65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення зустрічної позовної заяви
"06" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1271/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши зустрічну позовну заяву у справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (код ЄДРПОУ 00152307, 39610, Полтавська обл., м. Кременчуг, вул. Свіштовська, 3)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" (код ЄДРПОУ 31886323, 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Північна, 2)
про стягнення 7367975, 58 грн.
Позивач Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" про стягнення 7367975, 58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки №575/2/2118 від 25.08.2021 в частині оплати бензолу нафтового, виробництва ПАТ "Укртатнафта".
Ухвалою суду від 29.03.2024 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання та вирішено інші процесуальні питання.
19.04.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
29.04.2024 відповідачем подано зустрічну позовну заяву та клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви відповідач посилається на введений в Україні військовий стан, обстріли портів "Південний" і "Чорноморськ", що мали місце 20.12.2022, 19.07.2023, 11.04.2024, виникнення загоряння на території ПрАТ "Чорноморський паливний термінал" 11.07.2023 та 01.01.2024 через ймовірне потрапляння вибухонебезпечних військових приладів та недостатню кількість працівників юридичної служби.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
Отже, право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним. Подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання.
Частиною першою статті 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Нормою пункту 3 частини другої статті 46 ГПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 180 ГПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Отже, право пред'явити зустрічний позов може бути реалізоване у строк, встановлений ГПК України, а саме для надання відзиву, який є строком, встановленим законом, оскільки в нормах п.3 ч.2 ст.46 та ч.1 ст.180 ГПК України не йдеться про встановлення ними строку для подання відзиву судом, а імперативно законом встановлено період часу для подання зустрічного позову, який має відповідати строку для подання відзиву.
За приписами частини шостої статті 180 ГПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Отже, з норми частини восьмої статті 165 ГПК України вбачається, що для подачі відзиву строк встановлює суд в межах граничного строку - 15 днів з дня вручення ухвали.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).
За змістом ст.114 зазначеного Кодексу, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Частиною першою статті 116 ГПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно зі статтею 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19.
Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.
Так, ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.03.2024 суд встановив відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала суду від 29.03.2024 про відкриття провадження у справі №916/1271/24, згідно з довідкою про доставку електронного листа, отримана відповідачем 01.04.2024 о 20:00 год. Відтак, з огляду на наведені норми, зокрема норми частини першої статті 180 ГПК України, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву, а відповідно й пред'явити зустрічний позов, у строк до 16.04.2024 (включно).
Відзив на позовну заяву відповідач подав до суду 19.04.2024, тобто з пропуском встановленого строку.
Із зустрічним позовом відповідач звернувся 26.04.2024.
Також, 26.04.2024 від відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви.
Відповідно до статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя).
За змістом наведеної статті 119 ГПК України, пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника із заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов'язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
При цьому суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.
Наведені вище норми процесуального закону пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причин його пропуску.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні ст.86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).
Із правового контексту норм ст.ст. 118, 119 ГПК України вбачається, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/19, від 19.05.2021 у справі №916/2657/20.
Так, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви відповідач посилається на введений в Україні військовий стан, обстріли портів "Південний" і "Чорноморськ", що мали місце 20.12.2022, 19.07.2023, 11.04.2024, виникнення загоряння на території ПрАТ "Чорноморський паливний термінал" 11.07.2023 та 01.01.2024 через ймовірне потрапляння вибухонебезпечних військових приладів, та недостатню кількість працівників юридичної служби.
Що стосується введеного в Україні військового стану, суд виходить з того, що лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на можливість подання зустрічного позову до суду у встановлені строки.
Таких доказів відповідачем до суду не подано.
Щодо посилання на обстріли портів "Південний" і "Чорноморськ", що мали місце 20.12.2022, 19.07.2023, 11.04.2024, виникнення загоряння на території ПрАТ "Чорноморський паливний термінал" 11.07.2023 та 01.01.2024 через ймовірне потрапляння вибухонебезпечних військових приладів, то відповідачем не наведено причинно-наслідкового зв'язку між даними обставинами та неможливістю подання зустрічної позовної заяви з дотримання процесуального строку.
Відповідачем не доведено, яким чином обстріли портів "Південний" і "Чорноморськ" в 2022-2023 роках вплинули на неможливість дотримання ним процесуальних строків в 2024 році. Також, за змістом заяви відповідач зазначає, що територія, на якій підприємство ПрАТ "Чорномрський паливний термінал" здійснює свою діяльність, належить ТОВ "Оптім Трейд". Отже відповідачем не доведено, яке відношення останній має до території портів "Південний" і "Чорноморськ".
При цьому суд зауважує, що провадження у цій справі відкрито 29.03.2024, тобто після сплину достатньо тривалого часу від обстрілів.
Відносно відсутності достатньої кількості працівників юридичної служби товариства, то виникнення організаційних складнощів у відповідача для своєчасного подання зустрічної позовної заяви є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на не доведення поважності причин пропуску строку.
Згідно з ч.7 ст.119 ГПК України, про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Враховуючи наведене вище, суд відмовляє відповідачу у поновленні строку для пред'явлення зустрічного позову та повертає його без розгляду.
При цьому суд зауважує, що позивач (за зустрічним позовом) не позбавлений права у встановленому законодавством порядку передати спір на вирішення суду в окремому позовному провадженні за загальними правилами подання позовів.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 118, 119, 174, 180 ГПК України, суд, -
1. Відмовити Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал" у поновленні строку для подання зустрічної позовної заяви.
2. Зустрічну позовну заяву повернути без розгляду заявнику.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 06.05.2024.