Справа № 541/149/24
Провадження № 1-кп/541/91/2024
01 травня 2024 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Миргородського міськрайонного суду Полтавської області клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу по кримінальному провадженню, внесеному 17 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170550001237за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, якому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 11 травня 2024 року.
Під час судового розгляду прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу, яке він мотивував наступним. Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який неодноразово було продовжено, востаннє - до 11 травня 2024 року. Прокурор зазначив, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами. Підставою для продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 під час судового розгляду є наявність обґрунтованого обвинувачення щодо останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке кваліфікуються як особливо тяжке, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. У відповідності до ст. 177 КПК України, метою застосування вказаного запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що може бути виражено у неявці обвинуваченого на виклики до відповідних органів; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор зазначив, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, а також для перешкоджання встановленню усіх обставин вчиненого злочину та порушення розумності строків проведення судового розгляду, оскільки обвинувачений повною мірою усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим, та яке передбачене санкцією статті інкримінованого йому злочину. ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки володіє інформацією щодо місць проживання зазначених учасників судового розгляду. Незаконний вплив на потерпілого або свідків унеможливить проведення судового розгляду у розумні строки та позбавить можливості притягти винних осіб до передбаченої кримінальної відповідальності. ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зловживає алкогольними напоями, постійного джерела доходів не має, як і не має міцних соціальних зв'язків. Стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 і його вік не перешкоджають продовженню строку застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також прокурор зазначив, що враховуючи зазначені вище ризики і наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, продовження застосованого щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш виправданим, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути вищевказані ризики.
Потерпілий та його представник клопотання прокурора підтримали.
Обвинувачений та його захисник просили обрати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Обвинувачений зобов'язався виконувати всі покладені на нього обов'язки. Захисник обвинуваченого зазначила, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який неодноразово продовжувався, востаннє - до 11 травня 2024 року.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.
Згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані слідчим суддею під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 обрано з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, даних про його особу, а також наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема - можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ст. 177 КПК України, не зникли, є реальними та дійсними.
Прокурором доведено, що, перебуваючи на волі, усвідомлюючи особливу тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, обвинувачений може ухилитися від суду. Так, обвинувачений може безперешкодно покинути територію м. Миргорода та Миргородського району, оскільки він офіційно не працює, не має міцних соціальних зв'язків, а отже, відсутні міцні фактори, які могли б попередити спроби переховування обвинуваченого, якому інкриміновано вчинення особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, за який передбачене покарання до 15 років позбавлення волі. Таким чином, обвинувачений, перебуваючи на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк може ухилитися від суду, змінювати місце проживання, залишити територію області, не повідомивши про це прокурора та/або суд, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень, судового розгляду, притягнення до відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. Враховуючи характер злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відсутність постійного джерела доходів, є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Однак, суд не погоджується з думкою прокурора про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки під час судового розгляду були допитані потерпілий ОСОБА_4 , свідки сторони обвинувачення. Вказані особи надали суду пояснення, учасники судового провадження мали можливість з'ясувати у потерпілого, свідків всі обставини, на які вони посилаються. Клопотань про додатковий допит потерпілого та свідків заявлено не було. Враховуючи зазначене, у обвинуваченого вже відсутні підстави для впливу на них, а отже ризик впливу на потерпілого, свідків, на даний час відсутній.
Незважаючи на відсутність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала.
Обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.
Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в подальшому належить утримувати під вартою, оскільки саме цей вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 94, 176-178, 193, 194, 196, 198, 205 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів по 29 червня 2024 року включно.
Відкласти судовий розгляд на 14 год 30 хв. 12 червня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, однак ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
СуддяОСОБА_1