Справа № 182/3701/23
Провадження № 2/0182/354/2024
Іменем УКРАЇНИ
06.05.2024 м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 11 листопада 2021 року під час отримання свідоцтв про право на спадщину за законом у державного нотаріуса Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, їй стало відомо, що 27 квітня 2009 року, за постановою відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження б/н, накладено арешт на все належне їй нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 8674312). Постанову відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження б/н від 27 квітня 2009 року вона не отримувала, тому їй невідомо, на підставі якого виконавчого документу відкрито зазначене виконавче провадження та хто є стягувачем у цьому провадженні. З метою захисту свого порушеного права власності, 14 лютого 2023 року вона уклала договір про надання правничої (правової) допомоги з адвокатом Козадаєвою Н.Ю., на заяву якої (вих.№ 3 від 23 лютого 2023 року) про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження б/н від 27 квітня 2009 року, відповідач надав відповідь від 13 березня 2023 року, згідно якої повідомив, що за даними автоматизованої системи виконавчого провадження не знайдено відомостей про виконавчі провадження, де боржником виступає саме вона. 23 травня 2023 року її представник звернулась до відповідача з заявою про припинення арешту належного їй нерухомого майна, однак, листом від 22 червня 2023 року їй відмовлено у припиненні арешту в зв'язку з відсутністю виконавчих проваджень відносно неї, з посиланням на ч.4, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, вона не є боржником в розумінні абз.2 ч.2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», тому просить суд припинити арешт нерухомого майна, який було накладено в межах виконавчого провадження б/н постановою відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про арешт майна б/н від 27 квітня 2009 року, реєстраційний номер обтяження 8674312 від 27 квітня 2009 року, тип обтяження - арешт нерухомого майна, а також стягнути з Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) на її користь сплачений судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп. та витрати за надання правничої (правової) допомоги в розмірі 4 000 грн. 00 коп.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2023 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.34-35).
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що свідчить належним чином оформлена копія з журналу вихідної реєстраційної кореспонденція від 20 березня 2024 року за підписом «Калінані» (а.с.37), станом на 03 травня 2024 року, у відповідності до ст.178 ЦПК України, відзив на позовну заяву на адресу суду не надав. Будь-які клопотання чи заяви на адресу суду ним також надані не були.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як встановлено судом, 27 квітня 2009 року за постановою відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження б/н накладено арешт на все належне ОСОБА_1 нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 8674312), даний факт не заперечується Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), оскільки, згідно листа від 22 червня 2023 року, який було отримано на звернення позивачки щодо припинення арешту, було повідомлено про відсутність виконавчих проваджень, з посиланням на ч.4, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.15-16).
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, судом встановлено, що на майно позивача постановою Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції 24 жовтня 2013 року було накладено арешт, який, в даному випадку, свідчить про той факт, що його наявність порушує право позивача щодо розпорядження цим майном.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.60 ЗУ "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику ( речове право на чуже майно).
Таким чином, враховуючи вищевикладеного, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушується право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена можливості у повному обсязі користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. З огляду на зазначене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що обґрунтування позивача знайшло своє підтвердження у судовому засіданні та є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення судових витрат, то суддя зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.ч.1 - 6 ст.137 ЦК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду, повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, позивачем як на підставу заявлення вимоги щодо стягнення судових витрат було долучено до матеріалів справи, договір про надання правничої (правової допомоги) від 14 лютого 2023 року (а.с.17-19) та акт від 25 квітня 2023 року приймання-передачі наданих послуг до договору від 14 лютого 2023 року, згідно якого розмір гонорару складає 4 000 грн. 00 коп. (а.с.20), попри це, позивачкою документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), надані не були, що, в даному випадку, свідчить про той факт, що вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу документально не підтверджені та недоведені, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Проте, з урахуванням задоволеної вимоги щодо усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, суддя приходить до висновку, що, у відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп. (а.с.1), який був сплачений при подачі позову до суду, слід стягнути з відповідача на користь позивачки.
Керуючись ст.ст.3, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - задовольнити.
Припинити арешт нерухомого майна, який було накладено в межах виконавчого провадження б/н постановою відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про арешт майна б/н від 27 квітня 2009 року, реєстраційний номер обтяження 8674312 від 27 квітня 2009 року, тип обтяження - арешт нерухомого майна.
Стягнути з Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 35004297) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), судовий збір в розмірі 1 073 грн. (одна тисяча сімдесят три грн.) 60 коп., сплачений останньою при подачі позову до суду.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал