Справа № 933/199/24
Провадження № 2/933/37/24
07 травня 2024 року смт Олександрівка
Олександрівський районний суд Донецької області
в складі:
головуючого - судді Попович І.А.
за участі:
секретаря
судового засідання - Осадчої Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача Трун О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до АТ "ПУМБ", про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
01.04.2024 року представник позивача через систему "Електронний суд" звернувся до Олександрівського районного суду Донецької області, в інтересах ОСОБА_1 до АТ "ПУМБ", про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді від 03.04.2024 року дану позовну заяву було залишено без руху і позивачу було надано строк для усунення недоліків.
08.04.2024 року представником позивача усунуто недоліки зазначені в ухвалі судді від 03.04.2024 року.
08.04.2024 року ухвалою судді було відкрито провадження по справі.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначила, що як вбачається з виконавчого напису № 5847, виданий 07.06.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, останній накладений з приводу заборгованості, яка виникла внаслідок кредитного договору 6096348 від 14.02.2008 року, укладеного між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (АТ "ПУМБ") та ОСОБА_1 .
Однак, вважає, що вказаний виконавчий напис виданий з порушенням Нормативно-правових актів, які регулюють зазначені відносини.
Оскаржуваний виконавчий напис позивачу не надсилався, про наявність останнього позивач дізнався з постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.08.2021 року.
Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат»: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з Постанови КМУ від 29 червня 1999 року №1172, (чинній на момент вчинення виконавчого напису) розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» втратив чинність.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд визнати виконавчий напис № 5847, виданий 07.06.2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною таким, що не підлягає виконанню.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що твердження позивача про нечинність постанови КМУ з моменту набрання законної сили рішення суду у справі № 826/20084/14 - з 22.02.2017 року, не відповідає нормам Конституції України та Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженим наказом Мін'юсту від 31.07.2000 № 32/5, зареєстрованим в Мін'юсті 31.07.2001 за № 458/4679.
Розпочинається така процедура, як правило після отримання рішення суду про визнання нормативно-правового акту незаконним і передбачає кілька стадій, зокрема письмове попереднє повідомлення у 5- денний строк привести акт у відповідність до чинного законодавства шляхом внесення змін або визнання таким, що втратив чинність, складання Висновку про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта, повідомлення про скасування такого рішення та ін. Нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру.
На дату вчинення оскаржуваного виконавчого напису зазначеної вище процедури у відповідності до Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженим наказом Мін'юсту від 31.07.2000 № 32/5, зареєстрованим в Мін'юсті 31.07.2001 за № 458/4679, не проведено Кабінетом Міністрів України. Зокрема, до Міністерства юстиції України не подано копію розпорядчого документа про його скасування, сам постанова не виключена з державного реєстру, отже постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року не втратила чинність, в тому числі в частині стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
Постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (в редакції від 12.06.2015 року) міститься на сайті Верховної Ради України за посиланням з сайту https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-%D0%BF/ed20150612#Text.
Розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" виключено на підставі Постанови КМ № 480 від 19.04.2022.
Таким чином, вважає, що лише з 19.04.2022 року нотаріуси не мають права вчиняти написи на кредитному договорі в той час, як спірний виконавчий напис № 5847 був виданий 07.06.2018 р.
Виходячи з наведеного, вважає, що АТ «ПУМБ» мав всі законні підстави звернутись до Нотаріуса та одержати виконавчий напис, а сам нотаріус вчинити його 07.06.2018 року.
Крім того зазначив, що позивачем по справі не надано до суду належних і допустимих доказів, які б спростовували безспірність вимог відповідача: позивач не спростовував розрахунок заборгованості належними і допустимими доказами, не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, отже сума заборгованості позивачем не заперечувалась.
Позивачем не витребувано справу з Державного архіву, не надано суду доказів сплати боргу перед банком або розрахунку про невідповідність заявлених вимог банку до стягнення.
Отже, на думку відповідача сума заборгованості є безспірною (а.с49-52).
Представник позивача надав відповідь на відзив, згідно якої вважає, що оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
В судове засідання позивач та його представник, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без їх участі (а.с.45-46).
Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.61).
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, відзив, відповідь на відзив, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
07.06.2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, вчинено виконавчий напис № 5847 (а.с.6), про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка виникла внаслідок кредитного договору 6096348 від 14.02.2008 року, укладеного між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (АТ "ПУМБ") та ОСОБА_1 (а.с.7-12,18 зворот).
На підставі виконавчого напису № 5847, постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області від 27.08.2021 року, відкрито виконавче провадження № 66617094 (а.с.19) та накладено арешт на кошти і майно боржника ОСОБА_1 (а.с.21-23).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно частини першої статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року, скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднене, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.
Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 07.06.2018 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.
Суд не погоджується з доводами сторони відповідача, про те, що лише з 19.04.2022 року нотаріуси не мають права вчиняти виконавчі написи на кредитному договорі, оскільки постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) (далі Постанова).
Згідно п. 89 Постанови, безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
Відповідно до п. 83 Постанови, таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Згідно п. 95 Постанови, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Вчиняючи 07.06.2018 року виконавчий напис № 5847, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» не переконалась, що заборгованість є безспірною, відповідач не надав суду доказів на спростування доводів позивача та не довів, що виконавчий напис № 5847 було вчинено згідно чинного законодавства та сума є безспірною.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 5847 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5847 від 07.06.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 288508,90 грн, необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
Щодо розподілу судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати від 19 жовтня 2022 р. справа № 743/1481/21, позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати з розгляду даної справи у розмірі 968,96 грн. з розрахунку: 1211,20х0,8 (коефіцієнт для пониження розміру ставки судового збору при подачі документів в електронній формі).
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Щодо заявлених позивачем судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., суд дійшов до висновку про відсутність підстав для їх стягнення з відповідача, оскільки стороною позивача на порушення вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України не підтверджено розміру зазначених витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, не надано відповідних доказів на їх підтвердження (рахунки, квитанції, тощо) та відсутня відповідна заява про надання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст. 18 ЦК України, ст. ст. 87-89 ЗУ "Про нотаріат", ст.ст. 12, 13, 19, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-281, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до АТ "ПУМБ", про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Виконавчий напис № 5847,вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" заборгованості, яка виникла внаслідок кредитного договору 6096348 від 14.02.2008 року у розмірі 288508,90 грн., - визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (ЄДРПОУ 14282829) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96гривень.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", місцезнаходження: місто Київ, вул.Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829.
Суддя Олександрівського
районного суду Попович І.А.