Справа № 202/12996/23
Провадження № 2/202/326/2024
15 березня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Доценко С.І.,
секретаря судового засідання Тарасової К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію,-
04 липня 2023 року Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» звернулося до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 22 вересня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 5652116/1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію.
Згідно до п. 1.1 цього Договору, сторони за взаємною згодою погодили реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, яка виникла у відповідача перед Оператором системи розподілу станом на 22 вересня 2020 року та не погашена до 01 січня 2019 року, шляхом розстрочення на 3 (три) календарні місяці.
Відповідно до п. 2.2. Договору, відповідач зобов'язалася виплатити заборгованість в період з 01 жовтня 2020 року по 25 грудня 2020 року поетапно згідно з Графіком погашення заборгованості (Додаток № 1) в сумі 12 139,68 грн.
Згідно п. 1 Додатку № 1 до договору - Графік погашення заборгованості за спожиту електричну енергію, відповідач зобов'язалася, починаючи з 01 січня 2020 року щомісячно до 25 числа кожного місяця протягом 3-х місяців перераховувати на рахунок кредитора платіж з реструктуризованої суми, за яким настав строк оплати, який складав 4 046,56 грн.
Проте, відповідач порушила умови договору та не виконала в повному обсязі його умови. Останній платіж за вказаним договором остання сплатила в березні 2020 року, а всього за договором відповідач сплатила 2 000,00 грн., а тому заборгованість за договором про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію становить 10 139,68 грн.
У зв'язку з чим, Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» просить суд: стягнути з відповідача на його користь Акціонерного товариства «Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 заборгованість за договором про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 10 139,68 грн., а також вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, поважні причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавала.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов такого висновку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 22 вересня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 5652116/1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію.
Згідно до п. 1.1 цього Договору, сторони за взаємною згодою погодили реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, яка виникла у відповідача перед Оператором системи розподілу станом на 22 вересня 2020 року та не погашена до 01 січня 2019 року, шляхом розстрочення на 3 (три) календарні місяці.
Відповідно до п. 2.2. Договору, відповідач зобов'язалася виплатити заборгованість в період з 01 жовтня 2020 року по 25 грудня 2020 року поетапно згідно з Графіком погашення заборгованості (Додаток № 1) в сумі 12 139,68 грн.
Згідно п. 1 Додатку № 1 до договору - Графік погашення заборгованості за спожиту електричну енергію, відповідач зобов'язалася, починаючи з 01 січня 2020 року щомісячно до 25 числа кожного місяця протягом 3-х місяців перераховувати на рахунок кредитора платіж з реструктуризованої суми, за яким настав строк оплати, який складав 4 046,56 грн.
Судом встановлено, що відповідач порушила умови договору та не виконала в повному обсязі його умови. Останній платіж за вказаним договором остання сплатила в березні 2020 року, а всього за договором відповідач сплатила 2 000,00 грн., а тому заборгованість за договором про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію становить 10 139,68 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить в тому числі комунальна послуга - послуга з постачання та розподілу електричної енергії.
Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язання є договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідач порушила умови договору про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, у встановлені договором строки не вносить плату згідно Графіку погашення заборгованості.
Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не бажає виконувати свої зобов'язання за вищевказаним договором про реструктуризацію заборгованості та сплатити суму заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 10 139,68 грн., вимоги позивача не спростувала, а також заперечень щодо розрахунку, наданого позивачем, не надала, суд вважає доцільним стягнути дану суму з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Водночас, постановами Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами було запроваджено та продовжено карантин на всій території України, а тому штрафні санкції не нараховуються.
Оскільки відповідач жодним чином не спростувала доводи позивача, у зв'язку з чим суд приймає рішення на підставі наявних в справі доказів, зважаючи на те, що на даний час заборгованість за спожиту електричну енергію не відшкодована, а тому вона повинна бути стягнута в примусовому порядку.
Щодо строку позовної давності, суд вважає за належне зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень, якими доповнено Цивільний кодекс України відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, постановами Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами було запроваджено та продовжено карантин на всій території України.
Крім отого, з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан по всій території України у зв'язку з воєнною агресією Росії.
15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (Закон № 2120-ІХ), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені п. 19. Так, даним пунктом передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить про те, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
З наведеного слідує, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, яка не погашена до 01 січня 2019 року продовжено і не є пропущеним.
При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Дніпровські електромережі», з відповідача на користь позивача належить сягнути заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про реструктуризацію заборгованості № 5652116/1 від 22 вересня 2020 року в розмірі 10 139,68 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Дніпровські електромережі» (код ЄДРПОУ 23359034, місцезнаходження юридичної особи: 49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 22) заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про реструктуризацію заборгованості № 5652116/1 від 22 вересня 2020 року в розмірі 10 139,68 грн. (десять тисяч сто тридцять дев'ять грн. 68 коп.) шляхом перерахування на р/рахунок № НОМЕР_2 АТ «ПУМБ», код банку: 334851, код ЄДРПОУ 23359034.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Дніпровські електромережі» (код ЄДРПОУ 23359034, місцезнаходження юридичної особи: 49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 22) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) шляхом пере рахування на р/рахунок № НОМЕР_2 АТ «ПУМБ», код банку: 334851, код ЄДРПОУ 23359034.
Учасники справи:
- позивач: Акціонерне товариство «Дніпровські електромережі», код ЄДРПОУ 23359034, місцезнаходження юридичної особи: 49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 22;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повне рішення суду складено 15 березня 2024 року.
Суддя С. І. Доценко