Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - Юрченко В.П.
08 вересня 2010 року справа №2а-16972/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: Юрченко В.П., Василенко Л.А., Попова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про часткове визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 14.04.2010 року №0006641742/0, -
ОСОБА_4 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про часткове визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 14.04.2010 року №0006641742/0.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі, в наслідок чого, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.04.2010 року №0006641742/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 926, 89 грн.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення, яким в задоволені позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що отримане позивачем у спадщину право на земельну частку (пай) відноситься до комерційної власності, а саме до корпоративних прав, тому підлягає оподаткуванню на підставі частини «в» підпункту 13.2.1. пункту 13.2 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV за ставкою згідно пункту 7.2 цього Закону, яка на період 2009 року складала 5% від вартості власності.
Сторони до апеляційного суду не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_4 подала податкову декларацію про доходи, одержані за 2009р., якою визначена сума нарахованого доходу, отриманого з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 197 515,96 грн.
Зазначений дохід складається із вартості отриманого у спадщину майна, а саме:
- житловий будинок з надвірними будівлями, отриманий згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.04.2009р., зареєстрованого в реєстрі за № 453. Оцінка спадкового майна - 18 978,00 грн. (а.с. 10);
- права на земельну частку (пай) у загальному розмірі 18,24 умовних кадастрових гектарів, які перебувають у КСП «Україна, наданих для користування колективною власністю, що належали померлому на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай), отримані згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.04.2009р., зареєстрованого в реєстрі за № 455. Оцінка спадкового майна - 178 537,96 грн. (а.с. 11).
На підставі поданої декларації про доходи, одержані за 2009р., Костянтинівська ОДПІ податковим повідомленням від 14.04.2010р. №0006641742/0 визначила позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмір 9 875,75 грн. (а.с. 12).
За отриманими правами на земельну частку (пай) у загальному розмірі 18,24 умовних кадастрових гектарів, позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 926,89 грн. Не погодившись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень ОСОБА_4 звернулась до суду.
Із пункту 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вбачається, що дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, в тому числі у вигляді доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України.
Згідно п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний оподатковуваний дохід;
- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
- іноземні доходи.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Підпунктом 4.2.14 п. 4.2 зазначеної статті встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 цього Закону.
Пунктом 13.1 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:
а) об'єкт нерухомого майна;
б) об'єкт рухомого майна, зокрема: предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна;
в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;
г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;
д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Згідно доводів апеляційної скарги, визначаючи податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб при отримані позивачем у спадщину права на земельну частку (пай) сертифікатів на право на земельну, податковий орган виходив із того, що це об'єкт комерційної власності (пп. «в» п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні праві - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності. Передбачені законом та статутними документами.
Виходячи із вказаних правових норм, а також положень ст. ст. 1, 6 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 1, 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», пункту 14 Перехідних положень Земельного кодексу України та Указу Президента України від 03.12.99 року N 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки», сертифікат на земельну частку (пай) посвідчує майнове право особи, яке не відноситься до об'єктів оподаткування згідно ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Сертифікат на земельну ділянку (пай) підтверджує наявність в особи самостійного майнового права, яке не відноситься до корпоративних прав, оскільки не наділяє його власника повноваженнями, передбаченими ст. 167 Господарського кодексу України.
Крім того, Указом Президента України від 03.12.99 року N 1529/99 встановлено, що підприємства, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, зобов'язані укласти договори оренди землі із власниками земельних паїв. Дані договори не породжують у власників Сертифікатів статусу учасника підприємств-орендарів і відповідно набуття ними яких-небудь корпоративних прав.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року по справі №2а-16972/10/0570 за позовом ОСОБА_4 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про часткове визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 14.04.2010 року №0006641742/0 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Колегія суддів: