Справа №949/194/24
07 травня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181110000031 від 19 січня 2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, освіти середньої-спеціальної, непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним і придатним до військової служби, у зв'язку з прийняттям Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію", яким на території України оголошено повну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності Указом Президента України №65/2022, а також Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" №735/2023 від 06 листопада 2023 року, яким на території України продовжено строк проведення загальної мобілізації з 16 листопада 2023 року на 90 діб, з метою ухилитися від призову за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомленим про наслідки неявки за викликом, придатним за станом здоров'я для проходження військової сдужби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних на те причин, не прибув 30 грудня 2023 року на 08 год., відповідно до повістки від 29 грудня 2023 року, яку отримав засвідчивши це своїм підписом, до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , для відправлення у команді № НОМЕР_1 за спеціальністю ВОС №956990А, чим порушив вимоги статті 65 Конституції України, вимоги Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року та вимоги Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію".
Своїми умисними протиправними діями, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 336 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини та ствердив, що дійсно він, будучи військовозобов'язаним і придатним до військової служби, у період воєнного стану, не маючи права на відстрочку, без поважних на це причин, умисно, отримавши повістку про прибуття для відправки до військової частини, не прибув у вказаний у повістці час до місця призову у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні надав на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, у тому числі характеризуючі дані обвинуваченого.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України та покладенням обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, оцінивши у сукупності вищезазначені пояснення, а також дослідивши письмові докази, надані прокурором, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за статтею 336 Кримінального кодексу України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, а тому його дії суд кваліфікує за статтею 336 Кримінального кодексу України.
При обранні міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП "Дубровицька міська лікарня".
Обставинами, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає те, що обвинувачений вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому.
Обставини, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Слід зазначити, що як передбачає стаття 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При цьому судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд приходить висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції статті 336 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у вигляді трьох років позбавлення волі та вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України зі встановленням іспитового строку один рік з покладенням обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Майнової шкоди кримінальним правопорушення не заподіяно.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.
Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не обиралися.
Речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись статтями 349, 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік з покладенням відповідно до частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1 .