Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.
Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
07 вересня 2010 року справа №2а-3483/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
судді - доповідача: Ляшенко Д.В.
суддів: Колеснік Г.А., Ястребової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року по справі № 2а-3483/10/1270 за адміністративним позовом Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області «про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення», -
У травні 2010 року Виробниче управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним отримано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Первомайську № 0000921500/0 від 21.04.2010 року мотивоване наявністю акту перевірки № 165/15-31197416 від 08.04.2010 року про своєчасність сплати податкових зобов'язань за 9 місяців 2006 року - І півріччя 2009 року. Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивача зобов'язано сплатити штраф за несвоєчасну сплату податку на прибуток у сумі 10768,86 грн. Позивач вважав, що відповідач не мав права приймати зазначене податкове повідомлення-рішення так як статтею 15 Закону України № 2181 строк визначення податкових зобов'язань обмежено 1095 днями, тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року.
Позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000921500/0 від 21.04.2010 в частині застосування штрафних санкцій на суму 3685,85 грн., з урахуванням уточнень до позовної заяви.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі, а саме судом першої інстанції визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Первомайську № 0000921500/0 від 21.04.2010 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 3685,85 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 3,40 грн.
Відповідач вважаючи, що це судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Від позивача до суду надійшло клопотання щодо розгляду справи за відсутністю його представника, а також заперечення на апеляційну скаргу та від відповідача також надійшло клопотання щодо розгляду справи за відсутністю його представника.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, прийняла рішення про задоволення клопотань позивача та відповідача про розгляд апеляційної скарги без їх участі та відповідно про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено наступне.
Виробниче управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради 22.11.2000 року, є юридичною особою. Ідентифікаційний код 31197416.
Позивач знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Первомайську та є платником податку на прибуток.
Державною податковою інспекцією у м. Первомайську 08.04.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкових зобов'язань Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради, результати якої викладено в акті № 165/15-31197416 від 08.04.2010 року, зокрема, зазначено, що платник податку прострочив сплату узгоджених податкових зобов'язань починаючи з жовтня 2006 року до серпня 2009 року на 826 днів. Сума узгодженого податкового зобов'язання, строк сплати якого порушено на більш ніж 90 днів від дня граничного строку сплати становить 21537,72 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Первомайську 21.04.2010 року, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2181), прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000921500/0 від 21.04.2010 року, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 10768,86 грн., що становить 50 % від суми простроченого узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
У відповідності з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
При цьому відповідальність за вказаним підпунктом настає для платника податків незалежно від причин несплати узгоджених сум податкового зобов'язання.
Преамбулою Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання -зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Пунктом 1.5 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Отже, сума штрафних санкцій за змістом Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.
Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.
Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 21.04.2010 року, тобто, з урахуванням положень п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181, відповідач мав право застосовувати штрафні санкції лише в межах 1095 днів від дня узгодження податкових зобов'язань. Такими зобов'язаннями є зобов'язання, що виникли на підставі податкової декларацій з податку на прибуток за І квартал 2007 року - І півріччя 2009 року.
Застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, які виникли на підставі декларації за ІІІ квартал 2006 року, строк сплати яких настав 20.11.2006 року, знаходиться поза межами 1095 днів, а тому є неправомірним.
Розмір штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплату податку на прибуток по декларації за ІІІ квартал 2006 року становить 3685,85 грн.
Відповідно до приписів ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішеннь відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради про часткове визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000921500/0 від 21.04.2010 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 3685,85 грн. підлягають задоволенню.
Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року по справі № 2а-3483/10/1270 за адміністративним позовом Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області «про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала складена у повному обсязі в порядку письмового провадження 07 вересня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Суддя-доповідач: Д.В.Ляшенко
Судді: Г.А.Колеснік
Л.В.Ястребова