Справа № 529/275/24
Провадження № 2/529/208/24
30 квітня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчого комітету органу опіки і піклування Диканської селищної ради Полтавської області, про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. В обґрунтування позовних вимог вказує, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Диканського районного суду Полтавської області 12 грудня 2023 року було позбавлено батьківських прав відповідача ОСОБА_2 та рішенням № 45 від 06.02.2024 виконавчого комітету Диканської селищної ради надано малолітньому ОСОБА_2 статус дитини позбавленої батьківського піклування та призначено позивача ОСОБА_1 опікуном над своїм малолітнім племінником. Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 20.11.2018 задоволено позов ОСОБА_3 та вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла . Позивач вказує, що дитина проживає разом з нею та знаходиться на повному її утриманні, а відповідач в свою чергу аліменти на утримання дитини не сплачує зовсім. При цьому, виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на примусове виконання до відділу ДВС не надходив. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягувати щомісячно з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку в місяць.
Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 03.04.2024 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
З наявної у матеріалах справи довідки про причини повернення на конверті, який було повернуто до суду вбачається, що надіслані судом відповідачу рекомендований лист з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів з повідомленням про розгляд справи було не вручено у зв'язку із відсутністю адресата за надісланою йому адресою, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вказаний відповідач вважається повідомленим про перебування на розгляді у суді судової справи, учасником якої він являються.
Представник третьої особи - виконавчого комітету органу опіки і піклування Диканської селищної ради Полтавської області надав суду пояснення по справі в яких вказав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту. Представник вказав, що оскільки відсутнє відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів, то позивач як заінтересована особа (опікун) має право в порядку ст. 442 ЦПК України звернутися до суду з заявою про заміну стягувача його правонаступником саме у виконавчому листі.
З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 проживали у зареєстрованому шлюбі, та від вказаних відносин вони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявним у матеріалах справи копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , де батьком записано саме відповідача по справі ОСОБА_2 /а.с. 11/.
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 20.11.2018 шлюб між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано та вирішено стягувати з останнього на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму /а.с. 12, 13/.
28 липня 2023 рідна сестра позивача ОСОБА_1 та мати малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла.
В подальшому, оскільки відповідач ОСОБА_2 дитиною зовсім не цікавився, рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2023 року ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 3-5/.
06 лютого 2024 рішенням №45 виконавчого комітету Диканської селищної ради малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Цим же рішенням, позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є тіткою дитини, призначено опікуном /а.с. 8/.
Судом встановлено, що відповідач по справі є батьком малолітньої дитини ОСОБА_2 , що проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач є працездатним, ніяких матеріальних зобов'язань щодо утримання інших дітей чи непрацездатних осіб не має.
Відповідно до наявних повідомлено від Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції вбачається, що виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_2 згідно відомостей Автоматизоованої системи виконавчого провадження на виконання до відділу не надходив, відомості про його виконання відсутні /а.с. 6, 7/.
Відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували позовні вимоги чи доказів щодо неспроможності сплати ним аліментів у розмірі, визначеному позивачем у справі, а саме - у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є “спір” про “право”, реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ульянов проти України)).
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Суд звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
Завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки заявлені вимоги про стягнення аліментів вже були предметом судового розгляду, отже не є ефективним способом захисту.
Вибуття первісного стягувача і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий стягувач без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні не має право звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Наявність судового рішення про задоволення вимог позивача, яке не виконане боржником, не припиняє аліментних зобов'язань, тому заміна стягувача у зобов'язанні не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Частиною 2 статті 247 Сімейного кодексу України передбачено, що встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.
Суд роз'яснює, що позивач має право звернутися до суду з заявою заявою про заміну сторони (стягувача) у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником в порядку статті 442 Цивільного процесуального кодексу України
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263-265, 273, п. 1 ч. 4 ст. 274, ст. ст. 279, 354, 355, ст. 442 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчого комітету органу опіки і піклування Диканської селищної ради Полтавської області, про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Головуючий О.С. Кириченко