Справа № 182/6194/23
Провадження № 2/0182/405/2024
Іменем України
24.04.2024 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок (літ.А), загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м. з надвірним будівлями (літньою кухнею (літ.Б), підвалом (літ.Бпд), сараєм (літ.В), вбиральнею (літ.Г), душем (літ.Д), гаражем (літ.Е), спорудженнями 1-6, І), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частка якого належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності, посвідченого державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І. від 22 серпня 1985 року, реєстровий № 2-4458 та інша 1/2 частка належала померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І. від 22 серпня 1985 року, реєстровий № 2-4460. За життя мати не склала заповіту, тож спадкування належного їй майна повинно було відбуватись за законом. Спадкоємцями першої черги спадкування після смерті ОСОБА_3 , окрім нього, є ОСОБА_4 та відповідачка, яка померлій доводиться донькою. При цьому, їх батько та чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_5 помер раніше своєї дружини - ІНФОРМАЦІЯ_2 , і саме після його смерті мати оформила спадщину на вищезазначений житловий будинок з надвірними будівлями та отримала вищезазначені правовстановлюючі документи. В передбачений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини після смерті матері, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_3 - його брат ОСОБА_4 та його сестра ОСОБА_2 подали спільну заяву про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 на його користь. Дана заява була посвідчена приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Мігуновим С.О., реєстровий № 2789-2890. При цьому, спадщину після смерті матері він прийняв, відповідно до правила п.1 ч.1 ст.549 ЦК України 1963 року, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки розпорядився особистими речами матері, поселився в будинку та почав обробляти присадибну ділянку. Через великі черги на прийом до державного нотаріуса та брак коштів він не звертався в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріальної контори, оскільки, враховуючи відмову брата та сестри на його користь, вважав, що спадщина ним прийнята. До приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Апалькова Є.В. з приводу оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_3 він звернувся лише 18 серпня 2023 року, у зв'язку з чим було заведено спадкову справу № 253/2023, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, у зв'язку з ненаданням документів щодо підтвердження фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, належним ОСОБА_3 . Тому, враховуючи вищевказані обстаивни, просить визнати за ним право власності на житловий будинок (літ.А), загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м. з надвірним будівлями (літня кухня (літ.Б), підвал (літ.Бпд), сарай (літ.В), вбиральня (літ.Г), душ (літ.Д), гараж (літ.Е), спорудження 1-6, І), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, від нього на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягав та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.35).
Відповідачка про розгляд справи була повідомлена належним чином, однак, своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористалася, при цьому, на адресу суду подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги визнає та проти задоволення позову не заперечує (а.с.36).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частина 1 статті 1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в Постанові „Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року в п.23, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з роз'ясненнями постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, спадкові правовідносини регулюються правилами ЦК України (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі, щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ст.529 Цивільного кодексу Української РСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін по справі ОСОБА_3 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4). Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок (літ.А), загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м. з надвірними будівлями (літня кухня (літ.Б), підвал (літ.Бпд), сарай (літ.В), вбиральня (літ.Г), душ (літ.Д), гараж (літ.Е), спорудження 1-6, І), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частка якого належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності, посвідченого державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І. від 22 серпня 1985 року, реєстровий № 2-4458 та інша 1/2 частка належала померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І. від 22 серпня 1985 року, реєстровий № 2-4460 (а.с.6-7). Як вбачається з матеріалів справи, за життя померла належним їй майно не розпорядилась та заповіту не склала, тож спадкування, в даному випадку, повинно відбуватись за законом. При цьому, як на підставу звернення до суду з даним позовом позивач посилається на те, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , окрім нього є ОСОБА_4 та відповідачка, яка померлій доводиться донькою, що у суду сумніву не викликає, оскільки батько позивача та чоловік померлої ОСОБА_5 помер раніше своєї дружини - ІНФОРМАЦІЯ_2 , і саме після його смерті ОСОБА_3 оформила спадщину на вищезазначений житловий будинок з надвірними будівлями та отримала вищезазначені правовстановлюючі документи. Згідно спадкової справи, яка була заведена до майна померлої, в передбачений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Мігунова С.О. з заявою про прийняття спадщини. В матеріалах спадкової справи міститься й спільна заява ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які від прийняття спадщини відмовились (а.с.13). Проте, постановою від 18 серпня 2023 року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв'язку з тим, що докази про фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном ним надано не було (а.с.15).
Проте, суд дослідивши матеріали справи та долучені до позову докази, приходить до висновку, що позивач прийняв спадщину після смерті матері, проживаючи у будинку, фактично вступив в його управління та володіння і вже більше 20 років піклується про нього, про що свідчать довідки та акти. Тому, суд вважає, що позивач по справі фактично прийняв спадщину, оскільки проживав на момент смерті разом із спадкодавцем та більше, ніж 20 років, користується та володіє спадковим майном, що не заперечується відповідачкою по справі і свідчить про той факт, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок (літ.А), загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м. з надвірним будівлями (літня кухня (літ.Б), підвал (літ.Бпд), сарай (літ.В), вбиральня (літ.Г), душ (літ.Д), гараж (літ.Е), спорудження 1-6, І), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал