Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.
Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
07 вересня 2010 року справа №2а-375/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
судді - доповідача: Ляшенко Д.В.
суддів: Колеснік Г.А., Ястребової Л.В.
при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.
за участю представників:
від позивача:Корнілов М.М. - за дов. № 12663/9/10 від 06.09.2010 року;
Білощук Я.А. - за дов. № 4/9/10 від 04.01.2010 року
від відповідача: Варакута О.О. - за дов. Від 24.11.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року по справі № 2а-375/10/1270 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 «про стягнення грошової суми», -
У червні 2009 року Державна податкова інспекція у Артемівському районі м. Луганська (далі по тексту - ДПІ у Артемівському районі м. Луганська) звернулась до суду з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення грошової суми в розмірі 4 772 798 грн. 15 коп.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Позивач вважаючи, що це судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено наступне.
Згідно акта ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську № 243/17-10/2797310416 від 13 травня 2009 року про результати виїзної планової перевірки суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31.12.2008 року встановлено порушення, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік у розмірі 771575, 31 грн.
Відповідач - ОСОБА_5 зареєстрований виконавчим комітетом Артемівської районної ради м. Луганська як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 17 лютого 2000 року.
Відповідач є платником податків і взятий на облік в ДПІ в Артемівському районі м. Луганська 15 лютого 2000 року.
17 лютого 2009 року ОСОБА_5 подав до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року.
17 листопада 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 складено акт пред'явлення векселя серії АА № 087011 на суму 591330,72 грн., серії АА № 087012 на суму 591384,00 грн. до платежу.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 04851 від 18 листопада 2008 року ОСОБА_6 прийнято від ОСОБА_5 суму в розмірі 591330,72 грн.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 04852 від 18 листопада 2008 року ОСОБА_6 прийнято від ОСОБА_5 суму в розмірі 591384,00 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі векселів від 19 листопада 2008 року ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 прості векселі: серії АА № 087011 на суму 591330,72 грн., серії АА № 087012 на суму 591384,00 грн. (а. с. 14).
29 грудня 2008 року ОСОБА_6 пред'явив ОСОБА_5 прості векселі серії АА № 087005 на суму 1296547,80 грн., серії АА № 087006 на суму 1182724,62 грн. до платежу, серії АА № 0870013 на суму 1110811,01 грн.
30 грудня 2008 року ОСОБА_5 прийняв від ОСОБА_6 прості векселі: серії АА № 087005 на суму 1296547,80 грн., серії АА № 087006 на суму 1182724,62 грн. до платежу, серії АА № 0870013 на суму 1110811,01 грн.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 04961 від 30 грудня 2008 року ОСОБА_6 прийнято від ОСОБА_5 суму в розмірі 1182724,62 грн. - оплата по векселю серії АА № 087006.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 04962 від 30 грудня 2008 року ОСОБА_6 прийнято від ОСОБА_5 суму в розмірі 1110811,01 грн. - оплата по векселю серії АА № 0870013.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 04960 від 30 грудня 2008 року ОСОБА_6 прийнято від ОСОБА_5 суму в розмірі 1296547,80 грн. - оплата по векселю серії АА № 0870005.
Постановою слідчого прокуратури Луганської області від 23 грудня 2009 року припинено кримінальну справу за фактом службової недбалості з боку посадових осіб суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_5
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до приписів ст. 10 Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Частиною 1 статті 202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 208 Цивільного Кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
На підставі ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:
ь виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;
ь допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;
ь вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане по зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважає необґрунтованими доводи позивача, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений правочин, який не відповідає вимогам, які ставляться Цивільним Кодексом України до правочинів і тому він є фіктивним, оскільки вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) і він не є правочином в розумінні Цивільного Кодексу України.
Крім того, позивачем не надано рішення суду про визнання грошового зобов'язання між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 недійсним повністю або в частині. За таких обставин застосування ст. 208 Господарського кодексу України в даному випадку неможливе.
Водночас, у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом. ОСОБА_5 суму в 4 772 798 грн. 15 коп. не одержував, а навпаки сплатив по векселям, не мав наміру та мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому заявлене стягнення з ОСОБА_5 вказаною суми є необґрунтованим.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення грошової суми в розмірі 4 772 798 грн. 15 коп. за необґрунтованістю.
Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року по справі № 2а-375/10/1270 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 «про стягнення грошової суми» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 07 вересня 2010 року.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 08 вересня 2010 року.
Суддя-доповідач: Д.В.Ляшенко
Судді: Г.А.Колеснік
Л.В.Ястребова