Дата документу 03.05.2024Справа № 554/4333/24
Провадження № 1-кс/554/4849/2024
30 квітня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на рішення слідчого Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 від 05 квітня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання в кримінальному провадженні № 12024170420000435 від 08 березня 2024 року,
Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді із скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 від 05 квітня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання в кримінальному провадженні № 12024170420000435 від 08 березня 2024 року та зобов'язати слідчого повторно розглянути його клопотання від 02 квітня 2024 року та упродовж двох місяців з дня постановлення ухвали прийняти одне з рішень, передбачених ст. 283 КПК України, за фактом спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості ОСОБА_5 в результаті порушення вимог ПДР України водієм ОСОБА_6 в ДТП, що відбулася 01 вересня 2020 року.
Мотивуючи подану скаргу, вважав висновок слідчого, викладений в оскаржуваній постанові, про те, що ОСОБА_7 не має статусу потерпілого в кримінальному провадженні № 12024170420000435 від 08 березня 2024 року, а отже не має права звертатися з клопотаннями про проведення процесуальних дій в порядку статті 220 КПК України, помилковим й таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки останньому кримінальним правопорушенням заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості й відомості в ЄРДР про вчинення щодо нього кримінального правопорушення у цій справі було внесено саме за заявою ОСОБА_7 . В зв'язку з цим з названою постановою від 05 квітня 2024 року не погодився, вважав її необґрунтованою, протиправною й такою, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав вимоги скарги, зазначивши, що Полтавським РУП ГУНП в Полтавській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020170040001814 від 01 вересня 2020 року, в межах якого органом досудового розслідування було проведено кілька судових експертиз та із висновків автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-21/2160-ІТ від 26 лютого 2021 року і комісійної судової автотехнічної експертизи № 212/358 від 06 квітня 2022 року слідує, що ДТП та її наслідки перебувають у причинному зв'язку з діями та порушенням вимог ПДР обох водіїв, а отже, органом досудового розслідування повинна бути надана оцінка діям як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_6 . Всупереч цьому, обвинувальний акт скеровано до суду лише щодо ОСОБА_5 , а діям іншого водія працівниками поліції в ході слідства ніякої оцінки надано не було та ніякого процесуального рішення щодо нього не приймалося. Разом із тим вважав, що встановити наявність або відсутність в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення та відповідно прийняти за цим фактом процесуальне рішення можливо лише за наявності в розпорядженні органу досудового розслідування відповідних матеріалів. Однак, в цьому слідчим було безпідставно йому відмовлено. З огляду на це, просив задовольнити скаргу та скасувати постанову слідчого, як необґрунтовану та невмотивовану, зобов'язавши слідчого розглянути його клопотання повторно.
Слідчий ОСОБА_4 заперечував проти задоволення цієї скарги, вказавши, що хоча за наслідком проведення судових експертиз і було встановлено наявність в діях обох водіїв порушень вимог ПДР, які перебувають у причинному зв'язку із ДТП та наслідками, що наступили, але в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020170040001814 було встановлено, що першочергово ПДР було порушено саме ОСОБА_5 . Порушення ж ПДР водієм ОСОБА_6 носить другорядний характер і було вимушеним, через створення аварійної ситуації ОСОБА_5 , що згідно з практикою Верховного Суду виключає наявність в його діянні складу кримінального правопорушення. В зв'язку з цим ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та обвинувальний акт щодо нього скеровано до суду для розгляду по суті. Водночас зазначив, що ОСОБА_5 не є потерпілим в кримінальному провадженні, оскільки ДТП, внаслідок якого йому спричинені тілесні ушкодження, сталося у зв'язку з порушенням вимог ПДР ним самим же. З огляду на це, вважав, що ним обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання адвоката, оскільки останній не має права ініціювати перед органом досудового розслідування проведення процесуальних дій, винесена постанова є законною та мотивованою, а тому просив залишити скаргу без задоволення.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, а також матеріали кримінального провадження № 202417042000435 від 08 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Згідно з статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до жодного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень, який визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Аналіз положень ст. 303 КПК України через призму положень ст. 307 КПК України вказує на те, що законодавцем визначено не тільки вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача та прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування, а і способи такого оскарження, зокрема рішення можуть бути оскарженні шляхом їх скасування, дії шляхом зобов'язання їх припинити, а бездіяльність шляхом зобов'язання вчинити певну дію.
Із закріпленої в статті 26 КПК України диспозитивності як загальної засади кримінального провадження слідує, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За огляду на це, слідчий суддя, розглядаючи подану в порядку п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України скаргу на рішення (постанову) слідчого про відмову в задоволенні клопотання має право відповідно до визначених ст. 307 КПК України повноважень скасувати оскаржуване рішення слідчого або залишити скаргу без задоволення в залежності від того, мало місце при його винесенні порушення прав, свобод та інтересів особи в кримінальному провадженні, чи ні.
При цьому оскаржуване рішення слідчого має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України щодо форми та змісту, зокрема повинна містити в тому числі відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, а також закріпленим в Кримінальному процесуальному кодексі України загальним засадам верховенства права, за яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КПК України), та законності, за яким слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ст. 9 КПК України).
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Слідчим суддею встановлено, що Полтавським РУП ГУНП в Полтавській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020170040001814 від 01 вересня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, із змісту витягу з ЄРДР якого слідує, що 01 вересня 2020 року, близько 07 години, водій автомобіля GEELY MR-7151A, д. н. з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , рухаючись по вул. Європейській у напрямку вул. Шевченка в м. Полтаві, на перехресті з вул. Героїв Чорнобильців, при здійсненні розвороту для руху у зворотньому напрямку, не надав перевагу у русі автомобілю DAEWOO Lanos, д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , що рухався у зустрічному напрямку по вул. Європейській. В результаті ДТП обох водіїв госпіталізували до 1 МКЛ з тілесними ушкодженнями різної тяжкості.
15 серпня 2023 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, скеровано до суду.
Разом із тим, 08 березня 2024 року слідчим Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області було внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2024 року про зобов'язання внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місцем 01 вересня 2020 року, в результаті якої останньому було спричинено тілесні ушкодження. Кримінальному провадженню присвоєно № 12024170420000435.
В межах цього кримінального провадження адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого з клопотанням, в якому просив приєднати до матеріалів кримінального провадження копії висновку cудової медичної експертизи від 06 жовтня 2020 року № 1047 та висновку комісійної судової авто технічної експертизи від 06 квітня 2022 року № 212/358, оригінали яких знаходяться в матеріалах судового провадження № 554/7416/23; отримати тимчасовий доступ до матеріалів судової справи № 554/7416/23, яка перебуває у володінні Октябрського районного суду м. Полтави, та приєднати належним чином засвідчені копі всіх проведених судових експертиз, що стосуються ДТП, визначення справності вузлів та механізмів, швидкості транспортного засобу ОСОБА_6 та визначення тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_5 , та інших матеріалів; направити йому та ОСОБА_5 витяг з ЄРДР, пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого та допитати останнього в якості потерпілого; прокурору надати вказівки слідчому у кримінальному провадженні з чіткими термінами їх виконання, а також у розумні терміни, враховуючи, що досудове розслідування фактично проведено, прийняти одне з рішень, передбачених ст. 283 КПК України.
При цьому із змісту поданого адвокатом клопотання слідує, що наведені у ньому процесуальні дії зумовлені метою забезпечити проведення повного, всебічного та об'єктивного досудового розслідування кримінального провадження.
За результатом розгляду вказаного клопотання постановою слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 від 05 квітня 2024 року в його задоволенні було відмовлено.
В обґрунтування оскаржуваної постанови слідчий, посилаючись на практику Верховного суду України, згідно з якою у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку, а тому в таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен з водіїв (постанова № 5-18кс14 від 20 листопада 2014 року), а також на висновок Пленуму Верховного суду України, викладений в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до якого у випадках, коли передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків, і при цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом (пункт 7), зазначив, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020170040001814 встановлено, що водій ОСОБА_6 порушив ПДР вимушено, через створення аварійної ситуації водієм ОСОБА_5 . При цьому вказав, що водій ОСОБА_6 , як це слідує із матеріалів вищеназваного кримінального провадження, не зобов'язаний був враховувати можливість грубого порушення ПДР іншим водієм; він не передбачав, не зобов'язаний був і не мав можливості передбачити, що автомобіль, яким керував ОСОБА_5 , змінить напрямок свого руху, чим створить небезпеку для подальшого руху водію ОСОБА_6 , який рухався в зустрічному напрямку і користувався перевагою в русі. Відповідно до п. 1.4 ПДР водій ОСОБА_6 вправі був розраховувати, що водій ОСОБА_5 перед початком зміни свого руху не створить небезпеки іншим учасникам руху. Тому в причинному зв'язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали, на переконання слідчого, перебувають лише дії водія ОСОБА_5 .
Виходячи з цього вважав, що в даному випадку відсутні юридичні підстави для визнання потерпілим ОСОБА_5 , а тому з огляду на те, що останній не набув статусу потерпілого в кримінальному провадженні, а адвокат ОСОБА_3 відповідно представника потерпілого, відмовив у задоволенні клопотання, так як воно подане особою, яка не має права подавати клопотання в порядку ст. 220 КПК України в даному кримінальному провадженні.
З наведеного тексту вбачається, що слідчий, постановляючи оскаржуване рішення, обмежився лише констатацію того факту, що першочергово правила дорожнього руху порушив саме ОСОБА_5 , а тому лише його дії перебувають в причинному зв'язку із наслідками, що наступили, без наведення будь-якого обґрунтування на підставі чого він дійшов такого висновку та без надання жодного аналізу зібраним в ході слідства даним.
При цьому таке твердження слідчого не узгоджується із наявним в матеріалах кримінального провадження висновком комісійної судової авто технічної експертизи № 212/358 від 06 квітня 2022 року, з якого з-поміж іншого слідує, що в заданій дорожній ситуації дії водія автомобіля DAEWOO Lanos, д. н. з. НОМЕР_2 , ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. п. 12.3, 12.4 і 12.9 «б» ПДР та, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. Вирішити ж питання чи створював один водій своїми діями аварійну обстановку для іншого водія експертним шляхом неможливо.
Разом із тим, з позицією слідчого про відсутність у ОСОБА_5 статусу потерпілого в кримінальному провадженні № 12024170420000435, а відтак, права ініціювати перед слідчим клопотання в порядку ст. 220 КПК України про проведення процесуальних дій, що стало підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання адвоката ОСОБА_3 , слідчий суддя не погоджується, так як в даному кримінальному провадженні відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внесено до ЄРДР саме за заявою ОСОБА_5 , якому кримінальним правопорушенням спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 1047 від 06 жовтня 2020 року та не оспорюється слідчим, а тому відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникли в особи з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Слід зазначити, що в основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактична (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальна (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. У разі, коли особа не подавала відповідної заяви і була визнана потерпілим слідчим, прокурором або судом, права і обов'язки потерпілого виникають у неї з моменту надання згоди на таке визнання.
За таких обставин, оскаржувана постанова не відповідає вимогам КПК України, є незаконною та невмотивованою, а тому підлягає скасуванню із зобов'язанням слідчого повторно розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 від 02 квітня 2024 року, в зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню.
Водночас, вимога зобов'язати слідчого прийняти упродовж двох місяців з дня постановлення ухвали одне з рішень, передбачених ст. 283 КПК України, за фактом спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості ОСОБА_5 в результаті порушення вимог ПДР водієм ОСОБА_8 в ДТП, що відбулося 01 вересня 2020 року, є передчасною.
При цьому варто зазначити, що досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження. Слідчий, прокурор, керівник органу досудового розслідування зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Керуючись ст. ст. 220, 303, 307 і 372 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на рішення слідчого Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 від 05 квітня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання в кримінальному провадженні № 12024170420000435 від 08 березня 2024 року, - задовольнити.
Постанову слідчого Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 від 05 квітня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання в кримінальному провадженні № 12024170420000435 від 08 березня 2024 року, - скасувати.
Зобов?язати слідчого Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області повторно розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 від 02 квітня 2024 року в кримінальному провадженні № 12024170420000435 від 08 березня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 03 травня 2024 року о 16 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_9