Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 травня 2024 року № 520/7611/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи Покровська виправна колонія (№17) визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи Покровська виправна колонія (№17) (далі по тексту - відповідач, ДУ Покровська виправна колонія (№17)), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи Покровська виправна колонія (№17) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2019 року по 18.01.2023 року включно.
-зобов'язати Державну установу Покровська виправна колонія (№17) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2019 року по 18.01.2023 року включно у сумі 274 494 гривні 90 копійок відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 23.06.2003 по 16.07.2019 проходив військову службу у Державній установі Покровська виправна колонія (№17).
Відповідно до наказу від 16.07.2019 року №41/ОС-19 позивача з 16.07.2019 року було звільнено з військової служби.
Проте при звільненні позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
У зв'язку з цим позивач 29.06.2021 року звернувся з заявою до відповідача з проханням виплатити зазначену виплату.
Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача.
Для вирішення спору позивач звернувся до суду та 30.08.2022 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року у справі №520/22058/21 відповідачем виплачено на користь позивача першу частину індексації грошового забезпечення у сумі 25600,17 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів.
16.06.2023 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року у справі №520/22058/21 відповідачем виплачено на користь позивача другу частину індексації грошового забезпечення у сумі 36249,73 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів.
З метою виплати компенсації за звільнення без повного розрахунку позивач звернувся до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 року у справі №520/18792/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 22542,08 грн.
Разом з цим залишилась невиплаченою індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 16.07.2019 року.
Для вирішення спору позивач звернувся до суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 року у справі №520/18788/23 зобов'язано Державну установу «Покровська виправна колонія (№17)» нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 69250,77 грн. за період з 01.03.2018 по 16.07.2019 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за №44.
21.02.2024 року на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 року у справі №520/18788/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 69250,77 грн., що підтверджується банківською випискою.
Таким чином, повідомленнями про надходження коштів підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні з позивачем.
Оскільки позивача було звільнено 16.07.2019 року, а останню виплату відповідачем здійснено 21.02.2024 року, то відповідачем затримано розрахунок з 17.07.2019 року по 20.02.2024 року на 1680 днів.
Бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього заробітку при звільненні позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 29.05.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 13.09.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи Покровська виправна колонія (№17) визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 по справі № 520/7611/22 - скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 06.03.2024 року прийнято адміністративну справу до розгляду.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у ньому.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 23.06.2003 по 16.07.2019 проходив військову службу у Державній установі Покровська виправна колонія (№17).
Відповідно до наказу від 16.07.2019 року №41/ОС-19 позивача з 16.07.2019 року було звільнено з військової служби.
Проте при звільненні позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
30.08.2022 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року у справі №520/22058/21 відповідачем виплачено на користь позивача першу частину індексації грошового забезпечення у сумі 25600,17 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів.
16.06.2023 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року у справі №520/22058/21 відповідачем виплачено на користь позивача другу частину індексації грошового забезпечення у сумі 36249,73 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів.
З метою виплати компенсації за звільнення без повного розрахунку позивач звернувся до суду та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 року у справі №520/18792/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 22542,08 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 року у справі №520/18788/23 зобов'язано Державну установу «Покровська виправна колонія (№17)» нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 69250,77 грн. за період з 01.03.2018 по 16.07.2019 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за №44.
21.02.2024 року на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 року у справі №520/18788/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 69250,77 грн., що підтверджується банківською випискою.
Таким чином повідомленнями про надходження коштів підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні з позивачем.
Позивач вважає не нарахування та виплату йому середнього заробітку за час несвоєчасної виплати суми грошової індексації - протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Згідно зі статтею 1-2, частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008). Цим положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
У відповідності до пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Однак, Законом №2011-XII як і Положенням № 1153/2008 правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116 - 117 Кодексу законів про працю України.
Наведене відповідає правовому висновку щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, викладеному в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16, від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.
Так, статтею 116 КЗпП України (в редакції станом на дату звільнення позивача з військової служби) на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов'язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
26.02.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 821/1083/17 у якій дійшла висновку про те, що немає жодних підстав вважати, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів статті 117 КЗпП всупереч практиці Верховного Суду України (постанова від 15.09.2015 провадження № 21-1765а15). Вказане рішення ЄСПЛ не може розглядатися як підстава для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15.
Разом з тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові, статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
В даному випадку, в рамках розгляду цієї справи судом встановлено, що відповідачем при звільненні позивача з військової служби не проведено з останнім повного розрахунку, зокрема не була виплачена індексація грошового забезпечення, що свідчить про недотримання відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України, що має наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Як вже встановлено судом позивача було виключено зі списків особового складу військової частини 16.07.2019. Між тим, остаточний розрахунок на виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 року у справі №520/18788/23 проведено лише 21.02.2024 (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача).
Оскільки позивач виключений зі списків особового складу військової частини 16.07.2019, тому початковою датою буде наступний день після виключення позивача зі списків військової частини, тобто 17.07.2019.
Оскільки повний розрахунок з позивачем проведений 21.02.2024, тому кінцевою датою для нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні буде 20.02.2024 - день, що передує дню проведення з позивачем повного розрахунку, коли йому була виплачена індексація грошового забезпечення.
Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов'язані з волею суб'єктів правовідносин; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов'язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.
Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб'єктів, що відбуваються за волевиявленням суб'єкта правовідносин.
Судом встановлено, що позивачу невиплачено середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що саме бездіяльністю відповідача, а не діями порушені права позивача.
Враховуючи викладене бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період з 17.07.2019 по 20.02.2024 є протиправною.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, проте у спосіб, відмінний від того, про який просив позивач, з огляду на таке.
Водночас, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (21.02.2024), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX.
Таким чином, враховуючи, що непроведення з вини відповідача розрахунку з позивачем у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш ніж за шість місяців, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення на підставі ст.117 КЗпП України.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної установи Покровська виправна колонія (№17) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2019 року по 18.01.2023 року включно у сумі 274 494 гривні 90 копійок відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 821/1226/16).
Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі належні йому суми.
Позивача наказом відповідача від 16.07.2019 року №41/ОС-19 було звільнено зі служби за власним бажанням, але фактичний розрахунок щодо індексації грошового забезпечення проведено лише 16.06.2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відтак, враховуючи вищевикладені норми, суд приходить до висновку про те, що оскільки відповідачем не було проведено із позивачем під час його звільнення остаточного розрахунку, зокрема, не виплачено індексацію грошового забезпечення, протиправність чого встановлено Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 року у справі №520/18788/23, позивач має право на отримання грошової компенсації за весь час затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
У відповідності до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Державної установи Покровська виправна колонія (№17) від 08.06.2023 року №2/9/1-104 розмір середньоденного грошового забезпечення позивача з розрахунку за травень та червень 2019 року складає 246,52 грн. (травень 2019 року грошове забезпечення у розмірі 7548,07 грн.; червень 2019 року грошове забезпечення у розмірі 7489,87 грн.).
Кількість днів, впродовж яких затримано виплату індексації грошового забезпечення з 17.07.2019 року (з дня, наступного після звільнення) по 20.02.2024 включно (день, який передує дню повного розрахунку) становить 1680 календарних днів.
Однак, при визначенні періоду, за який позивачу підлягає виплата середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, суд зазначає, що відповідно до чинної з 19.07.2022 редакції ч.1 ст.117 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню середнє грошове забезпечення за шість місяців, зокрема, за 181 календарний день.
Таким чином, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за шість місяців (181 календарні дні) становить 44620,12 грн (246,52 грн х 181 дні).
Водночас, суд наголошує, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19, у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Водночас, чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 480/2577/20 зазначив, що для застосування критеріїв пропорційності розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, судам необхідно з'ясувати загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат для вирахування проценту, що складає грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, індексація грошового забезпечення та грошова компенсація вартості не отриманого речового майна у співвідношенні до загальної суми, що слугує підставою для застосування такого ж проценту середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від загальної її суми, який буде визначений належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу пропорційності.
Застосовуючи означені правові позиції до обставин даної справи, суд зазначає наступне.
У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 141002,55 грн., з яких: 9901,88 грн. (7,02% виплат, належних позивачу при звільненні) - виплачено у добровільному порядку грошове забезпечення відповідно до довідки про виплачене грошове забезпечення; 25600,17 грн. та 36249,73 грн. (43,87% виплат, належних позивачу при звільненні) - сума індексації грошового забезпечення за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року у справі №520/22058/21 та 69250,77 грн (49,11% виплат, належних позивачу при звільненні) - сума індексації грошового забезпечення за постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 року у справі №520/18788/23.
З врахуванням принципу справедливості та співмірності, а також розміру майнових втрат, з огляду на те, що з позовом про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації позивач звернувся зі спливом тривалого часу після звільненні з військової служби, чим істотно збільшив кількість днів затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього грошового забезпечення з врахуванням істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має бути виплачений позивачу у розмірі 21912,94 грн. (49,11% від 44620,12 грн.), з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.
Зменшення судом суми стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні здійснено з урахуванням справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача, оскільки стягнення компенсації у розмірі 274 494,90 грн. за несвоєчасну виплату заборгованості у розмірі 69250,77 грн. було б явно неспівмірним розміру простроченої заборгованості та майнових втрат позивача.
Відтак, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Державної установи Покровська виправна колонія (№17) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2019 року по 18.01.2023 року включно у розмірі 21912,94 грн. та зобов'язання Державної установи Покровська виправна колонія (№17) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2019 року по 18.01.2023 року включно в сумі 21912,94 грн.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи Покровська виправна колонія (№17) визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи Покровська виправна колонія (№17) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2019 року по 18.01.2023 року включно у розмірі 21912,94 грн.
Зобов'язати Державну установу Покровська виправна колонія (№17) (код ЄДРПОУ 08564618) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2019 року по 18.01.2023 року включно в сумі 21912,94 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот дванадцять гривень 94 коп.).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07 травня 2024 року.
Суддя Бадюков Ю.В.