Запорізької області
06.10.10 Справа № 18/207/10
Суддя
за позовом приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57-В)
до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “СТАТУС” в особі Запорізької регіональної дирекції приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “СТАТУС” (69037, м. Запоріжжя, вул. Кам'яногірська, 2, офіс 1)
третя особа 1, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: публічне акціонерне товариство “Перший Український міжнародний банк” (83001, м.Донецьк, вул. Університетська, 2А)
третя особа 2, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
третя особа 3, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
про стягнення 3328,10 грн.,
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Хомутов Г.В., довіреність № 3218 від 05.01.2010 р., паспорт серії СВ 623900 від 15.08.2002 р.;
від відповідача: не з'явився
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
від третьої особи 3: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 11.08.2010 р. звернувся позивач -приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” з позовною заявою до відповідача -приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” про стягнення 3328,10 грн., а саме: 3290 грн. страхового відшкодування, 32,48 грн. пені та 5,62 грн. 3 % річних.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним: 23.07.2009 р. гр. ОСОБА_1 та АТ “СК “АХА Страхування” уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №2736а/09зп. На умовах якого, гр. ОСОБА_1 було застраховано свої майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом HYUNDAI ACCENT, реєстровий № НОМЕР_1, від ризиків: “викрадення”, “збитки внаслідок ДТП” та “збитки внаслідок інших дій”. 12.03.2010 р. на вулиці Набережна магістраль у місті Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки HYUNDAI ACCENT, реєстровий № НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки ЗАЗ 110307 реєстровий № НОМЕР_3, яким керував гр. ОСОБА_2 Власником автомобіля HYUNDAI ACCENT, реєстровий № НОМЕР_1 є гр. ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2. В результаті ДТП, автомобіль HYUNDAI ACCENT, реєстровий № НОМЕР_1, було пошкоджено. Перелік та характер пошкоджень, а також розмір матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого ТЗ HYUNDAI ACCENT, реєстровий № НОМЕР_1, підтверджується довідкою про ДТП від 12.03.2010 р., висновком спеціаліста № 64-Д автотоварознавчого дослідження від 31.03.2010 р. Суму страхового відшкодування було визначено виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на станції технічного обслуговування. Вартість відновлювального ремонту склала 4710 грн., що підтверджується рахунком № 0124 від 15.03.2010 р. Згідно із страховим актом № 1346а/10зп від 28.04.2010 р. було прийнято рішення про визнання події страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 3800 на користь гр. ОСОБА_1 шляхом перерахування на станцію технічного обслуговування для здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 27.04.2010 р. Факт виплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 3515 від 28.04.2010 р. Після виплати страхового відшкодування на користь гр. ОСОБА_1 до АТ “СК “АХА Страхування” перейшло право зворотної вимоги, яке гр. ОСОБА_1 має до особи, відповідальної за завдані збитки. Вина гр. ОСОБА_2. у ДТП від 12.03.2010 р. встановлена постановою Шевченківського районного суд міста Запоріжжя від 22.03.2010 р. у справі № 31113/2010, відповідно до якої, гр. ОСОБА_2. було визнано винним у чиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та він був підданий адміністративному стягненню. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю ТЗ ЗАЗ 110307, реєстровий № НОМЕР_3, застрахована у ПрАТ “СК “Статус”, згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № НОМЕР_4. Відповідно до п. 2 зазначеного полісу, встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну у розмірі 25500 грн. та франшизу 510 грн., отже, розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті на користь позивача складає 3290 грн. (3800 грн. -франшиза 510 грн.). Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення із відповідача пені у розмірі 32,48 грн. та 5,625 грн. 3 % річних. Таким чином, на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 528, 625, 993, 1188 ЦК України, ст.ст. 6, 22, 29, 35, 36, 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та договору добровільного страхування наземного транспорту № 2736а/09зп від 23.07.2009 р., позивач просив суд стягнути із відповідача 3290 грн. виплаченого страхового відшкодування, 32,48 грн. пені та 5,62 грн. 3 % річних.
Ухвалою суду від 12.08.2010 р. порушено провадження у справі № 18/207/10, судове засідання призначено на 06.10.2010 р., цією ж ухвалою залучено до часті у справі третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача гр.ОСОБА_1.
У судовому засіданні 06.10.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду бухгалтерську довідку (вих. № 175910 від 06.10.2010 р.), у якій зазначено, що на поточний рахунок ПАТ “СК “АХА Страхування” від ПАТ “СК “Статус” надійшли грошові кошти у сумі 3290 грн., які були перераховані в якості страхового відшкодування.
06.10.2010 р. розгляд справи закінчений, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Представник відповідача у судове засідання 06.10.2010 р. не з'явився, однак, надіслав відзив на позов, у якому зазначено, що ПАТ “СК “Статус” на підставі страхового акту № 4418 від 06.09.2010 р. виплатило на користь ПАТ “СК “АХА “Страхування” відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 3290 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4552 від 28.09.2010 р. Судом наданий відзив був залучений до матеріалів справи та прийнятий до уваги.
Треті особи до суду не прибули, про причини неявки суд не повідомили. Згідно з п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвали суду про порушення провадження у справі № 18/207/10 від 12.08.2010 р. були направлені на адреси третіх осіб, що зазначені у позовній заяві, до суду не поверталися, вони отримані особисто 25.08.2010 р. гр. ОСОБА_2. та 02.09.2010 р. гр. ОСОБА_1, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, оригінали яких, містяться у матеріалах справи; також ухвала суду про порушення провадження у справі № 18/207/10 від 12.08.2010 р. отримана 16.08.2010 р. представником ПАТ “ПУМБ” гр. Поповим, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
23.07.2009 р. ЗФ ЗАТ “СК “АХА Страхування” (надалі -позивач, страховик) та гр.ОСОБА_1 (надалі -третя особа 2, страхувальник) уклали договір №2736а/09зп-ПБ добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір).
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача, банк), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі -ТЗ) та іншим майном (п. 4 договору).
12.03.2010 р. на перехресті вулиць Набережна -Леппіка у місті Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля HYUNDAI ACCENT, реєстровий №НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля ЗАЗ 110307 реєстровий №НОМЕР_3, яким керував гр. ОСОБА_2
Гр. ОСОБА_1 є власником застрахованого ТЗ -автомобіля марки HYUNDAI ACCENT, реєстровий № НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ТЗ НОМЕР_2.
Учасниками ДТП, яка сталася 12.03.2010 р. на перехресті вулиць Набережна -Леппіка у місті Запоріжжя, згідно із довідкою № 8587508 про обставини ДТП, виданої начальником ВДАІ м. Запоріжжя Кусковим В.О., був водій ОСОБА_2, який керував автомобілем марки ЗАЗ 110307 номерний знак НОМЕР_3 та гр. ОСОБА_1, яка керувала автомобілем марки HYUNDAI ACCENT, реєстровий № НОМЕР_1; ДТП сталася внаслідок вчинення порушення водієм ОСОБА_2. правил дорожнього руху (недодержання дистанції).
Крім того, у довідці про ДТП, яка видана гр. ОСОБА_1, зазначено, що 12.03.2010 р. о 08 год. 50 хв. на перехресті вулиць Набережна -Леппіка в м. Запоріжжі внаслідок ДТП, ТЗ HYUNDAI ACCENT, реєстровий № НОМЕР_1 отримав пошкодження заднього бамперу.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 3-1113/2010 від 22.03.2010 р. встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 12.03.2010 р. сталася з вини гр. ОСОБА_2., якого було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності і стягнуто штраф у розмірі 340 грн. на користь держави.
Вартість відновлювального ремонту, пошкодженого внаслідок ДТП, ТЗ HYUNDAI ACCENT, реєстровий № НОМЕР_1, склав 4710 грн., що підтверджується рахунком № 0124 від 15.03.2010 р.
Дорожньої-транспортна пригода, яка трапилася 12.03.2010 р. в м. Запоріжжі на перехресті вул. Набережна та вул. Леппіка, за участю автомобіля марки ЗАЗ 110307, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням гр. ОСОБА_2. та автомобіля марки HYUNDAI ACCENT, реєстровий № НОМЕР_1, який належить страхувальнику (гр.ОСОБА_1) за кермом якого він знаходився, відповідно до норм чинного законодавства України, та згідно страхового акту № 1346а/10зп від 28.04.2010 р., була визнана страховим випадком.
На виконання своїх зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту, позивач сплатив на користь гр. ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 3800 грн., що підтверджується страховим актом № 346а/10зп від 28.04.2010 р. та платіжним дорученням № 3515 від 28.04.2010 р.
Згідно страхового акту № 1346а/10зп від 28.04.2010 р. по договору страхування №2736а/09зп-ПБ від 23.07.2009 р. сума страхового відшкодування складає 3800 грн.
Згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_4 від 19.02.2010 р., укладеного гр. ОСОБА_2. (страхувальник) та ЗАТ “Страхова компанія “Статус”, цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю ТЗ ЗАЗ 110307, реєстровий №НОМЕР_3, застрахована у ЗАТ “СК “Статус” (страховик за полісом, відповідач у справі). Відповідно до п. 2 зазначеного полісу, встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну у розмірі 25500 грн. та франшизу 510 грн., отже, розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті на користь позивача складає 3290 грн. (3800 грн. -франшиза 510 грн.).
У зв'язку із виплатою страхового відшкодування ПАТ “Страхова компанія “АХА Страхування” набула право регресу до особи, винної у заподіянні збитку страхувальнику.
Відповідно до статей 6, 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Розмір страхового відшкодування, яке має виплатити страховик за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначається згідно з статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”: у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічний припис містить ст. 993 ЦК України.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 08.07.1992 р. №6 (з подальшими змінами), з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності інше речове право договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обов'язків.
Стаття 1191 ЦК України, передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із статтею 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Судом встановлено, що після звернення позивача до суду, відповідач сплатив 3290 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 4552 від 28.09.2010 р. та бухгалтерською довідкою від 06.10.2010 р. вих. № 175910. Отже, в цій частині позову -відсутній предмет спору.
Згідно з п. 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Вивчивши матеріали справи, надані документальні докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі, в частині стягнення 3290 грн. основного боргу, підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Також позивач, за порушення відповідачем місячного строку оплати регресної вимоги, просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 32,48 грн., за період часу з 05.07.2010 р. по 22.07.2010 р., обґрунтовуючи цю вимогу п. 37.2. ст. 37 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та 3 % річних у сумі 5,62 грн. за період часу з 05.07.2010 р. по 22.07.2010 р. посилаючись на ст. 625 ЦК України, зазначивши, що річні відсотки стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем.
Відповідно до п. 37.2. ст. 37 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних -є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Стяття 27 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, передбачають, що страховик, який відшкодував шкоду, отримує право зворотної вимоги (регресу) до винної особи (або до страховика винної особи як в даному випадку) у розмірі виплаченого відшкодування. До страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник (інша особа) має до особи, що винна у завданні шкоди.
Тобто, страхова виплата та відшкодування шкоди мають різну правову природу: 1) зобов'язання страховика виникають із договору перед страхувальником в разі настання страхового випадку -страхова виплата або відшкодування; 2) деліктне зобов'язання винної особи перед постраждалим виникає в результаті завдання шкоди. Право зворотної вимоги, що переходить до страховика в результаті виплати ним страхового відшкодування страхувальнику, випливає із деліктного зобов'язання і обмежується розміром фактично понесеного відшкодування. Отже, виходячи із системного аналізу зазначених норм права, суд вважає безпідставними, як вимоги про стягнення неустойки (ст. 37 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” стосується порушення строків виплати страхового відшкодування, тобто договірного зобов'язання, а не деліктного), так і вимоги про стягнення 3% річних (відповідач, в силу закону, несе деліктну відповідальність, а не зобов'язальну).
Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, позовні вимоги, в цілому, задовольняються частково.
Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “СТАТУС” в особі Запорізької регіональної дирекції приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “СТАТУС” (69037, м. Запоріжжя, вул. Кам'яногірська, 2, офіс 1; код ЄДРПОУ 33238988; р/р 2650530101324 в ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57-В, код ЄДРПОУ 26183400; поточний рахунок № 26502011332557 в ПАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) 100 (сто) грн. 84 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
2. Провадження у справі, в частині стягнення з приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “СТАТУС” в особі Запорізької регіональної дирекції приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “СТАТУС” 3290 грн., припинити.
3. В іншій частині позову -відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 14.10.2010 р.