Справа № 567/381/24
29 квітня 2024 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
секретар - Гічиновська Я.В.
з участю:
представника позивачки - адвоката Хмарук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», про розірвання договору оренди землі
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про розірвання договору оренди землі звернулась ОСОБА_1 .
У своїй позовній заяві зазначає, що є власником земельної ділянки площею 1,62 га (кадастровий номер 5624281200:08:001:0061), яка розташована на території колишньої Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №224483, який видано 09.04.2009 і 22.07.2014 державним реєстратором на підставі договору оренди з ТОВ «Захід Агро» від 04.04.2014 було зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ «Захід Агро», а 20.03.2018 на підставі рішення державного реєстратора було зареєстровано перехід права оренди зазначеної земельної ділянки від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 17.10.2017.
Вказує, що вказані договір оренди та додаткову угоду не підписувала і в неї відсутні їх оригінали, які зазначені товариства їй не надали, а були отримані під час розгляду судом її позову до зазначених товариств про повернення земельної ділянки.
З договору оренди вона дізналась, що орендна плата по ньому визначена в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки і має вноситись до 31 грудня кожного року, а з додаткової угоди дізналась, що орендна плата становить 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 64724,40 грн. та становить 4530,71 грн, з яких вона з врахуванням податків і зборів має отримувати 3647,22 грн.
Вказує, що відповідачем на виконання зазначеної угоди оренди землі не було повністю сплачено орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою за 2019, оскільки при фактичній виплаті в розмірі 2100,70 грн. недоплата становить 1543,52 грн., за 2020 рік орендна плата була переплачена, у зв'язку з чим було покрито борг по орендній платі за 2019 рік і фактична переплата становила 716,26 грн., за 2021 рік орендна плата прострочена та сплачена 06.04.2023 і при цьому виплата орендної плати мала місце не в повному розмірі, а за 2022 рік орендна плата була сплачена 06.04.2023, тобто строк її виплати було прострочено.
Враховуючи наведене, просила розірвати вказаний договір оренди землі.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 04.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 04.04.2024 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ "Захід Агро".
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору пояснень щодо позову не подала.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала з підстав та доводів, наведених в позовній заяві.
Представник відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в судове засідання жодного разу не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином. Належних доказів, які б вказували на поважність причин неявки до суду, не подав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином. Належних доказів, які б вказували на поважність причин неявки до суду, не подав.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 1,62 га, кадастровий номер: 5624281200:08:001:0061, яка розташована на території колишньої Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЯЕ №224483, який видано 09.04.2009.
Згідно договору оренди землі від 04.04.2014 вбачається, що ТОВ «Захід Агро» прийняло у ОСОБА_1 в строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,62 га, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради (кадастровий номер земельної ділянки 5624281200:08:001:0061) строком на 5 років зі сплатою орендної плати в грошовій формі у розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка сплачується до 31 грудня кожного року.
Водночас, в судовому засіданні встановлено, що 17.10.2017 між сторонами договору оренди та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як новим орендарем, було укладено додаткову угоду до зазначеного договору, за якою ТОВ «Західна агровиробнича компанія» прийняла на себе всі права та обов'язки орендаря за договором від 04.04.2014 та сторони договору визначили, що договір укладено на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі і орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4530,71 грн.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що право оренди земельної ділянки за договором оренди землі площею 1,62 га (кадастровий номер 5624281200:08:001:0061), за договором укладеним 04.04.2014 та додатковою угодою, укладеною 17.10.2017 зареєстровано в зазначеному реєстрі.
Отже з зазначених доказів встановлено, що ТОВ «Захід Агро» прийняло у ОСОБА_1 в строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,62 га, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки: 5624281200:08:001:0061 строком на 5 років зі сплатою орендної плати в грошовій формі у розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка сплачується до 31 грудня кожного року, а за додатковою угодою до договору оренди землі новим орендарем земельних ділянок на 7 років стало ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зі сплатою орендної плати в грошовій формі в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На підставі поданих доказів встановлено, що між позивачкою та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» виникли договірні правовідносини оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно правового висновку щодо підстав розірвання договору оренди землі на підставі пункту д частини першої статті 141 ЗК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.05.2020 у справі №288/963/15-ц, несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема у строк, передбачений договором оренди землі.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.09.2021 у справі №650/628/19 зробив висновок про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки, згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, договір може бути розірвано, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Згідно з п.9 договору оренди землі (з врахуванням додаткової угоди) визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Пунктом 11 договору оренди землі визначено, що орендна плати вноситься до 31 грудня кожного року.
Згідно з п.13 договору оренди землі від 04.04.2014, розмір орендної плати переглядається 1 (один) раз на рік, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, змінення коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Позивачка стверджує, що відповідач зазначений договір оренди землі з внесеними змінами в частині сплати орендної плати не виконував.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
В судовому засіданні встановлено, що з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору орендодавець за договором мала отримувати 3647,22 грн. за рік оренди.
З долучених до відзиву на позовну заяву ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у справі №567/929/23 доказів встановлено, що за 2019 рік орендна плата виплачена згідно відомості на виплату готівки №00000000201 від 27.04.2020, тобто з порушенням строку сплати, її розмір складає 2100,70 грн. (недоплачена сума складає 1546,52 грн.), за 2020 рік орендна плата виплачена згідно відомості №2338 від 27.11.2020 в сумі 5910 грн. (в тому числі 1546,52 грн. - недоплачений розмір орендної плати за 2019 рік та переплата склала 716,26 грн.), за 2021 рік орендна плата виплачена згідно платіжної інструкції №1580106047 від 06.04.2023, тобто зі значним порушенням строку її виплати, за 2022 рік орендна плата виплачена згідно платіжної інструкції №1580106056 від 06.04.2023, тобто з порушенням строків її виплати.
За вказаних обставин, суд приймає подані позивачкою доводи щодо несплати орендної плати в повному розмірі, її несвоєчасної оплати, оскільки вони не спростовані відповідачем та доказів здійснення належної сплати орендної плати позивачці за вказаним договором оренди землі відповідачем не надано.
При вирішенні спору суд також враховує положення ч.4 ст.81 ЦПК України, якою визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події, а в разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Водночас, суд виходив і з того, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а відповідно до ч.3 ст.83 ЦПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву і відповідно до частини четвертої зазначеної статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Оскільки відзив відповідачем, а також його докази, не було подано у встановлений судом строк без поважних причин, письмового повідомлення суду про неможливість подати докази у встановлений судом строк на адресу суду не надходило, то при вирішенні справи, суд виходить з наданих йому доказів.
Враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати в повному розмірі, прострочення внесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) неналежної сплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти у встановлені договором терміни за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.
Судом встановлено, що починаючи з 2019 року відповідач систематично допускав порушення умов договору щодо орендної плати, а саме - несплачував передбачену договором орендну плату у визначеному розмірі та у визначені строки, а відтак факт систематичного порушення відповідачем договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди землі та задоволення позову.
Водночас, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Згідно положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до наданих доказів вбачається, що 22.02.2024 між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Юлії Хмарук» в особі керуючої Хмарук Ю.М. було укладено договір про надання правничої допомоги у справі з приводу розірвання договорів оренди землі.
Згідно п.4.1 зазначеного договору, вартість послуг адвоката по них становить 3000 грн.
Зазначений договір містить опис наданих послуг за договором, з якого вбачається, що замовнику ОСОБА_1 були надані правничі послуги з приводу розірвання договору оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:08:001:0061 загальною вартістю 3000 грн.
Згідно платіжної інструкції від 24.02.2024, ОСОБА_1 сплатила адвокатському бюро «Юлії Хмарук» 3000 грн. за надання правничих послуг.
В судовому засіданні встановлено, що послуги за договором від 22.02.2024 адвокатом були надані в повному обсязі.
Таким чином, сума судових витрат, заявлених до відшкодування, відповідає умовам договору про надання професійної (правничої) допомоги та підтверджена відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Оскільки позов було задоволено повністю, то відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача підлягають витрати, пов'язані з розглядом справи і понесені позивачем, зокрема, на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
позов задоволити.
Розірвати договір оренди землі №б/н від 04.04.2014, в редакції з урахуванням змін, внесених додатковою угодою б/н від 17.10.2017, укладений між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», як орендарем, щодо земельної ділянки кадастровий номер 5624281200:08:001:0061 площею 1,62 га.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. витрат на сплату судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (місцезнаходження: с.Тесів Острозького району Рівненської області, ЄДРПОУ 32843893),
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (місцезнаходження: м.Дубно, провул.Центральний, 1 Рівненської області, код ЄРДПОУ 41099127).
Повний текст рішення складено 07.05.2024.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.