Справа №345/2373/24
Провадження № 2/345/598/2024
07.05.2024 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Онушканича В.В.
з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка звернулася до суду з вищенаведеним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем одружились 25.04.2023 року, шлюб зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 668.
Позивачка зазначає, що з 2008 року вони з відповідачем проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За цей час у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі слів позивачки, подружнє життя з відповідачем не склалося, міцної сім'ї вони не створили, останнім часом взагалі не підтримують жодних стосунків. Сторони не проживають разом як подружжя, а тому нічого спільного між позивачкою та відповідачем не існує. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, а шлюб існує формально. Тому позивачка змушена звернутися до суду, просить шлюб розірвати, а також залишити дочку ОСОБА_4 проживати разом із нею.
Представник позивачки подала заяву про розгляд справу без її участі та участі позивача. Позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задоволити.
Відповідач подав заяву про розгляд справи без його участі. Позов визнає, не заперечує щодо розірвання шлюбу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що сторони 25.04.2023 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 668 (а.с. 4).
У свідоцтві про народження ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що її батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).
Згідно із ч.2 ст. 104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Судом встановлено, що за час спільного проживання сторони не змогли створити міцної сім'ї, що призвело до того, що сторони втратили почуття поваги та любові один до одного.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ст. 24 Сімейного кодексу України).
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України).
Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин, покладення судом обов'язку збереження сім'ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення не відповідає вимогам ст. ст. 24, 55, 56 Сімейного кодексу України і суперечить його інтересам.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки зберегти їх сім'ю на майбутнє неможливо, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.
Що ж стосується позовної вимоги про визначення місця проживання дочки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд приходить до таких висновків.
Нормами чинного цивільного законодавства, зокрема статтями 31 та 32 ЦК України, визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років є малолітньою особою, а фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою особою. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, згідно із ч.4 ст.29 ЦК України.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом, відповідно до ч.2 ст.29 ЦК України.
Вказані норми кореспондуються із нормами Сімейного кодексу України.
Так, статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини. При цьому, в ч.3 ст.160 СК України закріплено, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно зі свідоцтвом про народження дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7) на даний час досягла чотирнадцяти років, а відтак з цього часу втратила статус малолітньої дитини.
Провівши системний аналіз вищезазначених норм матеріального права, суд звертає увагу на те, що в судовому порядку можливе вирішення спору щодо місця проживання лише малолітньої дитини, а місце проживання неповнолітньої дитини визначається нею самою. Таким чином, пред'явлення до суду вимоги одним із батьків щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини не передбачено нормами чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання ОСОБА_3 необхідно відмовити за безпідставністю.
Отже, позов підлягає до часткового задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 55, 56, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України,
Позов задоволити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 25.04.2023 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №668 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити « ОСОБА_1 ».
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 07.05.2024 року.
Суддя