10 грудня 2009 р.Справа № 2-а-678/09/1406
Категорія:2.19.5Головуючий в 1 інстанції: Кучерявенко С.С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Шеметенко Л.П.
судді -Димерлія О.О.
судді -Яковлева Ю.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області на постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов'язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії дитині війни, -
14.01.2009 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р., зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007рр. в сумі 2733 грн. 30 коп.
Постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03.03.2009р. позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії розміром 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 рік.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
01.04.2009 року Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області подало апеляційну скаргу на вищезазначену постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області, в якій апелянт зазначає, що постанова постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Апелянт також зазначає, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України. Також апелянт посилається на те, що розмір мінімальної пенсії за віком застосовується тільки для визначення розміру пенсій, призначених
відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і не може використовуватись для визначення підвищення до пенсії дітям війни. Відповідач також посилається на те, що виплати державної соціальної допомоги як дитині війни у 2008 році здійснювались у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому порушень законодавства з боку Управління не має. Також апелянт вказує на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, передбаченого ст. 99 КАС України.
У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03.03.2009 року та постановлення нового рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є пенсіонером та має статус дитини війни, і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року має право користуватися пільгами, встановленими вказаним Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивачки стосовно виплати їй вказаної надбавки за 2006 рік задоволенню не підлягають.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року N 489-V, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік було зупинено з урахуванням статті 111 того з Закону. Зазначеною статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, відповідач повинен був здійснити нарахування пенсії позивачці в межах бюджетного року за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання поважною причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлення вказаного строку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В даному випадку позивачка звернулась до суду за захистом порушених прав 14.01.2009 року. Таким чином, враховуючи положення ст. 99 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 за 2007 рік задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском річного строку звернення до суду.
В свою чергу ствердження позивачки про юридичну необізнаність, що стало причиною пропуску строку звернення до суду не приймається колегією суддів, оскільки це не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Враховуючи вищенаведене і керуючись ст. ст. 184, 185, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області задовольнити.
Постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03.03.2009 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Шеметенко Л.П
Судді: Димерлій О.О.
Яковлев Ю.В.