14 жовтня 2010 р. № 17/1917
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді: Борденюк Є. М.
Могил С. К.,
Самусенко С. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2010 у справі № 17/1917 господарського суду Хмельницької області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат"
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів
за участю у судовому засіданні представників
позивача : не з'явились,
відповідача: ОСОБА_5,
В жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фрегат" звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення 25 365, 00 грн. безпідставно набутих грошових коштів. В обґрунтування свої вимог позивач посилається на те, що спірним договором не було погоджено умови щодо суми договору, ціни, суми передоплати у розмірі 30%, строку передачі товару від продавця покупцю, строку оплати за товар, не визначені вимоги до якості товару -не вказані посилання на технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори, технічні умови. Відтак, позивач вважає, що зміст спірного договору суперечить нормам чинного законодавства, і тому має бути визнаний недійсним та, як наслідок просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 25 365, 00 грн. Обґрунтовуючи заявлену суму зазначає, що позивач на виконання спірного договору перерахував відповідачу 50 000, 00 грн., а відповідач передав позивачу товар лише на суму 24 635, 00 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10 грудня 2009 року в позовних вимогах про визнання недійсним договору відмовлено з огляду на недоведеність цих вимог, в решті позову про стягнення коштів відмовлено з огляду на дійсність спірного договору.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11 березня 2010 року рішення місцевого суду скасовано в частині відмови в стягненні коштів, прийнято в цій частині нове рішення, яким позов про стягнення з відповідача 25 365, 00 грн. задоволено, в решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу та здійснення судочинства на засадах змагальності, неповідомлення його про час та місце розгляду справи, а також недотримання строків направлення копії постанови. Крім того, скаржник посилається на ст. 80 ГПК України, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами, 3 вересня 2008 року позивач (покупець) та відповідач (продавець) уклали договір купівлі-продажу № 10/08, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продати позивачу матеріали, які останній зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору.
Пунктами 2.1., 2.2., 3.1., 3.2. договору сторони обумовили, що товаром є лага 40 х 100 - 420 м, дошка полова - 40мм - 700 м2. Кількість товару вказується в рахунках та накладних по мірі видачі. Якість товару, що поставляється повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару. Продавець засвідчує якість товару сертифікатами якості та іншими належними документами. Всі витрати по транспортуванню оплачує покупець, а в разі необхідності товар може бути доставлений продавцем з подальшою оплатою транспортних витрат покупцем згідно попередньої заявки.
Розділом 4 даного договору сторони передбачили ціну та порядок розрахунків, а саме відповідно до п. п. 4.1., 4.2. оплата товару здійснюється на підставі наданого рахунку на кожну окрему партію товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата товару здійснюється шляхом здійснення 30% попередньої оплати.
Згідно п. п. 7 .1., 7.2. договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Договір може бути змінений тільки з письмової згоди сторін із складанням додаткових угод і протоколів, скріплених підписом і печаткою сторін.
Дослідивши викладені позивачем підстави, з яких він просив визнати договір недійсним, господарські суди обох інстанцій дійшли висновків про безпідставність вимог даних позивача, з огляду на те, що умови спірного договору не суперечать і повністю відповідають встановленим діючим законодавством вимогам, які містяться в ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, судами зазначено про те, що відповідні доводи позивача не відповідають дійсності, оскільки істотні умови, наявність яких є необхідною до даного типу правочинів, погоджені в спірному договорі.
Разом з цим, спростовуючи висновок місцевого суду про те, що відсутність підстав для визнання договору недійсним свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача 25 365, 00 грн., апеляційний господарський суд виходив з положень ст. 693 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 наведеної статті, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 цієї статті, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зазначивши про те, що вказану норму матеріального права слід було врахувати місцевому суду під час вирішення даного спору, апеляційний господарський суд, визнавши вимоги позивача про стягнення частини передоплати обґрунтованими, скасував рішення в частині відмови в зазначених вимогах та задовольнив їх.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, та вважає за необхідне зазначити, що доводи скаржника не підтверджуються наявними матеріалами справи і жодним чином не спростовують висновку апеляційного суду, щодо наявності підстав для стягнення грошових коштів. Стосовно інших доводів скаржника, про наявність рішення господарського суду, яким між сторонами по справі було вирішено спір по суті, а тому існують обставини для припинення провадження у даній справі, слід зазначити, що даний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат" заявлено з інших підстав ніж той що розглядався у справі 17/1087, а тому підстави для припинення провадження у даній справі відсутні.
Враховуючи наведене, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11 березня 2010 року у справі № 17/1917 -без змін.
Головуючий суддя Борденюк Є.М.
Судді : Могил С.К.
Самусенко С.С.