Справа № 567/1970/23 .
07.05.24 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острог заяву ОСОБА_4 про відвід судді Острозького районного суду Рівненської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
встановив:
В провадженні судді Острозького районного суду ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , за ч.2 ст.286 КК України.
06.05.2024 обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про відвід судді ОСОБА_5 . Заява про відвід обґрунтована тим, що з початку розгляду справи по суті головуючим суддею ОСОБА_5 , окрім заявленого раніше порушення права на правову допомогу, вільний вибір захисника та права на захист, порушено його право на охорону здоров'я і медичну допомогу, гарантоване ст.49 Конституції України, та право на доступність, гарантоване Європейською Хартією прав пацієнта, за якою «Кожен має право на доступність медичних послуг, яких він/вона потребує за станом здоров'я.
Вказав, що підставою звернення з заявою про відвід судді ОСОБА_5 стала відмова у наданні йому дозволу для проходження медичного огляду та консультації лікаря-ендокринолога у м.Рівне, що є порушенням ст.38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», за якою кожний пацієнт, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги.
Вказав, що 02.05.2024, він звернувся до сімейного лікаря, яка вислухавши його скарги і проблеми та зробила висновок, що він потребує допомоги профільного лікаря (ендокринолога) і виписала направлення на обстеження та консультацію.
З даного приводу він звернувся з заявою до судді ОСОБА_5 для надання дозволу на виїзд за межі м.Острог в м.Рівне, для отримання належної медичної допомоги, однак 03.05.2024 йому було відмовлено у наданні такого дозволу, мотивуючи тим, що він може отримати дану консультацію в лікаря-ендокринолога КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області.
Вважає дії судді ОСОБА_5 свідчать про упереджене ставлення до нього, оскільки він має право самостійно та вільно обирати лікаря та звертатися до спеціаліста вищої категорії, який знаходиться в іншому місті, зокрема м.Рівне.
Вважає, що суддя ОСОБА_5 порушив його право на охорону здоров'я та позбавив його права отримати належну медичну допомогу, що є загрозою для його здоров'я.
Окрім того вказав, що за час розгляду справи в суді, суддя ОСОБА_5 неодноразово порушував його законні права, зокрема право на захист і вільний вибір захисника, відмовляв в зустрічах з адвокатом, заборонив вільно вибирати лікаря, що може свідчити про його особисту неприязнь до його батька ОСОБА_4 , який працював раніше в Острозькому районному суді на посаді керівника апарату, що свідчить про упереджене ставлення до нього.
Просить задовольнити заяву та відвести суддю ОСОБА_5 від розгляду даного кримінального провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_4 подану заяву про відвід судді підтримав з підстав, викладених у заяві та не заперечував проти її розгляду у відсутності його захисника. Додатково пояснив про те, що по відношенню до нього впродовж тривалого часу існує упереджене ставлення зі сторони судді ОСОБА_5 .
Вважає, що такі дії судді ОСОБА_5 викликають сумнів та підтверджують упереджене ставлення до нього.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_7 , представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти заявленого відводу судді ОСОБА_5 , посилаючись на його безпідставність, вважає, що дії судді ОСОБА_5 відповідають вимогам кримінального процесуального закону, доводи на які посилається обвинувачений, як на підставі для відводу судді, свого підтвердження не знайшли, обвинувачений не надав жодного доказу, його посилання на існування упередженого відношення головуючого у справі є безпідставними. Просила у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 відмовити.
Суддя ОСОБА_5 в поданій до суду заяві просив розгляд заяви про відвід здійснювати у його відсутності, заявлений йому обвинуваченим ОСОБА_4 відвід вважає надуманим, безпідставним і таким, що не відповідають обставинам кримінального провадження, та заявлений у зв'язку з прийнятими ним процесуальними рішеннями по справі. Будь-якого упередженого ставлення у нього до обвинуваченого ОСОБА_4 чи його батька ОСОБА_4 в нього не має, будь-яких конфліктних ситуацій з останнім під час його роботи в Острозькому районному суді ніколи не виникало.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши доводи заяви про відвід судді, вважає, що в її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про безсторонність суду.
Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений ст.ст.75,76 КПК України.
Так, згідно ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року).
У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Вивчивши заяву про відвід судді вбачається, що підставою для заявленого відводу є незгода обвинуваченого ОСОБА_4 з прийнятими рішеннями по справі у вигляді відмови в наданні дозволу відлучитися з місця проживання в м.Рівне для отримання консультації у медичному закладі та наявність сумнівів в неупередженості судді ОСОБА_5 при розгляді кримінального провадження.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та згідно з об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Згідно практики ЄСПЛ, відображеної в рішеннях у справі «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Білуха проти України», наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Матеріали справи не містять обставин, відповідно до яких суддя ОСОБА_5 згідно ст.75 КПК України не може приймати участь у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 .
Незгода обвинуваченого ОСОБА_4 з діями та рішеннями судді ОСОБА_5 під час розгляду кримінального провадження не є тією обставиною, яка виключає участь судді в кримінальному провадженні, а відповідність дій судді вимогам закону може бути перевірена та дана оцінка під час подальшого розгляду справи в апеляційній, а також касаційній інстанціях.
Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_4 не навів і не розкрив підстав порушення суддею другого показника Бангалорських принципів поведінки суддів що стосується об'єктивності, що узгоджується з вимогами рішення ЄСПЛ у справі «Гарабін проти Словаччини» від 20.02.2013, в якому зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів.
Суд також звертає увагу на те, що суд, який розглядає заяву про відвід судді, не є органом, уповноваженим на оцінювання процесуальних дій судді ОСОБА_5 та на надання відповідей щодо певних процесуальних питань та діє виключно в межах ст.ст.75-81 КПК України.
Оскільки судом не встановлено і обвинуваченим не доведено наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості та об'єктивності судді, що не відповідає вимогам вмотивованості згідно вимог ч.5 ст.80 КПК України, заява про відвід судді задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України", що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р.).
Суд при вирішенні заяви ОСОБА_4 звертає увагу заявника на рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" від 07.07.1989, яким вказано на недопустимість зневілювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом.
Незгода з процесуальними діями судді сама по собі не може бути підставою для відводу судді. При цьому суд не може розцінювати суб'єктивне ставлення ОСОБА_4 до судді ОСОБА_5 , як підставу для усунення судді від розгляду кримінального провадження, оскільки воно не базується на достатніх та переконливих аргументах.
З наданих в обґрунтування заявленого відводу доказів не вбачається доказів упередженості та необ'єктивності судді відносно будь-якого з учасників процесу під час розгляду цієї справи.
Також, у заяві про відвід обвинуваченим не наведено жодних фактів та не зазначено будь-яких прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. Не встановлено таких обставин і судом при розгляді заяви.
Частина 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначає, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 48 даного Закону встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно пунктів 1, 2 ч.7 ст.56 зазначеного Закону суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Така позиція викладена у рішеннях Суду по справам «Хаушильд проти Данії» та «Ветштайн проти Швеції».
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу.
Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді, але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості.
Детальний аналіз наведених підстав, які, на переконання обвинуваченого викликають сумніви в неупередженості судді, вказують на те, що поданою заявою про відвід судді, фактично висловлюється певна незгода з його процесуальними рішеннями в процесі розгляду справи, а саме відмова у наданні дозволу виїзду за межі м.Острог в м.Рівне для отримання медичної допомоги.
Незгода обвинуваченого з правовою позицією судді при прийнятті відповідних рішень та їх обґрунтуванням сама по собі за відсутності доказів про будь-яку зацікавленість судді у результатах розгляду справи, не може бути достатньою підставою для сумнівів в неупередженості судді. Натомість, у випадках передбачених законом, така незгода може бути підставою для апеляційного оскарження прийнятого суддею рішення.
Підсумовуючи, суд наголошує на важливості інституту відводу судді для забезпечення безстороннього розгляду справи, але вмотивованість заяви про відвід судді є процесуальним обов'язком учасника, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право.
Судовим розглядом не встановлено і обвинуваченим не доведено наявність обставин, які викликали б сумніви в неупередженості судді ОСОБА_5 , що унеможливлювали б винесення ним об'єктивного рішення у справі.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, які чітко регулюють порядок звернення з заявою про відвід, вимоги до вмотивованості та порядку вирішення заяви, свідчать про відсутність достатнього обґрунтування обвинуваченим ОСОБА_4 своєї заяви, та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення п.1 ст. 6 Конвенції, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви про відвід судді Острозького районного суду Рівненської області ОСОБА_5 при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, тому у задоволенні вказаної заяви слід відмовити.
Заявлений відвід не містить належних та підтверджуючих даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені ст.75 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.21, 30, 31, 35, 75, 80-81, 369-372 КПК України, -
постановив:
в задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді Острозького районного суду Рівненської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1