Справа № 564/632/24
02 травня 2024 року
Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Грипіч Л.А. розглянувши матеріали, що надійшли від Відділення поліції № 2 Рівненського районного управління поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за ст.124 КУпАП
12 лютого 2024 року, о 13:25 год., в с.Іваничі по вул.Костопільська 3, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поліцейським СРПП Відділення поліції № 2 Рівненського районного управління поліції в Рівненській області складено протокол серії ААД №550449 про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що 12.02.2024, о 12 год 25 хв, в с.Іваничі по вул.Костопільська 3, водій автомобіля Nissan Teana, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , під час випередження здійснив зіткнення, не бувши уважним, із автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушив вимоги п.10.4 Правил дорожнього руху.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 факт вчинення правопорушення заперечив та пояснив, що 12.02.2024, близько 12:30 год, він рухався по вулиці Костопільська у с.Іваничі у напрямку м.Костопіль, з орієнтовною швидкістю 60 км/год, де на виїзді із села побачив, що попереду рухався автомобіль Volkswagen Passat зі орієнтовною швидкістю близько 30 км/год, якого він вирішив обігнати. Вказує, що попередньо переконався, що зустрічна смуга вільна, ввімкнув покажчик лівого повороту та почав маневр обгону, виїхавши на смугу зустрічного руху, рухався по зустрічній смузі, але під час маневру відчув хльосткий удар у свою праву частину автомобіля, від якого він механічно скерував автомобіль лівіше, після чого загальмував та зупинився на правому узбіччі. Також вказав, що на момент зіткнення він ще не завершував маневр обгону і напрямок руху не змінював. Зазначив, що після зіткнення позаду нього також зупинився автомобіль Volkswagen Passat. Вийшовши з автомобіля побачив, що автомобіль має ряд пошкоджень з правого боку, а саме: права передня та задня дверцята, праве переднє крило, правий поріг. Вважає, що саме з вини водія автомобіля Volkswagen Passat сталась ДТП, водій якого не був уважним. Пояснив, що відразу після зупинки та під час спілкування з іншим учасником ДТП останній неодноразово говорив, що він його не побачив і не розуміє, як так вийшло. Але, коли приїхали працівники поліції, то він змінив свої пояснення та почав вказувати, що водій Nissan його підрізав і що зіткнення сталось на його смузі, що водій Nissan не повністю виїхав на зустрічну смугу. Вважає, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Євгеюк Олександр Євстафійович, в судовому засідання факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення заперечив та пояснив, що характер пошкоджень автомобілів вказує на те, що зіткнення було по дотичній, а не як удар якби ОСОБА_1 підрізав водія автомобіля Volkswagen Passat. Про це також говорить характер пошкоджень автомобіля Volkswagen Passat, а саме пошкодження арки лівого переднього крила та лівого переднього колісного диску.
Просив провадження у справі закрити.
Залучений у справі потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що на його думку, винуватцем ДТП є саме водій ОСОБА_1 , який підрізав його, завершуючи маневр обгону. Під час вказаного маневру він не виїхав на зустрічну смугу, а був на правій смузі руху та не дотримав безпечного бокового інтервалу.
Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Захарчук М.І., підтримав пояснення останнього.
Просили притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що ДТП сталась біля його підприємства, що він не був безпосереднім його свідком і приїхав на місце після ДТП. Також пояснив, що ДТП сталась після знаку, який позначає кінець населеного пункту. Вказав, що на місці ДТП хлопці з автомобіля Volkswagen Passat спочатку говорили, що оминали яму на дорозі і зачепили бочину автомобілю Nissan та пропонували полагодити його за свої кошти у свого знайомого у гаражі, а власник автомобіля Nissan хотів ремонтувати лише на сертифікованому СТО. Після того, як приїхала поліція, хлопці з автомобіля Volkswagen Passat змінили свої пояснення.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Євгеюка О.Є., покази свідка ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_2 та його представника, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу, дійшов наступних висновків.
Так, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, надано: протокол про адміністративне правопорушення від 12.02.2024 серії ААД №550449; схему місця ДТП від 12.02.2024; письмові пояснення ОСОБА_1 від 12.02.2024.
При цьому суд враховує, що адміністративна відповідальність за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Проте, вказана норма носить бланкетний характер, оскільки відсилає до конкретних вимог Правил дорожнього руху, за порушення яких, настає адміністративна відповідальність.
Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути обов'язкового вказано пункт Правил дорожнього руху, який порушила особа, дії якої кваліфікуються за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення від 12.02.2024 серії ААД №550449, який складено відносно ОСОБА_1 , містить посилання на порушення останнім п.10.4 Правил дорожнього руху.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 , 12.02.2024, о 12 год 25 хв, в с.Іваничі по вул.Костопільська 3, керуючи автомобілем Nissan Teana, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою, а також виконуючи поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, не дав дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам, а також виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот, а за наявності трамвайної колії посередині проїзної частини останній, виконуючи поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, не надав дорогу трамваю, адже саме за порушення наведених та передбачених п.10.4 Правил дорожнього руху вимог настає відповідальність за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Натомість, як вбачається із протоколу, пояснень самого ОСОБА_1 та характеру пошкоджень автомобіля, останній здійснював маневр обгону, що позбавляє суд можливості кваліфікувати дії ОСОБА_1 , як такі, що порушують вимоги п.10.4 Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1, 2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративне правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Відповідно до ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Суд також враховує, що 17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України. Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Так, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.
Відтак, враховуючи той факт, що доказів, які у своїй сукупності та взаємозв'язку, поза розумним сумнівом доводили б, що ОСОБА_1 12.02.2024, о 12 год 25 хв, в с.Іваничі по вул.Костопільська 3, керуючи автомобілем Nissan Teana, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час випередження, порушив вимоги п.10.4 Правил дорожнього руху, матеріали справи не містять, то суд дійшов переконливого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених умов, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на вищенаведене, керуючись ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Справу відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення .
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд.
Повний текст постанови складено 07 травня 2024 року.
СуддяЛ. А. Грипіч