вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1925/23
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Передрій І.В.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
до Лєскової Ніни Олександрівни
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився,
23 червня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - позивач) до Лєскової Ніни Олександрівни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 82 648,01 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" та "Гарантовані платежі"».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2023 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано в строк до 30.10.2023 року надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 20.12.2023 року, постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 10 січня 2024 року, зобов'язано позивача подати для долучення до матеріалів справи завірені належним чином копії анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" та "Гарантовані платежі"».
05 січня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2023 року, яке підлягало задоволенню судом.
У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач у засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Підготовче засідання відкладене на 14 лютого 2024 року, про що постановлена ухвала суду.
14 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без її участі, яка підлягала задоволенню судом.
Представник позивача та відповідач у засідання не з'явились.
Відповідач про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Ухвалою суду від 14.02.2024 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 13 березня 2024 року.
13 березня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, яка підлягала задоволенню судом.
Відповідач у засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Судове засідання відкладене на 17 квітня 2024 року, про що постановлена ухвала суду.
17 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про проведення засідання без її участі, яка підлягала задоволенню судом.
Представник позивача та відповідач у засідання не з'явились.
Відповідач про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, 12 вересня 2023 року судом направлено запит до виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо надання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
20 вересня 2023 року та 27 вересня 2023 року (повторно) від виконавчого комітету Фастівської міської ради до суду надійшла відповідь №06-23/4875 від 20.09.2024 року, згідно з якою, відповідач зареєстрована за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Якубовського, 80/7.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ухвалу суду від 28.09.2023 року про відкриття провадження у справі отримала 28 жовтня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0600049943420, проте заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву (зустрічний позов) не подала.
Також, з метою повідомлення відповідача про судові засідання, ухвала суду від 20.12.2023 року про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, ухвала суду від 10.01.2024 року про відкладення підготовчого засідання, ухвала суду від 14.02.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а також ухвала суду від 13.03.2024 року про відкладення судового засідання, були направлені рекомендованими листами із повідомленнями про вручення на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві.
Поштові відправлення №0600072837751, №0600084931168, №0600090648877, №0600901562358 не були вручені відповідачу, у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується копіями повернутих поштових конвертів, долучених до матеріалів справи.
Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.
При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" встановлено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області від 28.09.2023 року про відкриття провадження у справі у справі №911/1925/23 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 02 жовтня 2023 року; ухвала суду від 20.12.2023 року про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, - 25 грудня 2023 року; ухвала суду від 10.01.2024 року про відкладення підготовчого засідання, - 07 лютого 2024 року; ухвала суду від 14.02.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, - 22 лютого 2024 року; ухвала від 13.03.2024 року про відкладення судового засідання, - 18 березня 2024 року.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, явка в судове засідання сторін - це право, а не обов'язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатись без їх участі, якщо їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 28.09.2023 року відповідачу запропоновано дати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Так, враховуючи те, що відповідач була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подала, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
У зв'язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 17 квітня 2024 року.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
15 серпня 2018 року фізичною особою - підприємцем Лєсковою Ніною Олександрівною (далі - відповідач) підписана заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця "Підприємницький" та "Гарантовані платежі"» (далі - Заявка) шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_2 на наступних умовах:
- мета кредиту: поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта;
- вид кредиту: овердрафтовий кредит;
- мінімальний розмір ліміту: 10 000 UAH;
- максимальний розмір ліміту: 75 000 UAH;
- розмір відсоткової ставки: 30%;
- пільговий період: до 55 днів;
- термін користування кредитом: 12 місяців.
Відповідно до умов цієї Заявки, підписанням цієї Заявки відповідач на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови та правила) "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький" та "Гарантовані платежі", що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» (далі - позивач) у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявкою становлять кредитний договір між позивачем та відповідачем, примірник якого відповідач отримав шляхом самостійного роздрукування.
Підписанням цієї Заявки відповідач висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення позивачем будь-якого розміру кредитного ліміту, за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький"». Розмір ліміту може бути змінений позивачем в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами позивача.
Підписавши дану Заявку, відповідач просить надати кредит за послугою "Гарантовані платежі" з максимальним лімітом 500 000 тисяч гривень. Істотні умови послуги "Гарантовані платежі" містяться в Умовах та Заявці на гарантований платіж, що є невід'ємною частиною кредитного договору. Розмір ліміту може бути змінений позивачем в односторонньому порядку, передбаченому Умовами.
Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання відповідачем цієї Заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у Приват24 для бізнесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід'ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Ця правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №910/8729/18 від 13.02.2019 року.
Судом встановлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 31 серпня 2021 року внесений запис про державну реєстрацію припинення фізичної особи-підприємця Лєскової Ніни Олександрівни.
Так, зобов'язання, що виникли у Лєскової Ніни Олександрівни , на підставі заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця "Підприємницький" та "Гарантовані платежі"» від 15.08.2018 року, не припинились із внесенням 31 серпня 2021 року запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Лєскової Ніни Олександрівни.
Згідно з п. 3.2.6.1.1. Умов та правил, позивач за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати відповідачу овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту (далі - ліміт) на поточний рахунок відповідача (далі - кредит) на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів відповідача в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови або договір) в обмін на зобов'язання відповідача з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим договором терміни.
Відповідно до п. 3.2.6.1.2 Умов та правил, розмір кредиту, який може бути наданий відповідачу, складає від 10 000 до 100 000 гривень.
Пунктом 3.2.6.1.3. Умов та правил встановлено, що позивач здійснює обслуговування ліміту відповідача, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку відповідача, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Дебетове сальдо по поточному рахунку відповідача - це сума грошових коштів, перерахованих банком на підставі розрахункових документів відповідача з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишок на поточному рахунку з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня.
Згідно з п. 3.2.6.1.4. Умов та правил, відповідач приєднується до договору шляхом підписання Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» (далі - Заявка) в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), що разом з цими Умовам та Правилами становлять кредитний договір. Відповідач, який приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в позивача, приєднується до послуги шляхом підписання Заявки в Приват24 для бізнесу із використанням КЕП. Приєднання до цього договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо встановлення позивачем будь-якого розміру кредитного ліміту.
Відповідно до п. 3.2.6.1.7. Умов та правил, сторони узгодили, що ліміт може бути змінений позивачем в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами позивача. Приєднавшись до цих Умов, відповідач висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться позивачем в односторонньому порядку шляхом повідомлення відповідача в порядку, передбаченому п. 3.2.6.1.6. цього договору.
Пунктом 3.2.6.2.2. Умов та правил встановлено, що відповідач зобов'язується:
- використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.2.6.1.1 цього договору (п. 3.2.6.2.2.1 Умов та правил);
- сплатити позивачу проценти за весь час фактичного користування кредитом, комісію та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3.2.6.2.2.2. Умов та правил);
- повернути кредит у строки, встановлені п. 3.2.6.5.1., 3.2.6.2.3.10., 3.2.6.3.5. цього договору (п. 3.2.6.2.2.3. Умов та правил);
- письмово повідомити позивача про незгоду із запропонованим позивачем відповідно до п. 3.2.6.2.3.1. лімітом, у термін не пізніше 2 (двох) банківських днів від дати отримання від позивача повідомлення про перерахунок ліміту (п. 3.2.6.2.2.7. Умов та правил).
Згідно з п. 3.2.6.3.2 Умов та правил, за користування кредитом з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня, відповідач сплачує проценти, розмір яких визначено тарифами позивача, за винятком пільгового періоду.
Відповідно до п. 3.2.6.3.3.1. Умов та правил, пільговий період за цим кредитом - це період безперервного користування кредитом, під час якого не нараховуються проценти, строком до 55 днів від дати початку використання кредитних коштів. Пільговий період діє за умови погашення відповідачем в повному обсязі заборгованості по кредиту до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо на поточному рахунку відповідача.
Пунктом 3.2.6.3.3.2. Умов та правил встановлено, що пільговий період не діє, якщо на поточному рахунку відповідача є непогашена заборгованість минулих періодів, в т.ч. заборгованість за комісією, що передбачена п. 3.2.6.3.1. цього договору.
При невиконанні умов пільгового періоду проценти розраховуються за кожний день користування кредитом. Якщо відповідач здійснив погашення витрат попереднього місяця до 25 числа поточного місяця, то до дати такого погашення проценти в поточному місяці розраховуються на суму дебетового сальдо, сформованого за рахунок витрат поточного місяця. Після дати погашення - на суму дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача. В разі несплати витрат попереднього місяця до 25 числа поточного місяця, проценти розраховуються на суму дебетового сальдо, сформованого за рахунок витрат попереднього та поточного місяців. При цьому терміни сплати процентів визначені у абз. 3 п. 3.2.6.3.4. цього договору (п. 3.2.6.3.4. Умов та правил).
Згідно з п. 3.2.6.4.1. Умов та правил, сторони узгодили, що в разі:
- порушення строку повернення кредиту, визначеного п. 3.2.6.5.1. цього договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку;
- настання обставин, передбачених п. 3.2.6.3.16. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, зазначеного у повідомленні позивача;
- настання обставин, передбачених п. 3.2.6.2.3.10. цих Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача заборгованість по кредиту, а також проценти від простроченої суми заборгованості, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному тарифами позивача.
Відповідно до п. 3.2.6.5.1. Умов та правил, строк користування кредитом становить 12 місяців. Сторони узгодили, що позивач має право пролонгувати строк користування кредитом. Продовження обслуговування ліміту відповідно до цього пункту можливе за умови, що по закінченню останнього дня строку на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено проценти та комісія.
Пунктом 3.2.6.5.2. Умов та правил встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання відповідачем заяви про приєднання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на виконання умов Заявки, а також Умов та правил, позивачем перераховані відповідачу грошові кошти у вигляді овердрафту, шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку відповідача, в загальній сумі 122 460,10 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 15.05.2018 року до 02.05.2023 року.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов Заявки, також Умов та правил, позивач направив на адресу відповідача претензію №80515KIF0S0SN від 04.01.2022 року щодо необхідності повернення кредиту та сплати нарахованих процентів та комісії, згідно з умовами Заявки та Умов та правил.
Відповідач не надала відповіді на вищевказану претензію, кредит повністю не повернула, нараховані проценти та комісію за користування кредитом не сплатила.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 56 162,70 грн. заборгованості по кредиту, 25 334,78 грн. заборгованості по процентах, 1 150,53 грн. заборгованості по комісії.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом встановлено, що 15 травня 2018 року між позивачем та відповідачем була укладена заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця "Підприємницький" та "Гарантовані платежі"» (далі - Заявка) шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_2.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).
Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Частиною 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця "Підприємницький" та "Гарантовані платежі"» підписана за допомогою кваліфікованих електронних підписів позивача та відповідача.
Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За твердженнями представника позивача, відповідачу був встановлений кредитний ліміт: станом на 15.05.2018 року, - 15 000,00 грн.; станом на 15.06.2018 року, - 25 000,00 грн.; станом на 30.07.2018 року, - 0,00 грн.; станом на 31.07.2018 року, - 25 000,00 грн.; станом на 01.09.2018 року, - 0,00 грн.; станом на 06.09.2018 року, - 20 000,00 грн.; станом на 12.09.2018 року, - 25 000,00 грн.; станом на 03.01.2019 року, - 0,00 грн.; станом на 06.01.2019 року, - 20 000,00 грн.; станом на 16.02.2019 року, - 30 000,00 грн.; станом на 27.03.2019 року, - 0,00 грн.; станом на 29.03.2019 року, - 35 000,00 грн.; 03.05.2019 року, - 0,00 грн.; станом на 06.05.2019 року, - 35 000,00 грн.; станом на 10.06.2019 року , - 0,00 грн.; станом на 21.06.2019 року, - 35 000,00 грн.; станом на 05.08.2019 року, - 0,00 грн.; станом на 07.08.2019 року, - 35 000,00 грн.; станом на 22.10.2019 року, - 0,00 грн.; станом на 23.10.2019 року, - 20 000,00 грн.; станом на 12.12.2019 року, - 25 000,00 грн.; станом на 18.08.2020 року, - 0,00 грн.; станом на 18.09.2020 року, - 50 000,00 грн.; станом на 28.12.2020 року, - 0,00 грн.; станом на 12.02.2021 року, - 40 000,00 грн.; станом на 23.02.2021 року, - 65 000,00 грн. та станом на 03.08.2021 року, - 0,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови Заявки та перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 122 460,10 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 15.05.2018 року до 02.05.2023 року.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач позивачу грошові кошти повернула частково, а саме в сумі 66 297,40 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 15.05.2018 року до 02.05.2023 року.
За твердженнями представника позивача, відповідач порушила умови Заявки, а також Умов та правил, у зв'язку з чим, станом на 04 травня 2023 року, заборгованість за кредитом відповідача перед позивачем становила 56 162,70 грн.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували б сплату відповідачем заборгованості по кредиту, відповідач суду не надала, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 56 162,70 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідача проценти за кредитом в сумі 25 334,78 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з умовами Заявки, розмір відсоткової ставки: 30%.
Відповідно до п. 3.2.6.3.5. Умов та правил, розрахунок процентів за користування кредитом позивач проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку відповідача дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості за кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається. Сплата процентів за користування кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця. Проценти, що несплачені в строк, що зазначений в абз. 3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10.).
Пунктом 3.2.6.3.6. Умов та правил встановлено, що в разі непогашення відповідачем заборгованості за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, відповідач зобов'язаний погасити заборгованість по кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісію, але в розмірі не менше мінімального щомісячного платежу, який складає 10% від дебетового сальдо, що існувало на останнє число місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, та сплатити комісію згідно п. 3.2.6.3.1. Відповідач здійснює погашення мінімального щомісячного платежу в період з першого по останнє число місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.
Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що за період з 26.05.2021 року до 04.05.2023 року заборгованість відповідача по процентах становила 23 334,78 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 15.05.2018 року до 02.05.2023 року.
Документів, що спростовували б доводи представника позивача або підтверджували б сплату відповідачем заборгованості по процентах, відповідач суду не надала, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентах у сумі 25 334,78 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення процентів за кредитом, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по комісії в сумі 1 150,53 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час підписання заяви про відкриття поточного рахунка), розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У заявці відповідача про отримання послуг від 15 травня 2018 року умови про сплату комісії за користування кредитом та визначення її розміру зазначені не були.
В обґрунтування заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача комісії, у тому числі розміру і порядку її нарахування, представник позивача послалась на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, копія якого долучена до матеріалів справи.
Разом з цим, доказів, що підтверджували б приєднання відповідача до "Умов та Правил надання банківських послуг" саме в редакції, долученій до позовної заяви, представник позивача суду не надала. При цьому, редакції вищевказаних "Умов та Правил надання банківських послуг" змінювались позивачем неодноразово, а витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: https://privatbank.ua та долучений до матеріалів справи, не містить підпису відповідача, тому не може вважатись частиною Заявки, підписаної 15 травня 2018 року між позивачем та відповідачем.
Так, підстави вважати, що сторони погодили у встановленому законом порядку сплату комісії за користування кредитом, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1 150,53 грн. є необґрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.
Оскільки позов задоволений частково, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", п. п. 8, 12 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 17, ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", ч. 1 ст. 128, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2 ст. 180, ч. 7 ст. 181, , ч. 1 ст. 193, ч. 3 ст. 198, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 51, ч. 1 ст. 52, ч. ч. 1, 2 ст. 207, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 633, 1 ст. 634, ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 639, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. ч. 1, 2 ст. 1054, ст. 1055, ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Лєскової Ніни Олександрівни про стягнення заборгованості у сумі 82 648,01 грн.
Стягнути з Лєскової Ніни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д, ідентифікаційний код 14360570) 56 162,70 грн. (п'ятдесят шість тисяч сто шістдесят дві грн. 70 коп.) заборгованості за кредитом; 25 334,78 грн. (двадцять п'ять тисяч триста тридцять чотири грн. 78 коп.) заборгованості по процентах; 2 646,64 грн. (дві тисячі шістсот сорок шість грн. 64 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 07.05.2024 року.
Суддя С. Грабець