляд справи проводити без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.
Відзиву на позов, заяв та будь-яких клопотань до суду від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд, відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що одночасно існують умови, які передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у відсутність представника позивача та відповідача.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Судом встановлено, що 01.08.2021 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладений договір позики.
Відповідно до п. 1-3 вказаного договору позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 1 200 000 гривень, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві суму позики в строк встановлений цим договором. На момент укладення цього договору грошові кошти в сумі 1 200 000гривень позикодавець передав позичальнику в повному обсязі. Позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк до 01 серпня 2023 року.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За приписами ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
З розписки ОСОБА_2 від 01.08.2021 вбачається, що остання отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 200 000 грн, відповідно до умов договору позики від 01.08.2021 року.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Постановою від 22.08.2019 у справі № 369/3340/16-ц Верховний суд вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником позикодавцеві за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору і зміст умов договору, так і факт отримання боржником від позикодавця певної грошової суми.
Факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_1 , відповідно до умов договору позики від 01.08.2021.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Досліджуючи боргові розписки чи договори, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів роботи відповідні правові висновки.
Аналізуючи вищевказаному норму чинного ЦК України, суд вважає, що доказом повернення позики є факт передачі позикодавцем оригінала боргового документа позичальникові, або зазначення кредитором відомостей у розписці про повернення боргу щодо неможливості повернення боргового документа.
Зазначені висновки суду у повній мірі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 25 березня 2019 року у справі № 183/2689/17 та від 23 вересня 2019 року у справі № 385/850/16-ц.
Відтак, наявність у позивача оригіналу договору позики та розписки свідчить про неповернення позичальником отриманих у борг коштів та згідно з положеннями статті 545 ЦК України вказує на те, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики виконала в повному обсязі, надала відповідачу грошові кошти у сумі 1 200 000 на умовах передбачених договором позики, а остання зобов'язання за договором виконує неналежним чином, в наслідок чого станом на 19.10.2023 ОСОБА_2 має заборгованість в розмірі 1 200 000 грн, що підтверджується оригіналом розписки.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За наведених обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики в розмірі 1 200 000 грн.
Щодо вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості за кредитним договором суд враховує наступне.
Позивач окрім заборгованості за договором позики просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат та 3% річних навівши у позовній заяві розрахунок таких витрат. За розрахунками позивача, загальна сума інфляційних витрат складає 6 000 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 41 424 грн 66 коп., нараховані за період з вересня 2023 по жовтень 2023 року.
Частина 2 ст. 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві і перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких підстав вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 6 000 грн та трьох процентів річних у сумі 41 424 грн 66 коп. не узгоджується з зазначеними вище вимогами закону, тому є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 1-13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики б/н від 01.08.2021 в розмірі 1 200 00 грн (один мільйон двісті тисяч грн 00 коп.)
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір сплачений позивачем при подачі позову в сумі 12 000 грн 00 коп. (дванадцять тисяч грн 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складено 07.05.2024
Суддя Дядечко І.І.