Справа № 756/4523/24
Номер провадження № 1-кп/756/1175/24
24 квітня 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 27.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100120000038, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм, Харківської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. 26.02.2024, приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_4 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , побачив кастет який лежав на асфальті. У цей час у ОСОБА_4 виник умисел на носіння холодної зброї (кастету) без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи наведений умисел, ОСОБА_4 підібрав вказаний кастет та поклав його у ліву бокову зовнішню кишеню куртки, яка в той час була одягнена на ньому, тим самим незаконно розпочав носіння холодної зброї (кастету) без передбаченого законом дозволу.
Пізніше, цього ж дня, близько о 10 год. 50 хв., ОСОБА_4 , утримуючи при собі вказану холодну зброю, знаходячись у вестибюлі станції метро «Мінська» КП «Київський метрополітен» у межах території Оболонського району м. Києва, був зупинений працівником поліції та на запитання останніх щодо наявності речей та предметів, обіг яких обмежений або заборонений законом, повідомив, що у лівій боковій зовнішній кишені його куртки, яка на той час була одягнена на ньому, знаходиться кастет, який в ОСОБА_4 був вилучений у зв'язку з відсутністю в останнього відповідного дозволу, на носіння такої зброї.
Під час досудового розслідування встановлено, що вилучений в ОСОБА_4 предмет є кастетом (контактною не клинковою холодною зброєю ударно-дробильної дії), який є різновидом холодної зброї.
1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 263 КК України, а саме носіння кастету без передбаченого законом дозволу.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
2.1.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 26.02.2024, приблизно о 19 год. 00 хв., він біля будинку АДРЕСА_3 , на асфальті, знайшов кастет, який поклав у ліву бокову зовнішню кишеню куртки, яка той час була одягнена на ньому. Пізніше, на станції метро "Мінська", його було зупинено працівниками поліції та при особистому обшуку виявлено кастет. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, просить надати шанс виправитися, зокрема призначити не суворе покарання з іспитовим строком.
2.1.2. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що в судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 263 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, із застосування положень 75, 76 КК України строком на 1 рік. Також прокурор просив урахувати, що на його думку існує обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювались.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним в судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
2.2.2. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а саме у носінні кастету без передбаченого законом дозволу.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засуджує свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не дослідувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні.
3.2. У зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.
3.4. При цьому обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
4.2. Отже, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Особу обвинуваченого, який має зареєстроване місце проживання, повну загальну середню освіту, неодружений.
4.3. При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1 КК України, не встановлено.
4.4. Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому в виді обмеження волі строком на 2 роки, зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого застосовано запобіжний захід в виді особистого зобов'язання, тому суд вважає необхідним залишити вказаний запобіжний захід без змін до набуття вироком законної сили.
5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
5.3 Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-24/12871-ХЗ від 28.02.2024 у сумі 757 грн 28 коп., які відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
5.4. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України (кастет), які знаходяться в камері зберігання речових доказів УП в метрополітені ГУНП в м. Києві, слід знищити.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Роз'яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироку законної сили залишити без змін - особисте зобов'язання.
Процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-24/12871-ХЗ від 28.02.2024 у сумі 757 грн 28 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази: кастет, який знаходиться в камері зберігання речових доказів УП в метрополітені ГУНП в м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту проголошення вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1