22 жовтня 2010 р.Справа № 22-а-5200/08
Категорія: 2.3.1.2Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача - Димерлія О.О.
суддів - Домусчі С.Д., Єщенка О.В.
за участю секретаря -Касєвич К.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа -Головне управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просив визнати неправомірними дії УПСЗН Болградської районної державної адміністрації Одеської області щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня виходячи з базової цифри визначеної в державному бюджеті, а не виходячи з мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2005-2007 роки в сумі 4 725,30 грн.
04 червня 2008 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Судовим рішенням визнано неправомірними дії УПСЗН Болградської районної державної адміністрації Одеської області щодо надання ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня 2007 року виходячи з розміру визначеному Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік». Зобов'язано відповідача сплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 05 травня 2007 року у розмірі 1770,30 грн. В решті позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2008 року.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 02.07.1996 року (а.с.8) та має право на пільги встановлені ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»для ветеранів війни -учасників бойових дій.
З матеріалів справи вбачається, що у 2005 році позивач отримав 250 грн., у 2006 році -250 грн., у 2007 році -280 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Визначення Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»розміру грошової допомоги учасникам війни в менших розмірах звужує зміст та обсяг прав позивача, що суперечить ст. 22 Конституції України.
Проте з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 погодитися не можна з огляду на таке.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам бойових дій щорічно до 05 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частинами 1 та 4 ст. 17-1 названого Закону вказану виплату здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Однак, Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та «Про Державний бюджет України на 2006 рік» розміри виплат щорічної допомоги до 05 травня були обмежені.
Зазначений Закон в періоди з 05 травня по 30 вересня 2005 року та з 05 травня по 30 вересня 2006 року, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу за відповідний рік, не визнано неконституційним. Таким чином, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 05 травня.
Згідно ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституцій України (справа про набуття чинності Конституцією України) №4-зп від 3 жовтня 1997 року зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено дію ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що діяв у часі раніше, пріоритетними у даному випадку є положення відповідних статтей Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Отже, ОСОБА_1 отримав у 2005 -2006 роках разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі, який був встановлений у відповідних статтях Законів України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Оскільки у згаданий період норми вказаних Законів неконституційними не визнавались та не скасовувались, тому позовні вимоги за 2005-2006 роки задоволенню не підлягають.
Згідно із Законом України від 19.12.2006 року №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік. Статтею 29 цього Закону установлено нові розміри виплат такої допомоги -ветеранам війни -учасникам бойових дій -280 грн.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 05 травня такими, що не відповідають Конституції України, був прийнятий 09.07.2007 року.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в період з 01.01.2007 року до 08.07.2007 року Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 05 травня у розмірах, визначених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 05 травня у розмірах, установлених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 05 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв'язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.
Як вбачається з матеріалів справи, УПСЗН Болградської районної державної адміністрації Одеської області виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_1 до 09 липня 2007 року, виплативши позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня в розмірі 280 грн.
На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 по визнанню неправомірними дій відповідача та стягненню на його користь недоплаченої частини щорічної допомоги до 05 травня за 2007 рік задоволенню не підлягають.
Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа -Головне управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії- скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: