Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 травня 2024 р. № 215/1972/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківської обласної державної адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 7 під., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 03491286) про визнання бездіяльності протиправною на підставі ст.ст. 6, 7 КАС України,-
29 березня 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу з адміністративним позовом до Харківської обласної державної адміністрації, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної державної адміністрації, яка виявилася у неналежному застосуванні управлінської функції, у порушенні правового режиму, форми розгляду скарги ОСОБА_1 від 19.08.2020 і не підкоренню ст. ст. 43, 46, 92 Конституції України;
- визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної державної адміністрації, яка виявилася у невинесенні за результатами розгляду скарги від 19.08.2020 рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п. п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАСУ і ст. ст. 3, 19 Конституції України;
- визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної державної адміністрації, яка виявилася у ненаданні штатного розкладу департаменту соціального захисту населення, у невжитті заходів для забезпечення права на отримання інформації, права на отримання належно завірених двох копій скарги від 19.08.2020, запрошення для нього, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду його скарги від до правової позиції ст. ст. 3, 22 ч. 3, 32, 34, 59 Конституції України;
- визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної державної адміністрації, яка виявилася у порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням системи органу державної влади, у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання скарги від 19.08.2020 та зазначити закон, вимоги якого порушено ним згідно ст. 249 КАС України.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана бездіяльність є протиправною та такою, що порушує права позивача.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 31.03.2021 позовну заяву передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 позовна заява залишена без руху, надано строк десять днів з моменту отримання ухвали на усунення недоліків.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 по справі № 215/1972/21 скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 позовна заява залишена без руху, надано строк десять днів з моменту отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання копій позовної заяви та копій всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів та копій всіх документів, що приєднуються до позовної заяви для суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.022024 року по 215/1972/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 по справі № 215/1972/21 - скасовано. Адміністративну справу № 215/1972/21 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду 25.03.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі.
Представником відповідача 08.04.2024 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 27.08.2020 року до відповідача - Харківської обласної державної адміністрації надійшло звернення позивача - ОСОБА_1 від 19.08.2020 (вх. ОДА № С-6251), в порядку ЗУ "Про звернення громадян" та ЗУ "Про інформацію" в якому просив:
1. правовим актом забезпечити отримання ОСОБА_1 належно оформленої трудової книжки від ТОВ "Скаді РК", яке знаходиться за адресою: 61051, м.Харків, пров Сімферопольський 6, тел. 057 - 72-70-84;
2. надати штатний розклад Департаменту соціального захисту населення з зазначенням тарифних окладів;
3. надати належно завірену копію з реєстраційної книги з номером, датою прийняття, видачі та отримання заявником його трудової книжки;
4. надати запрошення для заявника, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду скарги ОСОБА_1 від 19.08.2020 року, а після розгляду її, висновки викласти в рішенні, постанові, тобто індивідуальному правовому акті, складеному за підсумком всебічного розгляду питання заяви;
5. надати копію, належно завірену відомості про отримання заявником заробітної плати з 02.02.2015 року по 03.03.2015 року;
6. надати рішення, постанову, наказ тобто правовий акт, який прийнятий після розгляду скарги ОСОБА_1 від 19.08.2020 року, а за якого відсутності зазначити причини;
7. надати E-mail та ЄДРПОУ Управління Держпраці Харківської області і ТОВ "Скаді РК";
8. частково загладити моральні страждання заявника сумою у 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 2102 грн. х 1000 = 2102000, 00 грн.;
9. надати і зазначити, які заходи впливу були прийняті Управлінням Держпраці Харківської області до ТОВ "Скаді РК" згідно порушень КЗпП відповідно до особи заявника;
10. розпорядженням направити додану заяву від 18.08.2020 року до Управлінням Держпраці Харківської області для розгляду її з додержанням вимог статей 7, 9, 18, 19 ЗУ "Про звернення громадян" і надати її вихідний та вхідний реєстраційні номера , як і заяви від 18.08.2020 року до ТОВ "Скаді РК";
11. надати копії цієї заяви з вашими реєстраційними номерами належно завірену.
Суд, аналізуючи викладені позивачем питання в п. 1-3, 5, 7, 9 зазначає наступне.
Відповідно до положення про Головне управління Держпраці у Харківській області реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю відноситься до повноважень Головного управління Держпраці у Харківській області.
ГУ Держпраці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Суд зазначає, що Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 17.07.2020 № 436 (зі змінами) затверджено Регламент Харківської обласної державної адміністрації, який регулює організаційні та процедурні питання діяльності обласної державної адміністрації.
Відповідно до п. 8.2 Регламенту Харківської обласної державної адміністрації звернення розглядаються керівництвом обласної державної адміністрації в порядку, визначеному законодавством України, та згідно з розподілом обов'язків.
Розглянуті керівництвом обласної державної адміністрації письмові звернення передаються до відділу для опрацювання резолюції (доручення) і направлення звернення на розгляд відповідним виконавцям.
Відповідач аналізуючи звернення позивача від 19.08.2020 року та враховуючи функціональні повноваження та чинне законодавство України, яке регулює трудові відносини з метою належного розгляду звернення позивача 04.09.2020 року листом від №С-4763/01-39/43 надіслав його для розгляду за належністю до Головного управління Держпраці.
23.09.2020 року відповідач листом №С-4763/01-39/43 роз'яснив, що відповідно до положення про Головне управління Держпраці у Харківській області (далі - ГУ Держпраці), до його основних завдань відноситься реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. ГУ Держпраці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Разом з цим, за проханням позивача, його звернення було передано до ГУ Держпраці (листом від 04.09.2020 № C-4763/01-39/43).
За повідомленням ГУ Держпраці, з викладених у зверненні ОСОБА_1 питань у грудні 2015 року проведено захід державного нагляду (контролю) у ТОВ «Скаді РК». За його результатом ОСОБА_1 була надана відповідь по суті питання листом від 18.12.2015 № C-151/УГЛ/02.03/12-15/2457. Копія цієї відповіді направлена позивачу листом від 15.09.2020 № C-1217/02.03/12-08/9661.
Також суд зазначає, що відповідачем у зазначеному вище листі №С-4763/01-39/43 від 23.09.2020 було роз'яснено ОСОБА_1 , що у разі незгоди з отриманою відповіддю ГУ Держпраці, він має право звернутись до Державної служби України з питань праці, як вищого органу, якому воно підпорядковане.
Позивача було проінформовано, що схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році визначені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2018 № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 № 16).
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку вказаним правовідносинам, зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про звернення громадян», скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Як вже було встановлено судом вище, розгляд викладених позивачем у зверненні від 19.08.2020 року питань в п. 1-3, 5, 7, 9 відноситься до Головного управління Держпраці у Харківській області, яке реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач направляючи листом від 04.09.20220 року №С-4763/01-39/43 звернення позивача, з метою належного розгляду, до Головного управління Держпраці у Харківській області, діяв в межах ЗУ "Про звернення громадян" та з метою повного та всебічного розгляду вказаного звернення.
Крім того, 23.09.2020 року відповідач надав на звернення позивача від 19.08.2020 року відповідь №С-4763/01-39/43 на питання викладені позивачем в п. 1-3, 5, 7, 9, а отже в спірних правовідносинах права позивача щодо розгляду його звернення не порушені діяв в межах чинного законодавства України.
Також суд зазначає, що визначений ЗУ «Про звернення громадян» порядок розгляду звернень громадян із запрошенням до відповідного органу на прохання громадянина передбачений для таких видів звернень як заява та скарга (пропозиція/зауваження не входить до такого переліку).
Відтак, право громадянина бути присутнім при розгляді звернення не є абсолютним і може бути реалізоване за певних умов, а також забезпечується обов'язком на прохання громадянина запрошувати його до відповідного органу виключно у випадку розгляду такого виду звернення як заява чи скарга.
Відповідно до постанови Верховного Суду складі Касаційного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі № 120/1727/20-а «не можна розуміти звернення як скаргу лише за назвою, присвоєною заявником, оскільки скарга у свою чергу має відповідати певним критеріям у силу вимог частини четвертої статті 3 та статті 4 Закону № 393/96-ВР».
Суд наголошує, що за змістом звернення позивача не є скаргою в розумінні вказаного вище нормативно-правового акту, а отже чинне законодавство України не встановлює обов'язку щодо запрошення та участі заявника.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку що вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо запрошення позивача, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду його скарги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не порушують права позивача.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд приходить до висновку про те, що відповідач при розгляді звернення позивача від 19.08.2020 року діяв в межах чинного законодавства України, а тому права позивача щодо розгляду його звернення не порушені, а отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Крім цього також підставою для відмови в задоволенні позову є та обставина, що позивачем в позовних вимогах не зазначено які дії відповідача порушують його права та інтереси в сфері публічно-правових відносин.
Щодо вимог позивача відносно відшкодування шкоди суд зазначає, що у відповідності до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідальність заподіювача моральної шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Частина 2 статті 1167 Цивільного кодексу України містить перелік випадків цивільно-правової відповідальності заподіювача незалежно від його вини, до яких не відноситься підстави відповідальності за моральну шкоду Позивачу вказану нею у своєму позові.
Для вирішення питання про притягнення особи до відповідальності на підставі статі 1167 Цивільного кодексу України, обов'язково необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивач в позовній заяві не наводить доказів щодо факту заподіяння йому душевних хвилювань чи фізичних страждань або дискримінації, не довів в чому полягає непоправна моральна шкода, що робить вимоги позивача в частині стягнення завданої шкоди необгрунтованими та безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківської обласної державної адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 7 під., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 03491286) про визнання бездіяльності протиправною на підставі ст.ст. 6, 7 КАС України - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.