243/2602/24
1-кс/243/361/2024
07 травня 2024 року Слідчий суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження клопотання прокурора Слов'янської окружної прокуратури ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, українця, громадянина України, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 19.05.1999 року Слов'янським міським судом Донецької області за ст. 206 ч. 2 КК України, ст. 46-1 КК України з відстрочкою вироку на 2 роки;
- 05.10.2000 року Слов'янським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 141, ст. 17 ч. 2 ст. 140, ст.ст. 42, 43 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією майна. Звільнений 03 січня 2002 року на підставі Ухвали Торецького міського суду Донецької області від 26 грудня 2001 року умовно-достроково на не відбутий строк два роки і шість місяців;
- 29.04.2004 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК України до виду покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна. 11.04.2008 року звільнений із заміною покарання на виправні роботи, не відбутий строк 2 роки 1 місяць 24 дні;
- 12.02.2009 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до виду покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. 10.09.2012 року звільнений умовно-достроково, не відбутий строк 1 рік 2 місяці 19 днів;
- 17.03.2014 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до виду покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. 29.03.2019 року звільнений умовно достроково на підставі ст. 81 КК України, не відбутий строк 1 рік 3 місяці 9 днів;
- 24.02.2020 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до виду покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
- 11.06.2020 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до виду покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки;
- 20.07.2023 Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області обвинувальний акт за кримінальним провадженням за ч. 2 ст. 194 КК України направлено до Рокитнянського районного суду Київської області для розгляду по суті, відомості про розгляд кримінального провадження відсутні,-
підозрюваного у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12024052510000260 від 14.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -
До Слов'янського міськрайонного суду звернувся прокурор Слов'янської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
З клопотання видно, що 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, дію воєнного стану продовжено. У подальшому воєнний стан на всій території України неодноразово продовжувався та його дія триває до цього часу.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи особою раніше судимою, маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, вчинив умисне кримінальне правопорушення, в умовах воєнного стану, за наступних обставин:
29.12.2023, ОСОБА_4 , знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник кримінально протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, шляхом незаконного проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та розташована поряд з місцем мешкання ОСОБА_4 .
У подальшому, 29.12.2023 у вечірній період часу, точного часу під час досудового розслідування не виявилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій кримінально протиправний, корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, розуміючи протиправний характер своїх дій, вважаючи, що навколо немає сторонніх осіб, які б могли запобігти доведенню його протиправних дій до кінця, що його дії залишаться непоміченими, усвідомлюючи, що він посягає на чужу власність, на яку не має ніякого права, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди і бажаючи завдати таку шкоду, перелізши через перегородку балкону, та надалі відштовхнувши незачинені двері балкону проник до приміщення квартири АДРЕСА_4 , де умисно, повторно, таємно, в умовах воєнного стану, викрав з приміщення жилої кімнати вищевказаної квартири наступне майно:
-тепловентилятор «ROTEXRAS04-H», вартістю 319,20 грн.;
-масляний обігрівач «LEXLXHY-20M 800-1200-2000Вт», вартістю 1329,30 грн.
Після чого, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому у кримінальному провадженні, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкодуна загальну суму 1648,50 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та наполягав на його задоволені.
Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив наступні обставини та відповідні їм докази.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Враховуючи, що положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у своїх рішеннях, а саме «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити у своїх рішеннях, а саме «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
26 березня 2024 року, було повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення ним кримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:
- оглядом місця події від 15.03.2024 у період часу з 10 год. 00 хв. до 10 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_3 ;
- допитом потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- допитами свідків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- висновком експерта №12/03/2024 від 19.03.2024 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи.
Зібраними у достатньому обсязі доказами по кримінальному провадженню вбачається, що 26 березня 2024 року ОСОБА_4 залишив місце свого мешкання та до теперішнього часу його місце перебування невідоме.
03 квітня 2024 року було винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розшук.
Рапортом о/у СКП ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області встановлено, що ОСОБА_4 за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а також останнім місцем мешкання не з'являвся.
Рапортом слідчого СВ ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_10 встановлено, що на мобільний телефон ОСОБА_4 було здійснено дзвінки, на які ОСОБА_4 не відповів.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу щодо нього покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі, що мають істотне значення для встановлення обставин злочину, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, підозрюваний ОСОБА_4 вже переховується від органів досудового розслідування та суду, оскільки вчинив тяжке кримінальне правопорушення, покарання за вчинення якого передбачено законом у розмірі від 5 до 8 років позбавлення волі.
Очевидно, що ОСОБА_4 почав переховуватися та переховувався від органів досудового розслідування та суду, оскільки наслідки та ризик втечі для підозрюваного ОСОБА_4 у цьому випадку визнані менш небезпечними, ніж покарання і процедура його відбування. Водночас, беручи до уваги рапорт о/у СКП ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, рапорт слідчого СВ ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області місцезнаходження ОСОБА_4 на даний час не встановлено.
11 квітня 2024 року ухвалою суду до ОСОБА_4 винесено ухвалу про застосування приводу з метою участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 .
Підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи у дружніх відносинах зі свідком ОСОБА_7 , може впливати на останнього у кримінальному провадженні, спонукаючи до зміни наданих небажаних для нього показань, а також надання бажаних показань у подальшому.
Таким чином, продовжує існувати ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків підозрюваним ОСОБА_4 шляхом психологічного або фізичного впливу може здійснити тиск на свідків, в тому числі - на потерпілих, з метою схилення до дачі неправдивих показань та викривлення істини по справі, спонукаючи до зміни наданих небажаних для нього свідчень, таким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно довідки КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська» ОСОБА_4 перебуває на диспансерному обліку у лікаря - нарколога з 2013 року з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності.»
Крім того, достатніми є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_4 схильний до вчинення кримінального правопорушення та у зв'язку з чим, в разі обрання відносно останнього запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність з метою забезпечення своїх матеріальних потреб.
Вказаний ризик об'єктивно підтверджується тим, що ОСОБА_11 раніше неодноразово був судимий за корисливі злочини, що свідчить про те, що ОСОБА_4 схильний до вчинення злочинів вказаної категорії.
Також необхідно врахувати і дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 а саме - останній суспільно корисною діяльністю не займався, не мав постійного джерела доходу (заробітку) та не працевлаштований, відсутні міцні соціальні зв'язки, що в свою чергу свідчить про те, що для задоволення своїх соціально - побутових потреб ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України вважаю можливим не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вчинений ним злочин спричинив насильство, яке небезпечне для життя та здоров'я потерпілих.
У разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об'єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, запобіжний захід у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, покаранням за який є позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, у зв'язку з чим існує імовірний ризик, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, приховувати або спотворення будь-яких із речей чи документів.
Вказані обставини свідчать про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Суд вважає, що зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про недостатність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, для запобігання виникненню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 193, 196, 199, 309, 396 КПК України, -
Клопотання прокурора Слов'янської окружної прокуратури ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на 60 (шістдесят) діб, тобто до 11 год. 15 хв. 05 липня 2024 року із можливістю внесення застав и розміром 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп.
В разі внесення застави підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний прибувати за кожною вимогою суду та слідчого, а також виконувати обов'язки: не відлучатися зі свого місця мешкання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або місця роботи. У разі невиконання обов'язків застава звертається в доход держави.
Копії ухвали суду негайно надіслати на адресу Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» та вручити підозрюваному ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її отримання.
Ухвала може бути оскаржена сторонами безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня винесення.
Слідчий суддя
Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_1