07.05.2024
єдиний унікальний номер справи 531/405/24
номер провадження 1-кп/531/89/24
07 травня 2024 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка обвинувальний акт кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, офіційно не одружений, не депутат, маючий на утриманні малолітню дитину, військовозобов'язаний, не маючий інвалідності, згідно ст.89 КК України не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
ОСОБА_4 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов'язаний, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України воєнного стану, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану» № 64/2022 від 24.02.2022 та Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, а також про введення в дію плану оборони України та Зведеного плану територіальної оборони України на підставі Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 лютого 2022 року «Про введення в дію плану оборони України та Зведеного плану територіальної оборони України» № 70/2022 від 24.02.2022, пройшов огляд на ступінь придатності до військової служби військово-лікарською комісією КНП «Карлівська лікарня ім. Л.В. Радевича», та рішенням вказаної ВЛК визнаний придатним до проходження військової служби, про що відповідно до наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарські експертизу в Збройних Силах України» № 402 від 14.08.2008 (в редакції від 16.04.2021), видано відповідну картку обстеження та медичного огляду від 24.07.2023 року.
У ході здійснення оповіщення групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 15.12.2023 року о 14:30 год., в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , на виконання вимог чинного законодавства, військовозобов'язаному ОСОБА_4 , особисто, під підпис, була вручена повістка на відправку (бойова), де було зазначено, що він призваний до складу команди № НОМЕР_1 , та йому наказано прибути 18.12.2023 року о 17.00 годині, до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вищевказаною адресою для відправки на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації, оголошеної Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022.
Проте, ОСОБА_4 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру комплектування та соціальної підтримки про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1,39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, являючись придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, не маючи згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки або підстав для непридатності для несення служби, ухилився від призову за мобілізацією, не прибувши 18.12.2023 до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки у команді до військової частини № НОМЕР_1 з метою проходження військової служби за мобілізацією.
Своїми умисними діями, що виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав повністю, та повністю підтвердив час, обставини та спосіб вчинення кримінального правопорушення. У скоєному щиро розкаюється. Пояснив що ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в зв'язку з тим що має малолітню дитину, матір якої не виконує свої батьківські обов'язки, дитина постійно потребує уваги і залишити її на матір не можна.
Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки та, відповідно до ст. 75 КК України, просив звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
Просив вирішити долю речових доказів.
ОСОБА_4 не заперечував проти призначення покарання, зазначеного прокурором.
На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнаного судом доведеним, крім визнання ним своєї вини, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
Суд вважає, що обвинувачення, пред'явлене обвинуваченому знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органами досудового розслідування за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації кваліфіковані вірно.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як обставини, що пом'якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання, згідно 67 КК України, відсутні.
Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:
ОСОБА_4 не є особою з інвалідністю, офіційно не працює, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, згідно ст.89 КК України не судимий.
Згідно до висновків досудової доповіді у кримінальному провадженні, складеною Полтавським районним сектором №3 Філії державної установи «Центр пробації» в Полтавській області, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства або окремих осіб оцінюється як середній.
Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе.
Згідно ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 є нетяжким.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: його вік, соціальне становище, відсутність даних перебування на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра, характеристику обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, наслідки суспільно-небезпечних діянь, відсутність непогашених судимостей, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції ст. 336 КК України без необхідності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи важку сімейну обставину обвинуваченого, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Підстав застосування відносно ОСОБА_4 ст. 69 КК України суд не вбачає.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Цивільний позов по кримінальному провадженню відсутній.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов'язки протягом іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази залишити в матеріалах справи.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку, після його проголошення, негайно вручається обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1