Справа № 202/3192/24
Провадження № 2-а/202/52/2024
07 травня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
представника позивача - Ігнатова Є.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
04 березня 2024 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві, посилається на те, що він ОСОБА_1 , є власником автомобіля Opel Zafira державний номерний знак НОМЕР_1 . 21.02.2024 року інспектором Відділу поліції №3 (м. Лиман) Краматорського району управління поліції ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції Вологіним Володимиром Олександровичем, відносно нього ОСОБА_1 , винесено постанову про накладання адміністративного стягнення серії ЕНА №142860, складену не в автоматичному режимі, згідно якої 21.02.2024 року о 19:08:03 м. Лиман (Красний Лиман), вул. Івана Лейка,20, здійснював рух на транспортному засобі Opel Zafira державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1.А ПДР України (чим порушив п.2.1 ПДР України - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, поліса страхування). Вказаною постановою його визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а дії працівників поліції при її винесенні постанови є протиправними, з огляду на наступне.
Позивач вказав, що 21.02.2024 року о 19:08:03 годин в м. Лиман (Красний Лиман), вул. Івана Лейка, 20, він стояв поруч свого автомобіля Opel Zafira державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом даного авто не перебував та не здійснював керування ним, а чекав свого знайомого. В цей час, до нього підійшов інспектор Відділу поліції №3 (м.Лиман) Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенант поліції ОСОБА_3 та попросив пред'явити документи на авто та на право його управління. На вимогу позивача про надання законних та допустимих доказів нібито вчинення правопорушення, яке слугувало підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, саме керування транспортним засобом без водійського посвідчення, було проігноровано, доказів правопорушення пред'явлено не було. При винесенні постанови про адміністративне правопорушення, інспектором поліції, не відібрано у позивача пояснення, не забезпечено право на правову допомогу, у зв'язку з чим порушено його право, в тому числі право на справедливий розгляд справи про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з чим, просив суд: скасувати постанову інспектора Відділу поліції № 3 (м.Лиман) Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції Вологіна Володимира Олександровича, про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 142860 від 21.02.2024 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425,00 грн. та закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2024 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 06 березня 2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху у зв'язку із наявністю її недоліків та позивачу було надано строк для їх усунення.
Ухвалою судді від 12 березня 2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у порядку, встановленому для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.
25.03.2024 року через систему «Електронний суд» від Головного управління Національної поліції в Донецькій області надійшло клопотання про залучення Головного управління в Донецькій області до розгляду справи в якості співвідповідача. Вказали, що Краматорське РУП ГУНП в Донецькій області, як територіальний орган, у встановленому чинним законодавством порядку не утворювався, правами юридичної особи наділений не був. Краматорське РУП є територіальним підрозділом ГУНП в Донецькій області. Оскільки територіальні підрозділи ГУНП в Донецькій області не є юридичними особами публічного права, розпорядчого акту про їх утворення КМ України не видавав. Державної реєстрації підрозділів державного органу в такому випадку чинне законодавство не передбачає. Розпорядником бюджетних коштів є - Головне управління Національної поліції.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2024 року залучено в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Донецькій області.
08.04.2024 року від співвідповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області, документ сформований в системі «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву. Вказали, до відповідно до вимог чинного законодавства, позивач зобов'язаний під час керування транспортним засобом мати при собі посвідчення водія відповідної категорії та на вимогу працівника поліції пред'являти такі документи. Позивачу надавалась можливість пред'явити посвідчення водія відповідної категорії або електронне посвідчення водія відповідної категорії, проте, він ним не скористався. Просили суд у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити та розгляд справи проводити без участі уповноваженої особи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву та просив суд позов задовольнити. Вказав, що позивач не керував транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом з місця винесення оскаржуваної постанови, зроблений на бодікамеру інспектора поліції. Жодних належних доказів, щодо керування позивачем транспортним засобом відповідачем не надано. Крім того звернув увагу суду на те, що час, який вказується на відеозаписі не відповідає часу який зазначено у постанові про адміністративне правопорушення.
Суд, заслухавши представника позивача, переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 21.02.2024 року інспектором СРПП відділу поліції №3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції Вологіним Володимиром Олександровичем винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА №142860 про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень 00 копійок за те, що 21.02.2024 року о 19:08:03 за адресою: Донецька область м. Лиман, вул. Івана Лейка, 20, останній здійснював рух на транспортному засобі Opel Zafira державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги підпункту «а» п.2.1 ПДР України.
Вищевказану постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП, позивач вважає незаконною.
Позивач в позовній заяві заперечував факт порушення ПДР України, вважає постанову незаконною, та таку, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП України, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до підпункту «а» п.2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Згідно зі статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
За приписами ст.ст. 52, 53 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 ЗУ «Про Національну Поліцію» передбачено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Наказом МВС №1395 від 07.11.2015, затверджена «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Частина 3 Розділу III наказу МВС №1395 передбачає, що поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.
Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП підвідомчі органам Національної поліції та у відповідності до ст. 258 КУпАП протоколи у таких випадках не складаються.
Згідно з частиною 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема і ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до Розділу IV наказу МВС №1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
При цьому, згідно з положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого у неавтоматичному режимі, що затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, поліцейський одразу виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, без складання протоколу.
Крім того, згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 258 КпАП України, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно зі ст. 256 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу.
Судом встановлено, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №142860 від 21 лютого 2024 року складена уповноваженою на те посадовою особою, інспектором СРПП відділу поліції №3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_3 , який перебуває в трудових відносинах з ГУНП в Донецькій області, яке є органом державної влади і у відповідності до чинного законодавства несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні останнім своїх службових обов'язків.
Однак ГУНП в Донецькій області не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що викладені в оспорюваній постанові, а саме, те що позивач порушив підпункт «а» п.2.1 Правил дорожнього руху України, отже, його вина не підтверджена ніякими фактичними даними, оскільки суб'єкт владних повноважень не надав жодних доказів стосовно вини позивача та правомірності свого рішення.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення). Отже, відповідач правомірність свого рішення та обставини, які б спростовували доводи позивача не довів.
Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідачем жодного доказу, який би свідчив про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, на підтвердження законності та обґрунтованості складеної інспектором постанови не надано, позивач факт вчинення ним адміністративного правопорушення заперечує, що дає суду підстави дійти висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, що потягло за собою порушення прав позивача та незаконне притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме постанова у справі про адміністративне правопорушення від 21.02.2024 серії ЕНА № 142860 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за оскарження постанови у 484 грн. 48 коп.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 грн.48 грн.
На підставі викладеного та керуючись: ст.ст.126, 222, 251, 256, 280,283 КУпАП, ст.ст. 2, 159, 241, 242, 244-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову інспектора СРПП відділу поліції №3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції Вологіна Володимира Олександровича, серії ЕНА №142860 від 21.02.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП- скасувати.
Провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - Краматорське районне управління поліції ГУНП в Донецькій області, адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, буд. 25;
співвідповідач - Головне управління Національної поліції в Донецькій області, адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика,7, ЄДРПОУ:40109058.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.П. Слюсар