91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
28.10.10 Справа № 9/266пд
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного підприємства "Луганськенерголюкс", м. Луганськ
до Публічного акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка", м. Луганськ
про розірвання договору та стягнення 102 653,94 грн.
в присутності представників:
від позивача -Касаткін А.М., дов. б/н від 18.10.10,
від відповідача -Вальчук Б.М., дов. № 13/38 від 11.01.10
суть спору: позивач, ПП "Луганськенерголюкс", звернувся з позовом, у якому просить:
- стягнути з відповідача суму, сплачену позивачем на виконання умов договору № 237 від 11.06.10 у розмірі 97916,40 грн., пеню у розмірі 4737,54 грн.,
- розірвати договір № 237 від 11.06.10, укладений між позивачем та відповідачем.
Відповідач, ПАТ "Трест ЛШП", проти позову заперечує, посилаючись на постанову по порушення карної справи відносно посадових осіб товариства стосовно посадових злочинів в процесі ліквідації структурного підрозділу ШПУ № 5, тому гроші, отримані від позивача на цей час не повернуті.
В обгрунтування вимог позивач, ПП "Луганськенерголюкс", посилається на укладений між ним та відповідачем договір № 237 від 11.06.10 щодо купівлі-продажу матеріалів та обладнання, вартість яких склала 97916,40 грн.
На виконання договору позивач переказав відповідачу грошові кошти 17 червня 2010 року у повному обсязі -97916,40 грн.
У порушення взятих на себе зобов'язань відповідач листом за № 07/790 від 25.06.10 повідомив, що у зв'язку з проведеним ним рецензуванням обумовленого спірним договором майна просить вважати цей договір розірваним, та в разі згоди на це позивача, відповідач поверне отримані кошти.
Листом від 26.06.10 позивач надав згоду на розірвання договору за умови повернення сплачених коштів, однак, оскільки кошти не були повернуті, позивач звернувся з претензією від 09.07.10, на яку не отримав відповіді.
Позивач вважає, що відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань, тому ним, на підставі п. 6.3 нарахована пеня за прострочку поставки товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, що на день звернення з цим позовом до суду складає 4737,54 грн.
Оцінивши матеріали справи, доводи та заперечення учасників судового процесу, суд вважає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Інтерес позивача полягає в отриманні від відповідача перерахованих за договором грошових коштів, нарахованої пені за порушення відповідачем умов договору та розірванні спірного договору.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 237 від 11.06.10, за яким відповідач (продавець) зобов'язався передати у власність позивача (покупець) матеріали та обладнання.
Умовою п. 3.1 договору поставка передбачена протягом 20-ти днів з моменту передплати у повному обсязі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
На виконання договору позивач переказав відповідачу грошові кошти 17 червня 2010 року у повному обсязі -97916,40 грн.
Відповідач листом за № 07/790 від 25.06.10 (а.с. 13) повідомив, що у зв'язку з проведеним ним рецензуванням обумовленого спірним договором майна просить вважати цей договір розірваним, та в разі згоди на це позивача, відповідач поверне кошти у розмірі 205077,60 грн.
Листом від 26.06.10 (а.с. 14) позивач надав згоду на розірвання договору за умови повернення грошових коштів, при цьому термін повернення не було зазначено.
Оскільки кошти не були повернуті, позивач звернувся з претензією від 09.07.10 (а.с. 15) про повернення суми передплати у розмірі 205077,60 грн., на яку не отримав відповіді.
Таким чином, на час розгляду справи сума передплати у розмірі 97916,40 грн. відповідачем не повернута, тому вимога щодо її стягнення підлягає задоволенню.
Щодо нарахованої пені за прострочку поставки товару.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Умовою п. 6.3 сторони передбачили відповідальність за прострочку поставки товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Суд вважає, що на час розгляду справи сторони не розірвали спірний договір за взаємною згодою, оскільки умовою такого розірвання було повернення відповідачем отриманої ним суми, чого не було зроблено.
Оскільки за умовою п. 3.1 договору відповідач мав поставити товар до 6 липня 2010 року (протягом 20-ти днів з моменту отримання передплати у повному обсязі), право нарахування пені за прострочення поставки товару у позивача виникає лише з 7 липня 2010 року, однак до цього моменту позивач вже надав згоду на розірвання спірного договору за певної умови (26.06.10), а претензією від 09.07.10 підтвердив свій намір отримати гроші, тому з 26.06.10 виконання зобов'язання в натурі (поставка товару) було замінене виконанням грошового зобов'язання.
Таким чином, нарахована позивачем пеня за період з 11.06.10 по 30.09.10 в сумі 4737,54 грн. за прострочку поставки товару стягненню не підлягає.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати договір № 237 від 11.06.10, укладений між позивачем ПП "Луганськенерголюкс", та відповідачем, ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка".
3. Стягнути з відповідача, ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка", 91033, м. Луганськ, вул. Новосьолова, 2-а, код 00181668, на користь позивача, ПП "Луганськенерголюкс", 91057, м. Луганськ, кв-л Комарова, 19/81, код 34791182, суму, сплачену позивачем на виконання умов договору № 237 від 11.06.10 у розмірі 97916,40 грн., крім того, витрати зі сплати держмита -979,16 грн. за майновою вимогою та 85,0 грн. -за немайновою, інформаційно-технічні витрати -225,11 грн.
4. У задоволенні вимоги про стягнення пені -відмовити.
Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 29.10.10.
Суддя А.Г.Ворожцов