06 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/1081/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024
у справі № 905/1081/23
за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби;
Маріупольської міської ради Донецької області;
Департаменту освіти Маріупольської міської ради
до комунального підприємства "Маріупольський міський ліцей Маріупольської міської ради Донецької області";
товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні ІТ Рішення",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-2 - комунальний заклад департаменту освіти міської ради "Централізована бухгалтерія департаменту освіти",
про застосування наслідків недійсності правочину,
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Прокурор) 24.04.2024, засобами поштового зв'язку, звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 (повний текст постанови складено 08.04.2024), а рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2023 у справі № 905/1081/23 залишити в силі.
Перевіривши матеріали цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
При цьому слід зазначити, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі має обов'язково наводитись обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладаються саме на заявника касаційної скарги.
У своїй касаційній скарзі скаржник зазначає, що правовідносини, які склалися між сторонами регулюються, зокрема, статтями 11, 215, 216, 712 Цивільного кодексу України, статтями 208, 265 Господарського кодексу України, статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі".
Разом з тим підставою касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду скаржник визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, однак скаржник не зазначає який саме висновок відсутній та не обґрунтовує у чому полягає суть порушення апеляційним судом норм права у правовідносинах, до яких ця норма має застосовуватись. При цьому Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у тексті касаційної скарги.
З огляду на наведене, ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху, оскільки вона не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, в частині належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Таким чином, наведені недоліки підлягають усуненню шляхом надання уточненої касаційної скарги з належним обґрунтуванням зазначеної підстави касаційного оскарження.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу Прокурора на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до положень статей 174, 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 у справі № 905/1081/23 залишити без руху.
2. Надати заступнику керівника Харківської обласної прокуратури строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
4. Роз'яснити заступнику керівника Харківської обласної прокуратури, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Колос