06 травня 2024 р. Справа № 440/17165/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/17165/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача в частині виплати йому пенсії із обмеженням у 70% розміру грошового забезпечення та відмови у призначенні перерахунку і виплати пенсії з 01.02.2022 за пільговою вислугою 29 років із розрахунку 77% від розміру грошового забезпечення за посадою поліцейського, зобов'язавши при цьому ГУПФ на підставі статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" здійснити призначення, перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з 01.02.2022 із розрахунку 77% від розміру грошового забезпечення за посадою, із урахуванням пільгової вислуги у 29 років;
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача в частині невключення індексації у сумі 467,42 грн у розрахунок та виплату його пенсії з моменту призначення, зобов'язавши при цьому ГУПФ на підставі статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення, з урахуванням та включенням до розміру грошового забезпечення індексації у сумі 467,42 грн згідно з грошовим атестатом №73.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом ГУНП в Полтавській області №123 о/с від 19.03.2019 позивача звільнено зі служби в поліції з 19.03.2019. В наказі зазначено, що вислуга років станом на 19.03.2019 складає 22 роки 09 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 05 місяців 18 днів. Позивач звернувся до ГУПФ із заявою від 04.01.2022, в якій просив призначити з 01.02.2022 пенсію за вислугою років, розрахувавши її із 29 років вислуги в розмірі 77% грошового забезпечення. Листом ГУПФ №1461-499/Б-02/8-1600/22 від 26.01.2022 позивача повідомлено про відсутність підстав для переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки наявної календарної вислуги років недостатньо для призначення йому пенсії за вислугу років. Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач оскаржив її до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №440/6078/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправною відмову ГУПФ у призначенні позивачу пенсії за вислугу років з 01.02.2022 за пільговою вислугою 29 років із розрахунку 77% від розміру грошового забезпечення за посадою поліцейського, яка викладена у листі №1461-499/Б-02/8-1600/22 від 26.01.2022. Зобов'язав ГУПФ повторно розглянути заяву позивача від 04.01.2022 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII і прийняти рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №440/6078/22 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 04.01.2022, визначивши основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) (а.с. 15). На думку позивача, вказані дії відповідача є протиправними, оскільки основний розмір його пенсії, за наявності 29 років пільгової вислуги, має становити 77% грошового забезпечення за посадою поліцейського, яку він обіймав на час звільнення зі служби. Крім того, відповідач при призначенні пенсії протиправно не включив до розрахунку пенсії індексацію грошового забезпечення в розмірі 467,42 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року позов залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що всупереч резолютивній частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.22 року по справі №440/6078/22 ГУ ПФУ в Полтавській області було здійснено перерахунок пенсії із обмеженням у 70% від розміру грошового забезпечення, чим було звужено право позивача на належний розрахунок пенсії. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не застосував правові висновки Конституційного Суду, які були відображені у рішенні від 12 жовтня 2022 року у справі № 3-102/2021 та позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2019 року по справі № 240/5401/18, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що пенсію необхідно розраховувати у розмірі 70% (замість 77%) від розміру грошового забезпечення, що мало наслідком порушення принципи верховенства права. Також суд першої інстанції безпідставно відмовив у врахуванні до розміру грошового забезпечення індексацію, яку позивач отримував на постійній основі під час служби в поліції та яка повинна була бути врахована під час призначення йому пенсії. Зазначив, що під час призначення пенсії індексація грошового забезпечення враховується для розрахунку пенсії, а під час наступного (подальшого) перерахунку пенсії індексація вже не враховується (постанова Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі № 580/1974/23). На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно втрутився у дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Полтавській області та помилково зазначив, що в матеріалах справи відсутня довідка ГУНП про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, за аналогією з довідкою ГУНП від 20.06.2019 №58/115/29/01/2019 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення. Зазначив, що в матеріалах пенсійної справи міститься достатньо інформації про те, що позивачу виплачувалась індексація на момент звільнення та призначення пенсії, ця інформація знаходиться в грошовому атестаті, а довідка про розмір грошового забезпечення за 24 місяці не передбачена діючим законодавством України. У свою чергу, ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовило у врахуванні індексації з інших мотивів, а саме - через те, що в розмір грошового забезпечення не враховується індексація, як самостійний різновид грошового забезпечення. Тому звертає увагу, що, починаючи з моменту призначення йому пенсії 19.03.19 року і до 1 березня 2022 року, пенсія не індексувалась та не підвищувалась.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 - у Національній поліції.
Наказом ГУНП в Полтавській області №123 о/с від 19.03.2019 позивача звільнено зі служби в поліції з 19.03.2019. В наказі зазначено, що вислуга років станом на 19.03.2019 складає 22 роки 09 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 05 місяців 18 днів.
Позивач звернувся до ГУПФ із заявою від 04.01.2022, в якій просив призначити з 01.02.2022 пенсію за вислугою років, розрахувавши її із 29 років вислуги в розмірі 77% грошового забезпечення.
Листом ГУПФ №1461-499/Б-02/8-1600/22 від 26.01.2022 позивача повідомлено про відсутність підстав для переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки наявної календарної вислуги років недостатньо для призначення йому пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач оскаржив її до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №440/6078/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправною відмову ГУПФ у призначенні позивачу пенсії за вислугу років з 01.02.2022 за пільговою вислугою 29 років із розрахунку 77% від розміру грошового забезпечення за посадою поліцейського, яка викладена у листі №1461-499/Б-02/8-1600/22 від 26.01.2022. Зобов'язав ГУПФ повторно розглянути заяву позивача від 04.01.2022 про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом №2262-XII і прийняти рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 26-31).
24.04.2023 позивач звернувся до ГУПФ із заявою, в якій просив добровільно виконати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №440/6078/22, призначити пенсію з 01.02.2022 за вислугою років, розрахувавши розмір пенсії виходячи з 29 років вислуги, тобто у розмірі 77% грошового забезпечення.
Як встановлено судом у даній справі, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №440/6078/22 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 04.01.2022, визначивши основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) (а.с. 15).
Про вказані обставини позивача повідомлено листом від 05.05.2023 №8723-8522/Б-02/8-1600/23 (а.с. 13-14), в якому зазначено про те, що "... На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 по справі №440/6078/22, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2023 Вам призначено пенсію за вислугу років з 04.01.2022 та нараховано доплату пенсії за рішенням суду за період з 04.01.2022 по 31.05.2023 у розмірі 20879,43 грн. Звертаємо Вашу увагу, що зобов'язання щодо призначення пенсії з 04.01.2022 y розмірі 77% грошового забезпечення, відсутні. Оскільки зобов'язання, що покладені судовим рішенням, не визначають окремий порядок проведення розрахунку пенсії, тому призначення здійснено з урахуванням вимог законодавства, чинних на 04.01.2022. Одночасно зазначаємо, що під час проведення перерахунку норми законодавства застосовуються в редакції, яка чинна на момент перерахунку. З 01.05.2014 по даний час чинною є редакція частини 2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачено максимальний розмір пенсії у розмірі 70% від грошового забезпечення. Рішення суду виконано в межах покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства. Виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду, буде розпочато з 01.06.2023 у розмірі 10799,98 грн...".
16.06.2023 позивач направив до ГУПФ звернення, в якому просив повідомити чи враховано у складі грошового забезпечення при обчисленні пенсії індексацію грошового забезпечення, виплачену при звільненні позивача з Національної поліції України, і у випадку її неврахування здійснити включення такої індексації та провести перерахунок пенсії з моменту її призначення.
У відповідь ГУПФ листом від 12.07.2023 №14242-13868/Б-02/8-1600/23 повідомило ОСОБА_1 про те, що "...Відповідно до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою в інтересах справи на службі) та премії за останні 24 місяці перед звільненням. Зазначений перелік є вичерпним (надбавки, доплати, підвищення) і не включає такий вид грошового забезпечення, як індексація грошового забезпечення. Враховуючи вищевикладене, вказана виплата не може бути врахована у складі грошового забезпечення для обчислення Вам пенсії. Підстави для перерахунку пенсії відсутні...".
Не погодившись із правомірністю мотивів відмови у перерахунку пенсії з урахування індексації грошового забезпечення 467,42 грн та розміру грошового забезпечення в 77%, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ГУПФ при призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з розрахунку 70% відповідних сум грошового забезпечення, діяв у спосіб, встановлений чинним на момент призначення позивачу пенсії Законом. Стосовно конкретного розміру індексації на рівні 467,42 грн, яку позивач бажає включити до грошового забезпечення з метою перерахунку пенсії, то вона обрахована станом на 19.03.2019, тобто на момент звільнення позивача зі служби з поліції, а тому не відображає об'єктивних даних щодо отриманої індексації поліцейським за останні 24 місяці перед звільненням зі служби. У свою чергу в матеріалах справи відсутня довідка ГУНП про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, за аналогією з довідкою ГУНП від 20.06.2019 №58/115/29/01/2019 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення. За відсутності таких первинних даних у ГУПФ відсутні об'єктивні можливості врахувати до грошового забезпечення позивача при обчисленні пенсії індексацію грошового забезпечення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Порядок визначення розміру пенсії та його максимальної величини у відсотковому відношенні відповідних сум грошового забезпечення визначено у статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З моменту прийняття Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до статті 13 неодноразово вносились зміни, зокрема щодо визначення максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до цієї статті.
Так, відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в первинній редакції) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів.
У подальшому, частина друга статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону України від 25.03.1996 №103/96-ВР) була викладена в такій редакції: "Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів".
Далі частина друга статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" була змінена Законом України від 04.07.2002 №51-ІV "Про внесення змін до Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (чинний з 31.07.2002) - цифри "85" замінено цифрами "90" та загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ від 08.07.2011 (надалі - Закон №3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.2011, внесені зміни до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", змінено у відсотках розмір обчислення пенсії від грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
Надалі, Законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VІІ), який набрав чинності з 01.05.2014, внесені до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміни встановлювали, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
З вищенаведеного слідує, що законодавцем встановлено обмеження максимального розміру пенсії у відсотковому еквіваленті від грошового забезпечення.
У контексті зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що незважаючи на те, що позивач має пільгову вислугу 29 років, з якої розмір пенсії позивача при її обчисленні за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” міг би становити більший розмір, за імперативом частини другої цієї ж статті Закону, розмір пенсії обмежується та не може перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про наявність у нього права на визначення розміру пенсії, виходячи з 77% грошового забезпечення, з посиланням на резолютивну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №440/6078/22, оскільки обираючи спосіб захисту порушеного права, суд у зазначеній справі зобов'язав ГУПФ повторно розглянути заяву позивача від 04.01.2022 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
При цьому, під час вирішення справи №440/6078/22 суд не надавав оцінку питанню правильності обчислення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ, надавши таке виключне право відповідачу, тим самим не втручаючись у його дискреційні повноваження.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на правові позиції, які викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18, то колегією суддів вони не приймаються до уваги, оскільки прийняті у вказаних справах рішення суду ухвалені за інших фактичних обставин, ніж у цій справі, та стосуються інших правовідносин.
Так, згідно вказаного рішення, воно є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до статті 63 указаного Закону на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Натомість, в даному випадку позивачу не проводився перерахунок пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а була призначена пенсія за вислугу років з 04.01.2022 на підставі його заяви.
При цьому, як під час призначення позивачу вперше пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2019 рік), так і під час призначення пенсії за вислугу років (2022 року), положення частини другої статті 13 Закону щодо обмеження максимального розміру пенсії 70 % відповідних сум грошового забезпечення були незмінними.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог.
Перевіяючи обґрунтованість заявлених позовних вимог стосовно визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо невключення індексації у сумі 467,42 грн у розрахунок його пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-III).
Статтею 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Таким чином, особи, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», мають право на включення до грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія, сум отримуваної ними індексації доходів.
Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі №240/7853/19.
У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 №3-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402, в редакції чинній на час спірних правовідносин (надалі - Порядок №3-1).
Порядок №3-1 регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян".
Пунктом 1 Порядку №3-1, який визначає процедуру звернення за призначенням пенсії, передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства транспорту та зв'язку України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Пунктом 7 Порядку №3-1 встановлено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток №4).
З наданої довідки не встановлено включення індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого призначається пенсія, а будь-яких інших довідок матеріали справи не місять.
З приводу посилання скаржника на грошовий атестат, як підставу для включення до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсії індексації у розмірі 467,42 грн, колегія суддів зазначає, що грошовий атестат не відображає об'єктивних даних щодо отриманої індексації поліцейським саме за останні 24 місяці перед звільненням зі служби, а тому не може слугувати підставою для включення вказаної суми до грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія.
Отже, в матеріалах пенсійної справи відсутня довідка про розмір грошового забезпечення позивача з показниками грошового забезпечення, а саме - індексації, а тому доводи апелянта, що в пенсійній справі наявні докази виплати позивачу індексації грошового забезпечення, яка не враховується пенсійним органом при виплаті пенсії, є безпідставними.
Відповідач на час звернення позивача із заявою, не отримував ні від відповідного органу, ні від позивача довідку про розмір грошового забезпечення, необхідну для перерахунку пенсії позивачу, із зазначенням такої складової як індексація грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від компетентного органу, у органу Пенсійного фонду не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Отже, Головне управління, як територіальний орган Пенсійного фонду України, здійснює перерахунок та виплату пенсій військовослужбовцям (колишнім працівникам нацполіції) виключно на підставі документів, що надані уповноваженими структурними підрозділами, де особа проходила службу та не наділений повноваженнями щодо визначення складових грошового забезпечення, які мають бути включені як складові в довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Таку правову позицію з цього приводу висловив Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №К/9901/10401/18 та в постанові від 23.01.2020 у справі №607/10142/16-а.
За відсутності таких первинних даних у ГУПФ відсутні об'єктивні можливості врахувати до грошового забезпечення позивача при обчисленні пенсії індексацію грошового забезпечення.
З урахуванням встановлених по справі обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір згідно з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
За приписами ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.
Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
З огляду на те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 по справі № 440/17165/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц