21 жовтня 2010 р. № 14/168-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника прокурора Сумської області та
Гребениківської сільської ради
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07. 2010 р.
у справі №14/168-08
господарського суду Сумської області
за позовом ФОП ОСОБА_4
до Гребениківської сільської ради
про визнання права власності,
у судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури: Шаблін Є.І. прокурор відділу ГПУ
від позивача: ОСОБА_6 дов. ВМС 312972 від 13.07.2009 року
від відповідача: не з'явився
Рішенням господарського суду Сумської області від 04.08.2008 р. у справі №14/168-08 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено: визнано право власності за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення загальною площею 230,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2009 року касаційну скаргу Гребениківської сільської ради на рішення господарського суду Сумської області від 04.08.2008 року у справі №14/168-08 задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 04.08.2008 року у справі №14/168-08 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду у справу вступив прокурор Сумської області для представництва інтересів держави в особі Гребениківської сільської ради.
Рішенням господарського суду Сумської області від 04.03.2010 року (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Камишева Л.М.) апеляційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 04.03.2010 року у справі №14/168-08 скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано право власності ФОП ОСОБА_4 на нежитлове приміщення загальною площею 230, кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі заступник прокурора Сумської області просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року у справі №14/168-08, рішення господарського суду Сумської області в даній справі залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 210, 220, 328, 334, 640, 657 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки між сторонами відсутній договір купівлі-продажу спірного майна у будь-якому вигляді і формі.
У касаційній скарзі Гребениківська сільська рада просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року у справі №14/168-08 повністю та припинити провадженні у справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 220, 331, 334, 345, 509, 638, 657 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 51 Закону України "Про Державну програму приватизації", ст. ст. 3, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" ст. ст. 2, 4, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки право власності на об'єкт приватизації підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання -передачі зазначеного майна, а договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна між сторонами не укладався.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга заступника прокурора Сумської області підлягає задоволенню, а касаційна скарга Гребениківської сільської ради частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
23.05.2007 р. на 8 сесії 5 скликання Гребениківської сільської ради Тростянецького району Сумської області було прийнято рішення "Про програму приватизації окремого індивідуально визначеного майна комунальної власності сільської ради на 2007 р.", згідно з яким вирішено: затвердити програму приватизації окремого індивідуального визначеного майна комунальної власності Гребениківської сільської ради на 2007 рік, відповідно до п. 1 якої нежиле приміщення в АДРЕСА_1 заплановано приватизувати шляхом викупу.
12.06.2007 р. позивач звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на приватизацію шляхом викупу об'єкта комунальної власності -нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
18.09.2007 р. на 11 сесії 5 скликання Гребениківської сільської ради Тростянецького району Сумської області було прийнято рішення "Про затвердження експертної оцінки нежилого приміщення Гребениківської сільської ради", згідно з яким вирішено затвердити вартість приміщення, визначену експертним шляхом: нежиле приміщення комунальної власності Гребениківської сільської ради в АДРЕСА_1 в сумі 8 450,00 грн.
18.09.2007 р. на 11 сесії 5 скликання Гребениківської сільської ради Тростянецького району Сумської області було прийнято рішення "Про продаж об'єкта комунальної власності Гребениківської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 шляхом викупу згідно експертної оцінки", згідно з яким вирішено: 1) продати шляхом викупу ПП ОСОБА_4 орендоване нею нежиле приміщення, в якому було внесено поліпшення, що становить понад 25% експертної оцінки, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 230,2 кв.м, за вартістю експертної оцінки 8 450,00 грн.; 2) ПП ОСОБА_4 сплатити кошти в сумі 8 450,00 грн. до моменту підписання договору купівлі-продажу; 3) витрати, пов'язані з виготовленням технічної документації, експертної оцінки та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу покласти на ПП ОСОБА_4; 4) доручити підписання договору купівлі-продажу від імені продавця сільському голові - Винниченко О.М.; 5) після підписання договору купівлі-про дажу сільському голові забезпечити передачу нежилого приміщення згідно з актом прийому-передачі та інш.
На виконання умов п. 2 рішення Гребениківської сільської ради від 18.09.2007 р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача: 26.11.2007 р. платіжним дорученням №198 суму 5 300,00 грн., 24.12.2007 р. платіжним дорученням №205 суму 3 150,00 грн. всього -8 450,00 грн.
Вважаючи, що відповідач ухиляється від подальших дій щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що не дає можливості позивачу посвідчити набуте ним право власності на нежитлове приміщення, ФОП ОСОБА_4 звернулася до господарського суду з позовною заявою до Гребениківської сільської ради про визнання права власності за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення загальною площею 230,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ст.ст. 331, 657 Цивільного кодексу України.
При новому розгляді справи позивач уточнила позовні вимоги і просила визнати укладеним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення комунальної власності Гребениківської сільської ради, площею 230,2 кв.м (літера №А,а), що розташоване за адресою АДРЕСА_1 в редакції, отриманій сільським головою Винниченко О.М.; визнати право власності на нежитлове приміщення площею 230,2 кв.м (літера А,а), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог при новому розгляді справи, господарський суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством передбачено набуття права власності на нерухоме майно комунальної власності шляхом викупу об'єкта приватизації лише за договором купівлі-продажу, а договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено не було і, відповідно, не було зареєстровано у встановленому законом порядку, нежитлове приміщення позивачу також передано не було.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спірне нежитлове приміщення, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач при прийнятті рішення Гребениківської сільської ради від 18.09.2007 року здійснив волевиявлення на укладення договору купівлі-продажу і після оплати позивачем вартості нерухомого майна ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що не дає можливості позивачу посвідчити набуте ним право власності на нежитлове приміщення.
Однак, зазначені висновки апеляційного господарського суду колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Предметом позову є визнання укладеним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 230,2 кв.м (літера А,а), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та визнання права власності на нерухоме майно, приватизоване позивачем шляхом викупу.
Відчуження майна, що є в комунальній власності, передбачає певну процедуру, врегульовану, зокрема, Законом України "Про приватизацію державного майна".
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Нормами ст. 27 України "Про приватизацію державного майна" та ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено укладення між продавцем і покупцем відповідного договору купівлі-продажу у разі викупу об'єкта приватизації.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах , що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації .
Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин, що підлягає державній реєстрації , є вчиненим (укладеним) з моменту його державної реєстрації .
Частиною 3 статті 640 ЦК України також встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації .
У відповідності з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 4 статті 334 ЦК України визначено, що якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації , право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації .
Таким чином, оскільки момент вчинення (укладення) правочину (договору), який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з його державною реєстрацією, то такий правочин (договір) не є укладеним до державної реєстрації договору, і, відповідно, не створює прав та обов'язків для сторін.
Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, між позивачем та відповідачем укладено не було, відповідно, й не було зареєстровано в установленому законом порядку, і нерухоме майно не було передано позивачеві.
З огляду на викладене цілком правомірним є висновки господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновки апеляційного господарського суду про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору не відповідають вимогам чинного законодавства і наявним у справі доказам з огляду на відсутність самого договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, що встановлено господарським судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи і позивачем не спростовано.
З огляду на викладене, підстав для скасування рішення господарського суду Сумської області від 04.03.2010 року у справі №14/168-08 у апеляційного господарського суду не було.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 6 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 р. у справі №14/168-08 задовольнити, касаційну скаргу Гребениківської сільської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 р. у справі №14/168-08 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року у справі №14/168-08 скасувати, а рішення господарського суду Сумської області від 04.03.2010 року у справі №14/168-08 залишити в силі.
Головуючий К. Грейц
Судді С. Бакуліна
О. Глос