79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.10.10 Справа№ 7/158
25.10.2010 року справа №7/158
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок 95», м.Миколаїв, Львівська область
до відповідача Миколаївської міської ради, м.Миколаїв, Львівська область
про зобов'язання до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Сорочик В.Ю.
Представники:
від позивача - Тибінка В.Я., Докторевич Р.А., довіреність в матеріалах справи;
від відповідача -не з'явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок 95»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Миколаївської міської ради про зобов'язання до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, статутом Позивача, свідоцтвом БТІ серії АА №012043, договором оренди земельної ділянки від 02.10.2006р. та додатковим договором до нього від 25.12.2006р., технічною документацією на інвентаризацію земельної ділянки, висновком державної землевпорядної експертизи №16-3/17 від 16.03.2006р., рішенням сесії Миколаївської міської ради №974 від 24.03.2006р., актом приймання-передачі земельної ділянки від жовтня 2006р., листом Позивача Відповідачу №49 від 30.06.2010р., проектом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.06.2010р., планом земельної ділянки, висновком експертного дослідження №5/10с від 18.06.2010р., витягом про включення Позивача в ЄДРПОУ, поштовою квитанцією про відправлення кореспонденції Відповідачу, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ст.128 Земельного кодексу України, ст.ст.15, 16, 641, 642 Цивільного кодексу України, ст.14 Конституції України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 49, 61, 64, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Львівської області №7/158 від 13.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 30хв. 27.09.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/158 від 27.09.2010р. та від 18.10.2010р.
Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/158 від 13.09.2010р., 27.09.2010р. та від 18.10.2010р., які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та заяви представників Сторін про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надійшло.
Представники Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали повністю.
Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копію протоколу №5 від 22.04.2009р. загальних зборів учасника Позивача; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; довідку головного управління ветеринарної медицини у Миколаївському районі від 20.10.2010р., довідку Миколаївської районної СЕС від 19.10.2010р., копії дозволу на виконання будівельних робіт та акту готовності об'єкта до експлуатації; лист Позивача головному державному інспектору Львівської ДІБ та ОП.
Крім того, 08.10.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло пояснення Позивача з приводу позовної заяви, в якому зазначено наступне.
Так, мотивуючи ст.ст.9, 14 Конституції України, ч.2 ст.1, ст.128 Земельного кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427, Позивач робить висновок, що в даній справі потрібно проаналізувати дії Відповідача на відповідність законам України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. та практиці Європейського суду з прав людини.
Позивач, наводячи практику Європейського суду зазначає, що якщо держава задекларувала принципи гарантування права власності на землю та підстав його набуття, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для гарантування та забезпечення реалізації цих принципів.
Також, в пояснення Позивач зазначає, що законом йому надано право купівлі земельної ділянки, а Відповідач має обов'язок розглянути звернення Позивача та продати земельну ділянку у випадку, якщо підстави для відмови відсутні.
Відсутність правових підстав для відмови у продажу Відповідачем Позивачу земельної ділянки встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 31.03.2010р. у справі №15/36.
До пояснень Позивачем додано копію постанови Вищого Господарського Суду України від 08.06.2010р. у справі №7/236-09, копію рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2010р. у справі №15/36, довідки про включення Позивача та Відповідача в ЄДРПОУ станом на 27.09.2010р.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Протягом розгляду справи представником Відповідача подано копії наступних документів: рішення сесії Миколаївської міської ради №9 від 04.05.2010р.; протоколу ТВК по виборчому окрузі №1 м.Миколаїв від 26.03.2006р.; витягу з протоколу засідання Миколаївської міської ради від 27.04.2006р.
11.10.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив Відповідача на позовну заяву, відповідно до якого, Відповідач просить у позові відмовити з наступних підстав.
Мотивуючи п.44 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Відповідач зазначає, що виключною компетенцією міських рад є встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту. Такі законні вимоги Відповідачем до Позивача ставились, зокрема, в рішенні Миколаївської міської ради №42 від 06.03.2010р. Таким чином, суд своїм рішенням повинен відмовити у задоволенні позову, оскільки Позивачем не виконуються законні вимоги Відповідача щодо встановлення огорожі і благоустрою території аз адресою спірної земельної ділянки.
До відзиву додано копію рішення Миколаївської міської ради №42 від 06.03.2009р.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Львівської області від 31.03.2010р. у справі №15/36 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок-95»до Миколаївської міської ради про скасування рішень про відмову у продажі земельної ділянки та спонукання до вчинення дій встановлено наступне.
Так, товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок-95»є правонаступником споживчого товариства «Ринок», що підтверджується п.1.5 статуту ТзОВ «Ринок-95», зареєстрованого 21.04.2009р.
Правопопереднику Позивача -споживчому товариству «Ринок»-- належали на праві власності нежитлові приміщення критого ринку загальною площею 127,2 м2 за адресою м.Миколаїв, вул.Базарна, 24, що підтверджується свідоцтвом серії АА №012043 від 18.12.2002р. про право власності. 02.10.2006р. між правовопередником Позивача (орендар) та Відповідачем (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,4200га за адресою м.Миколаїв, вул.Базарна, 24, на якій знаходиться зазначене нерухоме майно, терміном на 5 років. 25.12.2006р. між Позивачем та Відповідачем укладено додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006р., за яким, зокрема, орендарем зазначеної земельної ділянки вказано Позивача.
Позивач неодноразово (клопотанням №8 від 06.03.2007р., заявою №32 від 13.11.2008р., заявою №21 від 11.06.2009р.) звертався до Відповідача щодо викупу вказаної земельної ділянки.
Однак, рішеням №256 від 10.05.2007р. Позивачу відмовлено у наданні дозволу на визначення експертної грошової оцінки та виготовлення технічної документації по продажу земельної ділянки. Рішенням №713/1 від 13.02.2009р. доручено постійно діючій депутатській комісії міської ради з питань землеустрою, містобудування та охорони навколишнього середовища довивчити питання про надання Позивачу згоди на визначення експертної грошової оцінки та виготовлення технічної документації по продажу орендованої земельної ділянки. Рішенням №981/5 від 18.02.2010р. відмовлено Позивачу у наданні дозволу на визначення експертної грошової оцінки та виготовлення технічної документації по продажу вказаної земельної ділянки із посиланням на необхідність попереднього виконання раніше прийнятих рішень міської ради та її виконавчого комітету.
Однак, як вбачається з оскаржуваних рішень, жодна із встановлених у ст.128 Земельного кодексу України обставин, не стала підставою для відмови.
Дане рішення вступило в закону силу.
Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторонни.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.03.2010 року у справі № 15/36, скасовано рішення Миколаївської міської ради №256 від 10.05.2007 року «Про відмову у наданні дозволу на визначення експертної грошової оцінки земельної ділянки», №713/1 від 13.02.2010 року «Про розгляд звернень»та № 981/5 від 18.02.2010 р. «Про розгляд звернень і заяв». Крім цього, рішенням зобов'язано Відповідача розглянути питання про продаж Позивачу наведеної земельної ділянки.
Згідно ч.1 ст.45, ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Судом, також, встановлено, що Миколаївським районним відділом Львівської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»виготовлено технічну документацію по інвентаризації земельної ділянки для обслуговування торгівельних кіосків і спору Споживчого товариства «Ринок»(як зазначено вище -право попередника Позивача) на території Миколаївської міської ради вул.Базарна, 24.
Висновком державної землевпорядної експертизи №16-3/17 від 16.03.2006р. (затвердженим Львівським обласним державним управлінням земельних ресурсів) встановлено, що зазначена технічна документація відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується.
30.06.2010р. Позивач звернувся до Миколаївського міського голови з заявою, якою надіслано для розгляду та укладення проект договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: Львівська обл., Миколаївський р.-н, м.Миколаїв, вул.Базарна, 24, загальною площею 0,4200, кадастровий номер земельної ділянки 4623010100:01:011:0269.
До заяви додано наступні документи: проект договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, підписаний покупцем -2 примірники; план зазначеної земельної ділянки; копію висновку експертного дослідження №5/10с від 18.06.2010р.; копію свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомості; копію свідоцтва про державну реєстрацію Позивача; копію статуту Позивача; копію протоколу №5 Загальних Зборів Учасників від 22.04.2009р.; копію довідки з ЄДРПОУ; копію витягу з ЄДР.
Зазначені документи та заяву прийнято Відповідачем 30.06.2010р. та зареєстровано за вхідним №520/02-11, про що свідчить відбиток штампу Відповідача на заяві.
В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази розгляду поданої Позивачем заяви та доданих документів і прийняття Відповідачем відповідного рішення. Крім того, нерозгляд зазначеної заяви та неприйняття рішення за результатами розгляду визнано представником Відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно ч.1 ст.128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.128 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації; у заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки; до заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу; в) свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у разі продажу земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності.
Згідно ч.ч.3, 5 ст.128 Земельного кодексу України, орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови; підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Відповідно, в розумінні ст.128 Земельного кодексу України, законом надано право купівлі земельної ділянки, а орган місцевого самоврядування має обов'язок розглянути звернення заявника та продати ділянку у випадку відсутності підстав для відмови.
В матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведено доводів і не подано доказів існування встановлених законом підстав для відмови у продажі Позивачу зазначеної земельної ділянки.
Щодо підстав, наведених у відзиві, суд зазначає, що наведені підстави не є встановленими Законом ( в розумінні наведених норм ч.ч.2, 5 ст.128 Земельного кодексу України) підставами для відмови у продажі земельної ділянки. Крім того, згідно ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, - Відповідачем ж такі обставини не доведені.
Згідно п.а ч.1 ст.82 Земельного кодексу України юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що передбачено ч.8 ст.128 Земельного кодексу України. Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експертного дослідження №5/10с від 18.06.2010 року, вартість земельної ділянки становить 250 972, 27 грн.
Позивачем дотримано порядку викупу земельної ділянки, що передбачений ст.128 Земельного кодексу України.
Підстави, зазначені в ст.128 Земельного кодексу України, для відмови в продажу земельної ділянки відсутні.
Згідно з п.2 ст.638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору та виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Позивачем дотримано зазначений вище порядок укладення договору.
Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Частиною 2 ст.41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено право кожного на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1, п.5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі наявні в матеріалах справи докази належної оферти Позивача, відсутність доказів законних причин відмови в укладенні договору, неодноразові звернення Позивача з метою реалізації свого права, та інші вищеописані доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання Відповідача укласти з Позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4200 га за адресою: Львівська обл., Миколаївський район, м.Миколаїв, вул.Базарна, 24 підлягають до задоволення.
Щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки в редакції, запропонованій Позивачем, суд зазначає, що Позивачем не наведено доводів та не подано доказів необхідності та обґрунтованості вимоги укладення договору саме в редакції, запропонованій Позивачем. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині зобов'язання Відповідача укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки саме в редакції, запропонованій Відповідачем.
Відповідно до вимог ст.47 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
25.10.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.10.2010 року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.14, 19, 129 Конституції України, ст.ст.82, 116, 128 Земельного кодексу України, ст.ст.15, 16, 638, 641 Цивільного кодексу України, ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.4, 45, 47, 33-35, 43, 82-87,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити частково.
2. Зобов'язати Миколаївську міську раду укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок-95»договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4200 га, кадастровий номер земельної ділянки 4623010100:01:011:0269, за адресою: Львівська обл., Миколаївський район, м.Миколаїв, вул.Базарна, 24.
3. Стягнути з Миколаївської міської ради (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 82, код ЄДРПОУ 04056204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок 95»(81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Базарна, 24, код ЄДРПОУ 22362100) 85грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті частини позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя