30 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/13828/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 ( суддя першої інстанції Савченко А.В.) в адміністративній справі №160/13828/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 з неправомірної відмови йому у звільненні з військової служби на підставі абз.7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»: військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, зокрема (абз.7) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
зобов'язати військову частини НОМЕР_1 звільнити його з військової служби на підставі абз.7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»: військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, зокрема (абз.7) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що він подав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами, а саме: здійсненням постійного догляду за бабусею дружини, яка згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, потребує постійного стороннього догляду. Однак, відповідач відмовив у звільненні з військової служби, у зв'язку із відсутністю підстав для звільнення. Такі дії позивач вважає протиправними, оскільки ним було подано всіх необхідні підтверджуючі документи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
Під час апеляційного перегляду справи встановлено.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2022 р. №8 старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, який прибув на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” та від 24.02.2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію” з 1 березня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення і вважається таким, що з 1 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2730 гривень на місяць, шпк “солдат” ВОС - 100915А.
Дробишев Р.М. є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветерані війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням від 01.04.2023 р. серії НОМЕР_2 .
Згідно із довідкою про реєстрацію та склад сім'ї від 17.03.2023 р. №1498, до складу сім'ї ОСОБА_1 входить ОСОБА_2 - дідусь, та ОСОБА_3 - бабуся.
Відповідно до висновку Комунального некомерційного підприємства “Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Павлограда” Павлоградської міської ради від 17.03.2023 р. №121, ОСОБА_3 має порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Згідно із довідкою Комунального некомерційного підприємства “Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Павлограда” Павлоградської міської ради №160 ОСОБА_3 потребує стороннього догляду та втратила можливість самообслуговування.
Згідно із довідкою Комунального некомерційного підприємства “Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Павлограда” Павлоградської міської ради №181 ОСОБА_1 може надавати соціальні послуги, сторонній догляд.
Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов від 19.04.2023 р., яким складено цей акт за результатами обстеження будинку АДРЕСА_1 про те, що в даному будинку зареєстровані троє осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - бабуся; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - чоловік; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - онук.
ОСОБА_1 подав рапорт 20.04.2023 р. до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, який за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує стороннього догляду.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 24.05.2023 р. №446 призначено ОСОБА_1 помічником над ОСОБА_3
Військова частина НОМЕР_1 листом від 03.06.2023 р. №1729 повідомила ОСОБА_1 , що бабуся його дружини віком понад 18 років, необхідність постійного стороннього догляду за нею має підтверджуватись саме висновком медико-соціальної експертної комісії. Надана Довідка лікарської консультативної комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду №160 від 14.04.2023 р. не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого він підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини для звільнення з військової служби лише стосовно особи, яка не досягла 18 років. Відтак, за відсутності підтверджуючих підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану, визначених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, заявлені у Вашому рапорті від 27.05.2023 р. за вх.№1643 від 28.05.2023 р. вимоги щодо звільнення його з військової служби не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у звільненні з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з тим, що надана довідка лікарської консультативної комісії не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини для звільнення з військової служби лише стосовно особи, яка не досягла18 років.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, за правилами підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абзац 4);
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абзац 7).
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно із пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
За приписами підпункту 2 пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, під час дії воєнного стану передбачено можливість звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів за сімейними обставинами, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Обґрунтовуючи наявність підстав для застосування наведених положень Закону №2232-ХІІ, позивач посилається на довідку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Павлограда» Павлоградської міської ради №160 та висновок КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Павлограда» Павлоградської міської ради від 17.03.2023 р. №121 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на професійній основі, відповідно до якої його мати у зв'язку із хворобою потребує стороннього догляду.
Досліджуючи наведені обставини, колегія суддів зазначає, що не може бути підставою для звільнення у випадку позивача - висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, оскільки такий висновок не може підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду за хворою людиною, оскільки стосовно підтвердження такого факту уповноваженим органом є інша установа.
Так, відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком саме медико-соціальної експертної комісії.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за бабусею - не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність залишення рапорту останнього без реалізації.
Крім того, в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту з додатками відсутні, а дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 в адміністративній справі №160/13828/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 01 травня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров