61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
20 вересня 2010 р.Справа № 2-а-43476/09/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Шевцової Н.В.,
суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.
представника позивача Лісового О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ВІТ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2010р. по справі № 2-а-43476/09/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ВІТ"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "ВІТ" (надалі по тексту -позивач, ТОВ «НВП»ВІТ») звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (надалі по тексту - відповідач, ДПІ, ДПІ у Московському районі м. Харкова ), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000251504/0 від 15.07.2009 р..
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2010р. відмовлено в задоволенні позову.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, а також на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.п. 1.2 ст. 1, пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, ст.ст. 203, 215 Цивільного Кодексу, п. 3 ст. 70 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.06.2009 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ НВП «ВІТ», про що складено акт від 18.06.2009 року № 3570/15-407/24661982. За висновками акту перевірки, перевіркою встановлені порушення: п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 та п. 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, у результаті чого підприємством ТОВ НВП «ВІТ»завищено суму податкового кредиту за червень 2008 року у сумі 6734,21 грн., за листопад 2008 року у сумі 9675,00 грн., за грудень 2008 року у сумі 15901,00 грн. Дані порушення призвели до заниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за червень, листопад та грудень 2008 року у сумі 32310,21 грн.
На підставі акту перевірки від 18.06.2009 року № 3570/15-407/24661982, в.о. начальника ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000251504/0 від 15.07.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48 465,32 грн., з них за основним платежем -32310,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -16 155,11 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0000251504/0 від 15.07.2009 року діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно, зазначене рішення прийнято з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, є правомірним та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ ТПК «КІР»було укладено договір про надання послуг від 01.06.2008 року № 23, відповідно до якого позивач доручає, а ТОВ ТПК «КІР»зобов'язується надати йому послуги спецтехніки.
Суми податку на додану вартість, сплачені в ціні послуг спецтехніки ТОВ ТПК «КІР», на підставі виданих податкових накладних, були включені позивачем до податкового кредиту за перевіряємий період.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зазначений договір укладений між позивачем та ТОВ ТПК «КІР»суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним. Таким чином суд погодився з доводами відповідача, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за цим договором.
Колегія суддів погоджується з такою позицією суду з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається
Відповідно пункту 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.4 ст.87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, ч.4 ст.91 ЦК України передбачає виникнення цивільної правоздатність юридичної особи з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення.
Засвідченням факту створення або припинення юридичної особи є її державна реєстрація, шляхом внесення відповідних записів до ЄДР. Державна реєстрація юридичних проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній державній адміністрації за місцем знаходження юридичної особи.
Як вбачається з договору надання послуг № 23, його укладено між ТОВ НВП «ВІТ»та ТОВ ТПК «КІР»01.06.2008 року ( а.с. 79), у той час як виконавець послуг ТОВ ТПК «КІР»зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа лише 02.06.2008 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Тобто на момент укладання договору про надання послуг № 23 від 01.06.2008 року ТОВ ТПК «КІР»не мало цивільної правоздатності, а тому не мало права укладати спірний договір. (а.с. 51).
Також, відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зі змісту договору № 23 від 01.06.2008 року вбачається, що під час та після його укладання сторони не обумовили всі істотні умови договору про надання послуг, а саме в договорі не визначено предмет договору, тобто яку саме послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності повинен надати виконавець замовнику, не визначено ціну наданих послуг та строки їх виконання, чим порушили вимоги ч.1 ст.901, ч. 1 ст. 903 ЦК України.
Отже, встановлені колегією суддів обставини справи доводять обґрунтованість висновків суду про відсутність у позивача наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, на момент укладення договору про надання послуг ТОВ ТПК «КІР» не мало цивільної правоздатності, також, укладаючи зазначений договір сторони не домовлялися щодо істотних умов правочину, а саме обсягу послуг, їх вартості та строків виконання.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, актом від 29.01.2009 року про результати планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «ТПК «КІР»за період з 03.06.2008 р. по 30.12.2008 року встановлено недодержання ним загальних вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах; відсутність у нього трудових ресурсів, необхідних основних фондів та обладнання для здійснення діяльності, складських приміщень та транспортних засобів; невідповідність даних, наведених в деклараціях ТОВ «ТПК «КІР» з податку на додану вартість про обсяги поставок, податкових зобов'язань, показникам фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТПК «КІР».
Зазначеним актом зафіксовано, що відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході перевірки, у тому числі розшифровки руху коштів по рахунках, відкритих ТОВ «ТПК «КІР»в установах банків, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не встановлено укладання цивільно-правових відносин. Відділом податкової міліції ДПІ у Комінтернівському районі до перевірки надано лист АКІБ «Укрсиббанк»від 05.01.2009 року № 134-194-130, згідно якого рух коштів по рахункам, які належать ТОВ ТПК «КІР», в період з 03.06.2008 року по теперішній час не здійснювалось.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду, що позивач та ТОВ «ТПК «КІР»ставили за мету не виконання договорів про надання послуг, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов”язань.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що спірний правочин укладений між позивачем та ТОВ ТПК «КІР» суперечать інтересам держави і суспільства, що доводить його нікчемність та неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за договором з ТОВ ТПК «КІР» .
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач обґрунтовано прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість, через безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі оплати ТОВ ТПК «КІР»послуг, тобто за нікчемними правочинами, та визначив суму штрафної (фінансової) санкції.
Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ВІТ"-залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2010р. по справі № 2-а-43476/09/2070 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Шевцова Н.В.
Судді< підпис >
< підпис >Мінаєва О.М. Макаренко Я.М.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2010 р.