Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.
Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
07 вересня 2010 року справа №2а-10423/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
судді - доповідача: Ляшенко Д.В.
суддів: Колеснік Г.А., Ястребової Л.В.
при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.
за участю представників:
від позивача: Саркісов О. В. - за дов. від 25.08.201 0 року
від відповідача: Куріцький Р.В. - за дов. № 186/9/10 від 11.01.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року по справі № 2а-10423/10/0570 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт-Плюс» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області «про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення», -
У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Контакт-Плюс» (далі по тексту - ТОВ «Контакт-Плюс») звернулось до суду із позовом до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі по тексту - Єнакієвська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.02.2010 року № 0000272300/0, яким визначено податкове зобов'язання позивача, а саме: податок на додану вартість у сумі 51634,42 грн. і штрафні (фінансові) санкції у сумі 25817,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток у сумі 77451,63 грн. Як на правову підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на Конституцію України, приписи Цивільного кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі, а саме суд першої інстанції визнав недійсним податкове повідомлення-рішення Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 16.02.2010 року № 0000272300/0, яким визначено податкове зобов'язання позивача у сумі 77451,63 грн. (51634,42 гривень за основним платежем та 25817,21 гривень за штрафними санкціями) та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Відповідач вважаючи, що це судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено наступне.
Позивач - ТОВ «Контакт-Плюс» є юридичною особою, яке зареєстроване розпорядженням Єнакієвського міського виконавчого комітету народних депутатів 04.09.2000 року, знаходиться на обліку як платник податків у Єнакієвській ОДПІ.
03 грудня 2007 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ЛІКС-Р.К.» був укладений договір купівлі-продажу № 29, на підставі якого позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ЛІКС-Р.К.» (далі по тексту - ТОВ «БІЗНЕС-ЛІКС-Р.К.») відповідні товари на загальну суму 1715006,60 грн.
08 червня 2009 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ТКФ «ПОЛІС-МАРІАЛ» був укладений договір купівлі-продажу № 25/06, на підставі якого позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «ТКФ «ПОЛІС-МАРІАЛ» (далі по тексту - ТОВ «ТКФ «ПОЛІС-МАРІАЛ») відповідні товари на загальну суму 125625 грн.
Відносно позивача Єнакієвською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року.
За результатами проведення зазначеної перевірки, відповідачем був складений Акт від 09.02.2010 року № 198/23/31131858 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року.
Як вбачається з даного акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:
ь п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону від 22.07.1997 № 283/97-ВР) в результаті занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2357,67 грн.
ь п.п. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 1997р. ( із змінами та доповненнями) занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 42 грн., у тому числі за травень 2009 року на 26270,42 грн., за червень 2009 року - 25125 грн.
ь п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р №168/97-ВР зі змінами та доповненнями ТОВ "Контакт-плюс" занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 239 грн., у тому числі за грудень 2007р. на 171грн., за травень 2009р. на 68грн.
ь ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори" № 56-93 від 20.05.93р. за період з01.10.07 по 30.09.09 встановлено заниження сум комунального податку у 4 кварталі 2007р. у сумі 3,40грн., 1 кварталі 2008р. у сумі 1,70грн., 3 кварталі 2008р. у сумі 1,70грн., 4 кварталі 2008р. у сумі 1,70грн., 1 кварталі 2009р. у сумі 3,40грн., 2 кварталі 2009р. у сумі 1,70грн.
Висновок відповідача відносно порушення позивачем вищезазначених норм закону базується на тому, що договори купівлі-продажу № 29 від 03.12.2007 року та № 25/06 від 08.06.2009 року укладені позивачем з ТОВ «БІЗНЕС-ЛІКС-Р.К.» та з ТОВ «ТКФ «ПОЛІС-МАРІАЛ» відповідно є нікчемними правочинами з огляду на те, що зазначеними контрагентами не ведеться господарська діяльність, дані підприємства не знаходяться за місцем державної реєстрації, не звітують до податкового органу, не відповідають на запити фахівців ДПС. В зв'язку з цим, підтвердити факт постачання товарів позивачу, а також повноти та правильності відображення цих поставок у податковому обліку з ПДВ та податку на прибуток не має можливості.
Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «Контакт-Плюс» було завищено суму податкового кредиту у травні 2009 року внаслідок віднесення до податкового кредиту суми з ПДВ за операціями зі своїм контрагентом ТОВ «БІЗНЕС-ЛІКС-Р.К.» на суму 26270,42 грн. та на 25125,00 грн. за операціями у червні 2009 року з ТОВ «ТКФ «ПОЛІС-МАРІАЛ».
За наслідками перевірки згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2. статті 4 та п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 16.02.2010 року № 0000272300/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 54144,00 грн., в тому числі 36096,00 грн. за основним платежем та 18048,00 грн. за штрафними санкціями, та спірне податкове повідомлення-рішення від 23.04.2010 року № 11819/10/23-213, яким визначено податкове зобов'язання позивача, а саме: податок на додану вартість у сумі 51634,42 грн. і штрафні (фінансові) санкції у сумі 25817,21 грн.
Відповідно до приписів статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Судом встановлено, що відносно ТОВ «ТКФ «ПОЛІС-МАРІАЛ» не внесено до єдиного державного реєстру запису про його припинення, що підтверджується наданим позивачем Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.04.2010 року. Тобто юридична особа ТОВ «ТКФ «ПОЛІС-МАРІАЛ» існує і не припинилася.
Відносно ТОВ «БІЗНЕС-ЛІКС-Р.К.» до єдиного державного реєстру внесено запис про його припинення тільки 22.03.2010 року, що підтверджується наданим позивачем Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.04.2010 року, тобто після здійснення фінансово-господарської операції з позивачем.
У абзаці 2 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України закріплено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Тобто всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження. Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, в наступних випадках: 1) коли такі обмеження встановлені законом; 2) коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 3) коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного або нікчемного правочину знала про обмеження, які встановлені для виконавчого органу чи наглядової ради юридичної особи на здійснення дієздатності останньої.
Слід зазначити, що на час укладення договору купівлі-продажу № 29 між ТОВ «Контакт-Плюс» та ТОВ «БІЗНЕС-ЛІКС-Р.К.», а це 03.12.2007 року, відносно ТОВ «БІЗНЕС-ЛІКС-Р.К.» не було внесено запис до єдиного державного реєстру про припинення даної юридичної особи. Запис про припинення юридичної особи - ТОВ «БІЗНЕС-ЛІКС-Р.К.» внесено 22.03.2010 року, тобто більш ніж за два роки після укладення договору.
Аналогічна ситуація і у випадку з юридичною особою - ТОВ «ТКФ «ПОЛІС-МАРІАЛ», з якою позивачем 08.06.2009 року був укладений договір купівлі-продажу № 25/06, оскільки станом на 14.04.2010 року до єдиного державного реєстру запису про її припинення не внесено.
Діюче законодавство не містить норми, згідно якої у разі припинення діяльності юридичної особи усі укладені цією юридичною особою до моменту внесення до реєстру запису про її припинення правочини вважаються нікчемними через припинення діяльності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент укладання договорів купівлі-продажу № 29 від 03.12.2007 року і № 25/06 від 08.06.2009 року ТОВ «БІЗНЕС-ЛІКС-Р.К.» та ТОВ «ТКФ «ПОЛІС-МАРІАЛ» володіли належним обсягом цивільної правоздатності та цивільної дієздатності для вчинення зазначених правочинів, що обумовлює дійсність вказаних угод.
Судом встановлено, що сторони договорів купівлі-продажу № 29 від 03.12.2007 року і № 25/06 від 08.06.2009 року не мали наміру, на вчинення господарського зобов'язання з метою суперечною інтересам держави та суспільства, тому зазначені договори купівлі-продажу № 29 та № 25/06 не є нікчемними у розумінні ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Фактично спірні правовідносини виникли у зв'язку з необґрунтованим та безпідставним висновком відповідача про нікчемність Договорів купівлі-продажу № 29 та № 25/06, що відображений в акті перевірки.
В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наявності у сторін мети вчинення зобов'язання, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Сама по собі угода про продаж товару не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Товар який був предметом угоди не виключено законом із цивільного обігу та не було законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що договір купівлі-продажу № 29 від 03.12.2007 року та № 25/06 від 08.06.2009 року укладені з дотриманням цивільно-правових норм чинного законодавства України, а отже, є дійсними угодами, що підтверджує законність здійснення господарських операцій, тому відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі виписаних податкових накладних позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням відповідних товарів за договорами купівлі-продажу № 29 від 03.12.2007 року у сумі 26270,42 грн. та № 25/06 від 08.06.2009 року у сумі 25125,00 грн.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції щодо того, що відповідачем не доведений склад правопорушення, за яке позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 51634,42 грн. і штрафні (фінансові) санкції у сумі 25817,21 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, що й було правильно зроблено судом першої інстанції.
Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року по справі № 2а-10423/10/0570 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт-Плюс» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області «про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 07 вересня 2010 року.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 08 вересня 2010 року.
Суддя-доповідач: Д.В.Ляшенко
Судді: Г.А.Колеснік
Л.В.Ястребова