Єдиний унікальний номер 341/726/24
Номер провадження 2/341/336/24
(заочне)
07 травня 2024 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС", треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір Олег Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
встановив
Представник ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
У позові просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О. В. від 06 травня 2021 року, що зареєстрований в реєстрі за № 4477, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТзОВ "ДЕБТ ФОРС" заборгованості у розмірі 7289,96 грн таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позов обґрунтований протиправністю виконавчого напису, оскільки такий вчинений приватним нотаріусом за межами наданих йому законодавством повноважень і на момент його вчинення були відсутні обставини, які свідчили про наявність безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ "ДЕБТ ФОРС".
Ухвалою суду від 09 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Копію ухвали надіслано сторонам. У наданий в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Судове засідання призначено на 03 травня 2024 року.
У судове засідання 03 травня 2024 року сторони не з'явились, хоча повідомлені про розгляд справи належним чином відповідно до норм статті 128 ЦПК України.
На офіційно зареєстровану електронну адресу представника позивача 10 квітня 2024 року надіслано копію ухвали про відкриття провадження (а. с. 17).
02 травня 2024 року представник позивача подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задовольнити. Не заперечує проти розгляду справи за відсутності інших учасників справи.
Копію ухвали з позовною заявою та додатками 10 квітня 2024 року надіслано на офіційну електронну адресу відповідача. При цьому жодних заперечень (відзиву) щодо позовних вимог по суті відповідач не подав.
Також, копію ухвали з позовною заявою та додатками надіслано на офіційну адресу третьої особи - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О. В., які повернулись до суду з відміткою Укрпошти «Адресат відсутній за вказаною адресою», та на офіційну електронну адресу третьої особи - приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Кушніра О. В.
Від відповідача і третіх осіб жодних заяв чи клопотань не надходило.
Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).
Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд протокольно постановив здійснювати заочний розгляд справи, оскільки відповідач повідомлений належним чином про судове засідання, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавав, а від сторони позивача інформації про заперечення щодо заочного розгляду справи не надходило.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду цієї справи на підставі наявних у ній матеріалів.
Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.
06 травня 2021 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О. В. вчинила виконавчий напис нотаріуса за реєстровим номером 4477 про звернення стягнення з ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 7289,96 грн заборгованості за кредитним договором (а. с. 5).
Вказаний виконавчий напис вчинений на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172).
Відповідно до постанови від 06 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження підтверджується те, що приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір О. В. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ДЕБТ ФОРС" заборгованості у розмірі 7289,96 грн на підставі виконавчого напису від 06 травня 2021 року № 4477 (а. с. 6).
Вважаючи вищевказаний виконавчий напис нотаріуса протиправним і таким, що порушує права позивача як позичальника, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до змісту статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до змісту статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема виконавчі написи.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати і, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону), зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (на час виникнення спірних правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Як установлено, спірний виконавчий напис нотаріус вчинив 06 травня 2021 року на підставі пункту 2 Переліку № 1172.
Пункт 2 вказаного Переліку № 1172 було доповнено постановою КМ України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Постанова № 662).
Відповідно до пункту 2 Переліку № 1172 (у редакції Постанови № 662 станом на 06 травня 2021 року) «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями» для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком № 1172 повинні були слугувати підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Разом із цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову № 662 в частині, зокрема, пункту 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Також зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року.
З огляду на наведене, установлено, що нотаріус в день вчинення спірного виконавчого напису 06 травня 2021 року керувався пунктом 2 Переліку № 1172, який був незаконним та нечинним. Тобто, на підставі нечинних положень нормативного акта дійшов помилкового висновку про існування безспірної заборгованості позивача перед ТзОВ «ДЕБТ ФОРС» на підставі лише документів, передбачених пунктом 2 Переліку № 1172.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О. В. вчинила оспорений виконавчий напис від 06 травня 2021 року з порушенням установлених законодавством процедури та порядку, керуючись нечинними положеннями Порядку № 1172, що виключає правомірність такого напису.
Іншими словами, вчинення спірного виконавчого напису у цій справі здійснено всупереч приписам статті 87 Закону України «Про нотаріат», оскільки його здійснено на підставі переліку документів, які не встановлено Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, оскільки нотаріус вчинила виконавчий напис з порушенням установленої законодавством процедури і наявні у неї документи на час вчинення спірного виконавчого напису, не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором, а це є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 8000,0 грн, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат визначається: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом рішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до норм ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Такий же правовий висновок сформував Верховний Суд у додатковій постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 824/20/23 (провадження № 61-6611ав23).
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження факту надання адвокатом позивачу професійної правничої допомоги представник позивача подав до суду договір від 28 березня 2024 року № 77/2024 про надання професійної правничої допомоги, укладений між ним та позивачем, ордер від 28 березня 2024 року серії АТ № 1064953, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28 вересня 2018 року серії ІФ № 001380, копію рахунку від 30 квітня 2024 року № 01/77/2024 про надання послуг професійної правничої допомоги, у якому зазначено опис наданих адвокатом послуг, що разом становить 8000,0 грн, а саме: первинна правова консультація, збір, аналіз та вивчення матеріалів справи, наданих клієнтом - 1000,0 грн; ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у приватного виконавця - 1000,0 грн; складання та подання до суду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви - 2000,0 грн; складання та подання до суду позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - 4000,0 грн.
Ураховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема те, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому сама справа не є складною, відсутність судових засідань у справі та їх розгляд без учасників справи, враховуючи принцип розумності, справедливості та співмірності, суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 грн, оскільки, на переконання суду, об'єктивно об'єм виконаних робіт адвокатом і затрачений ним час не відповідають заявленим до стягнення витратам на правову допомогу.
Крім того, враховуючи принцип співмірності, суд зазначає, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 8000,0 грн, які просить стягнути представник позивача, значно перевищують предмет спору (7289,96 грн).
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, суд зазначає наступне.
Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 29 березня 2024 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 1211,20 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 УПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 178, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 272-274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС", треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір Олег Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 06 травня 2021 року № 4477, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" заборгованості у розмірі 7289,96 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" на користь ОСОБА_1 1211,20 грн та 605,60 грн судового збору.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 грн.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07 травня 2024 року.
Учасники страви:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС", місцезнаходження: вул. Харківське Шосе, 201/203, літ. 2 А, офіс, 602, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43577608;
третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, місцезнаходження: вул. Європейська, 11/2, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область;
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір Олег Вікторович, місцезнаходження: вул. Чорновола, 4, оф. 2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ