21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
27 жовтня 2010 р. Справа 2/171-10
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Київ 30, бульвар м. Київ 30, бульвар Шевченка, 18; 21001, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 28
до: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10
про врегулювання розбіжностей при укладанні договору
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Музика О.В.- за довіреністю;
відповідача : Горецький Ю.М.- за довіреністю.
Заявлено позов ВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про врегулювання розбіжностей при укладанні Договору № 002/131 про надання у користування виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв'язку від 01.07.2010 р., а саме: про визнання чинними пунктів 6.4, 6.5, 6.7, 6.8 договору в редакції позивача.
Ухвалою суду від 20.09.2010 р. порушено провадження у справі № 2/171-10 та призначено засідання на 27.10.10 р.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, який позовні вимоги підтримав, представника відповідача, який проти позову заперечив, дослідивши надані докази та матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, судом встановлено наступне.
Позивач направив відповідачу для погодження проект Договору № 002/131 в ід 01.07.2010 р. про надання у користування виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв'язку
Зазначений проект договору відповідачем був підписаний із запереченням, а саме з протоколом розбіжностей, в якому відповідач, пропонує змінити умови проекту договору, а саме: п.6.4, 6.5 викласти в його редакції , п.6.7, п.6.8 та п.7.2 виключити та разом з протоколом розбіжностей надійшов на адресу позивача 26.08.2010 року.
Позивач звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей по договору на надання у користування виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв'язку, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» встановлює, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства та за умови укладення між оператором і споживачем послуги договору, укладеного відповідно до основних вимог, установлених Національною комісією з питань регулювання зв'язку України (НКРЗ).
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачем зазначено, що рішенням НКРЗ від 26.03.2009 р. № 1420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.05.2009 р. за № 422/16438, яким затверджені основні вимоги до договору про надання телекомунікаційних послуг та п. 3.8 Основних вимог, відповідальність сторін є істотною умовою договору про надання телекомунікаційних послуг.
Разом з тим, ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» передбачена відповідальність споживачів за затримку плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги у вигляді пені в розмірі облікової ставки Національного банку України. Закон України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань» встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Також позивач посилається на те, що форма договору про надання телекомунікаційних послуг затверджена Товариством на підставі ЗУ "Про телекомунікації".
Відповідач з наданих усних пояснень пояснив, що в результаті того, що вони являються державною організацією, фактично всі фінансові надходження надходять до них із Державного бюджету України, а у випадку затримки перерахування коштів з бюджету, вони будуть позбавлені можливості вчасно розрахуватись з позивачем за надані послуги. В разі виникнення такої ситуації, згідно умов договору, вони будуть змушені сплачувати позивачу нараховані штрафні санкції, за несвоєчасний розрахунок, хоча фактично порушення умов договору буде не з їх вини.
Враховуючи встановлені обставини, надавши юридичну оцінку матеріалам справи, суд дійшов висновку що заявлений ВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У главі 20 Господарського Кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, додержання якого сторонами є обов'язковим.
Відповідно до ч.3 ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір у формі єдиного документу, підписаного та скріпленого печатками, і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору. Частина 4 зазначеної статті встановлює, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
За приписами ч.5. ст.181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Згідно з ч.6 ст.181 ГК України у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Отже, частини 3, 4, 5 статті 181 ГК України застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов. При цьому, розбіжності до суду передаються лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленні або укладання якого, є обов'язковим для сторін на підставі закону або виконавцем є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.
Відповідно до ч.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Отже, розбіжності між контрагентами за господарським договором визначаються як переддоговірний спір або спір, що виникає при укладенні господарського договору. Такі спори можуть бути вирішені в суді.
Виходячи з норм ст.ст.1, 11 Закону України від 18.11.2003р. №1280-IV "Про телекомунікації", згідно з якими укладення позивачем договору з відповідачем в даному випадку є обов'язковим, беручи до уваги монопольне становище позивача на ринку телекомунікаційних послуг, розбіжності, що не врегульовані сторонами можуть бути передані на вирішення суду без досягнення сторонами згоди щодо передання переддоговірного спору на вирішення суду.
Водночас, позивач, не погоджуючись з протоколом розбіжностей відповідача, не вживши заходів для врегулювання розбіжностей з відповідачем, в зв'язку з чим сторонами не врегульовані п.п.6.4, 6.5, 6.7, 6.8 договору, звернувся до суду з вимогою не про врегулювання розбіжностей по договору за вказаними пунктами шляхом прийняття їх в редакції позивача, а поставив вимогу про врегулювання розбіжностей шляхом визнання чинною редакцію договору позивача, без врахування протоколу розбіжностей відповідача, й така вимога суперечить законодавству.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, який обраний позивачем.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином суд приходить до висновку, що в даному випадку, позивачем не доведена безпідставність відмови відповідача, від укладання договору про надання у користування виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв'язку від 01.07.2010 р., у редакції позивача, тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 6, 16, 627 ЦК України, ст.179, 181, 187 ГК України, 4-3, 4-5, 25, 28, 32, 33, 35, 43, 82, 84, 115, 116 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 жовтня 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - позивачу м. Київ 30, бульвар Шевченка, 18; 21001, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 28
4 - відповідачу 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10