06 травня 2024 р. Справа № 440/347/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2024, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, по справі № 440/347/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2022 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №560/8064/22;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у 2022 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі №440/347/24 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі №440/347/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову у відкритті провадження за пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України суд першої інстанції не уважно дослідив матеріали поданого позову, адже вимоги даного позову не є тотожними із вимогами у справі №440/5202/22, оскільки підстави позову різняться. Зокрема, у справі №440/347/24 підставою для звернення є зміна правозастосування норм права до подібних правовідносин, так як Верховним Судом у постанові від 13.06.2023 у справі №560/8064/22 було відступлено від правозастосування норм права із сформуванням нових висновків. Отже, спір у поточній справі заявлено з інших підстав, що свідчить про безпідставність застосуванням судом положень статті 170 КАС України.
Відповідачем на апеляційну скаргу надано відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до пунктів 1 та 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №440/5202/22 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 по справі № 440/5202/22 - скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Доказів оскарження приведеної постанови позивачем до суду касаційної інстанції чи її скасування судом касаційної інстанції судом не встановлено та позивачем не надано.
Відмовляючи у відкритті провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що вимоги у поточному позові ОСОБА_1 та рішення у справі №440/5202/22 є спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Отже, зазначеними вище нормами КАС України регламентовано неможливість одночасного перебування в провадженні суду (судів) двох спорів між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав чи повторного розгляду справи за умови набрання законної сили рішення у тотожному спорі.
Відмова у відкритті провадження чи залишення позову без розгляду (в залежності від стадії, на якій перебуває відповідне провадження) у цих випадках можливі за умови, якщо у провадженні цього або іншого суду є спір із тотожним позовом, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів, тобто є тотожними.
Відповідно до наведених норм права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.
Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, що у червні 2022 року ОСОБА_1 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, недоплачену разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі №440/5202/22 відкрито провадження, вирішено проводити розгляд справи за спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №440/5202/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 по справі № 440/5202/22 - скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Доказів оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 позивачем до суду касаційної інстанції чи її скасування судом касаційної інстанції судом не встановлено та позивачем не надано.
Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Водночас, 09 січня 2024 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з новим позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (Єдиний універсальний номер судової справи №440/374/24).
Вимоги нового позову у справі №440/374/24 сформовано наступним чином:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2022 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №560/8064/22;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у 2022 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Зі змісту даної позовної заяви вбачається, що даний позов обґрунтований аналогічними доводами, що і в справі №440/5202/22, зокрема, про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Вимоги даної справи обґрунтовано вимогами Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон №№3551-XII), а саме, вимогами ст. 13 Закону №3551-XII за вимогами якої: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам (...) II групи вісім мінімальних пенсій за віком".
Водночас, з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 170 КАС України з одним і тим же позовом можна лише раз звернутися до суду за захистом.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 826/3678/16.
Так, як вже було зазначено вище, відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суд першої інстанції, виходив з того, що вже є рішення суду, що набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В той же час, вказівка позивача у прохальній частині на урахування висновків Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №560/8064/22 не змінює ні підстав, ні предмету даного спору, адже підставою позову є норми законодавства, а саме приписи статті 13 Закону №3551-XII, а предметом - разова грошова допомога до 05 травня у 2022 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
При цьому, правова позиція Верховного Суду за результатами розгляду тієї чи іншої категорії спорів не може бути підставою позову, оскільки є позицією суду щодо застосування норм права і не надає особі повторного права звертатися до суду з позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що спір у цій справі №440/347/24 є тотожним, тому, що був предметом розгляду у справі №440/5202/22, та виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 по справі № 440/347/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій