Справа № 553/1708/23
Провадження № 2/553/226/2024
Іменем України
02.05.2024м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Москаленко В.В.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Черчик Т.В.
секретаря судового засідання Зубань Н.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних,-
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 3721,49 доларів США та судові витрати.
Заявлені вимоги вмотивовані тим, що 01.08.2008 між ВАТ «ВТБ Банк» та
ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 44/08-1, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 28000,00 доларів США, строком до 28.07.2023, зі сплатою процентів за користування кредитом в сумі 16% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01.08.2008 між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 44/08-П.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2009 у справі
№ 2-1284/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 44/08-1 від 01.08.2008 в сумі 28768 доларів США 15 центів, що за офіційним курсом НБУ становить 221514,76 грн.
21.10.2020 між АТ «ВТБ «Банк» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» укладений договір про відступлення права вимоги № 75-РБ, за яким до позивача перейшло право вимоги до осіб, які були боржниками АТ «ВТБ Банк», в тому числі і щодо відповідачів.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 01.03.2021 замінений стягувач у виконавчих листах , виданих на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2009 у справі № 2-1284/09 з ВАТ «ВТБ Банк» на його правонаступника - АТ «Універсал Банк».
Станом на день звернення до суду із позовом, рішення Ленінського районного суду
м. Полтави від 19.06.2009 залишається невиконаним, кредитні кошти в повному обсязі не повернуті. Всього в рахунок погашення боргу за кредитом за рішенням суду в період з 19.06.2009 по 23.02.2022 відповідачами сплачено 3647,63 доларів США. Залишок заборгованості станом на 23.02.2022 становить 25120,52 доларів США.
Оскільки після ухвалення судового рішення зобов'язання відповідачів сплатити суму заборгованості за кредитним договором не припинилися, на підставі положень ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 3 % річних від простроченої суми за період з 03.04.2017 по 23.02.2022 в розмірі 3721,49 доларів США, які позивач просить стягнути з відповідачів.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 19.07.2023 позовна заява залишена без руху, встановлений позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Заявою від 25.07.2023 недоліки позовної заяви усунуті.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27.07.2023 провадження у справі відкрито, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_2 письмовою заявою від 21.09.2023 заперечила проти позовних вимог, оскільки, на думку відповідача, позивачем необґрунтовані нарахування, здійснені з 03.04.2017 до часу придбання ним боргу, необґрунтований залишок заборгованості на початок періоду нарахування та суми, зазначені в доларах США на час сплати заборгованості.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 21.09.2023 визнана обов'язковою явка представника позивача для надання пояснень у судовому засіданні щодо позовних вимог.
20.10.2023 представник позивача надав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.
22.11.2023 представник позивача надав до суду письмові пояснення у справі, у яких зазначив, що відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги
№ 75-РБ від 21.10.2020, загальний розмір заборгованості відповідачів (тіло +%) становить 37745,14 доларів США, з яких тіло кредиту в валюті кредиту 24129,83 доларів США, заборгованість по відсоткам 13615,31 доларів США. За вказаним договором, відповідно до положень ст.ст. 512, 514 ЦК України до позивача перейшли права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язку виконання рішення суду. Оскільки на момент переходу права вимоги у ВАТ «ВТБ Банк» існувало право вимагати отримання 3% річних від боржників у період з 03.04.2017 до часу укладення договору про відступлення права вимоги від 21.10.2022, то, відповідно, таке право перейшло до АТ «Універсал банк», як правонаступника. Щодо обґрунтування залишку заборгованості станом на 23.02.2023 у розмірі 25120,52 доларів США та станом на 03.04.2017 у розмірі 26000,57 доларів США, представник позивача зазначив, що станом на 03.04.2017 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідач сплатила 2767,58 доларів США, а станом на 23.02.2022 в рахунок погашення заборгованості від відповідача надійшло 3647,63, що підтверджується копіями виписок, наданих ПАТ «ВТБ Банк». Залишок заборгованості станом на 03.04.2017 (26000,57 доларів США) та на 23.02.2023 (25120,52 доларів США) становить різницю між сумою заборгованості, стягнутою з відповідачів за рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2009, в розмірі 28468,15 доларів США, та загальною сумою оплати станом на відповідну дату.
23.11.2023 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Черчик Т.В., до суду поданий відзив на позовну заяву, у якій представник відповідача зазначила, що відповідач ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог, оскільки позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 03.04.2017 по 23.02.2022, тобто за п'ять років, що передували зверненню до суду, а також включаючи той період, за який до позивача ще не перейшли права нового кредитора. З посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16, зазначила, що вимоги про стягнення грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України обмежується трьома останніми роками, які передували зверненню до суду. Також зазначила, що рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2009 на день розгляду справи на примусовому виконанні не перебуває, виконавчий лист стягувачами до виконання не пред'являвся, а позивач не вчинив жодних дій з приводу примусового виконання рішення суду. З урахуванням викладеного, представник відповідача зазначив, що оскільки саме з вини як первісного кредитора, так і нового кредитора рішення суду не виконувалось протягом останніх тринадцяти років, тому позовні вимоги заявлені поза межами строку позовної давності. Оскільки позивач звернувся до суду 29.06.2023, то стягненню підлягають 3% річних, нараховані за період з 29.06.2020 по 29.06.2023, тобто за 1095 днів в межах позовної давності. Крім того, згідно договору поруки, відповідач ОСОБА_3 , як поручитель, не брав на себе зобов'язання відповідати перед кредитором позичальника за виконання ним зобов'язання щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо другого відповідача. Враховуючи викладене, представник відповідача просила застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.
04.12.2023 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що відповідно до п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби, строки позовної давності, визначені ст.ст. 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, строки позовної давності підлягають обрахуванню останніми трьома роками, які передували 02.04.2020. Крім того, згідно з п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу продовжуються на строк його дії. Тобто, вимоги позивача за період з 03.04.2017 по 23.02.2022 заявлені в межах строку позовної давності. Також представник позивача зазначив, що на момент набуття АТ «Універсал Банк» права вимоги за кредитним договором, відповідачем та поручителем рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором виконане не було, а отже вимога є дійсною. При цьому правове значення для застосування положень ст. 625 ЦК України має саме факт невиконання судового рішення відповідачами, а не наявність чи відсутність виконавчого
документа на виконанні. Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно, як з боржника, так і з поручителів, яке не виконане останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України. Вказана правова норма не містить застережень щодо неможливості солідарної відповідальності боржників за порушення грошового зобов'язання.
24.01.2024 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Черчик Т.В. подала до суду відзив на позовну заяву, у якому, з посиланням на положення п.6 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування», зазначила, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, виконання зобов'язань зі сплати платежів, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Тобто боржник звільняється від відповідальності саме за прострочення виконання грошового зобов'язання, а фінансові установи не мають права застосовувати передбачені договором санкції у разі такого порушення (неустойки, збільшення відсотків). З огляду на те, що предметом позову є стягнення 3% річних від суми заборгованості за договором про споживчий кредит, відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором під час дії карантину. Також представник відповідача зазначила, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2009, на час його ухвалення було встановлено наявність грошових зобов'язань відповідача за кредитним договором та визначено їх розмір. Разом з тим, позивач жодними поданими доказами не довів наявності невиконаного відповідачем повністю або частково грошового зобов'язання. Саме по собі зазначення в договорі про відступлення права вимоги розміру заборгованості особи, вимоги якої відступаються, не може вважатись належним та достатнім доказом такої заборгованості. На думку представника відповідача такими доказами мають бути первинні банківські документи, які підтверджують наявність та розмір заборгованості, на яку можливе нарахування 3% річних або документи виконавчого провадження, в яких зазначені суми, фактично стягнуті в ході примусового виконання рішення. При цьому, згідно з витягом з реєстру до договору про відступлення права вимоги № 75-РБ від 21.10.2020, загальний залишок заборгованості відповідачів становить 37745,14 доларів США, що не відповідає сумі, стягнутій за рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2009. Також зазначила, що відповідач не отримувала повідомлень про заміну банку правонаступником та повідомлень про необхідність здійснювати платежі за реквізитами нового кредитора. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити. Надала пояснення.аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, причину неявки до суду не повідомили, клопотань про відкладення судового розгляду не надали.
Представник відповідача - адвокат Черчик Т.В. у судовому засіданні просила відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав ,зазначених у відзиві.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
01.08.2008 між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 44/08-1, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 28000,00 доларів США, на строк 15 років (до 28.07.2023) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16% річних. (а.с.17-19).
01.08.2008 між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 , як поручителем та ОСОБА_2 , як позичальником, був укладений договір поруки № 44/08-ІП, відповідно до умов якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 44/08-1 від 01.08.2008 (а.с.20).
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2009 у справі
№ 2-1284/09 задоволені позовні вимоги ВАТ «ВТБ Банк» в особі Полтавської філії та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «ВТБ Банк» в особі Полтавської філії, заборгованість за Кредитним договором від 01.08.2008 № 44/08-1 у сумі 28768,15 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 221514,76 грн. Вказаним рішенням суду було встановлено, що станом на 09.04.2009 загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 28 768,15 доларів США (а.с. 6-7).
21.10.2020 між АТ «ВТБ «Банк» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» укладений договір № 75-РБ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців
(іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатках до цього договору. За пунктом 2 вказаного договору, новий кредитор набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених ст. 625 ЦК України та ін. (а.с.95-97).
Відповідно до витягу з Додатка № 1 до Договору № 75-РБ про відступлення прав вимоги від 21.10.2020, до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 44/08-1 від 01.08.2008 в розмірі загального залишку заборгованості (тіло +%%), в валюті - 37745,14 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту в валюті - 24129,83 долара США, заборгованість по відсотках, в валюті - 13615,31 долар США (а.с.15).
Відповідно до витягу з Додатка № 3 до Договору № 75-РБ про відступлення прав вимоги від 21.10.2020, до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_3 за договором поруки № 44/08-ІП від 01.08.2008 (а.с. 16).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 01.03.2021 у справі № 2-1284/09 замінений стягувач Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Полтавської філії у виконавчих листах, виданих на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2009 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 44/08-1 від 01.08.2008 на його правонаступника Акціонерне товариство «Універсал Банк» (а.с.9-11).
Відповідно до копій виписок по особовим рахункам АТ «ВТБ Банк» та копії відповіді ПАТ «Укрнафта» «Полтаванафтогаз» на запит представника відповідача, в період з 2011 по 2019 роки відповідачами здійснювалось часткове погашення заборгованості за рішенням суду від 19.06.2009, в т.ч. в порядку примусового виконання (а.с. 81-94, 200).
Згідно з копією відповіді Подільського ВДВС у м. Полтаві від 22.12.2023 № 82287 на запит представника відповідача, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 19553861 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1284, виданого 22.09.2009 Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТБ Банк» в особі Полтавської філії заборгованості в розмірі 223464,76 грн. 12.10.2010 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення за належністю до іншого відділу ДВС) та виконавчий лист направлений до Полтавського РУЮ (а.с.201).
Згідно з копією відповіді Полтавського ВДВС у Полтавському районі від 13.12.2023 № 67579 на запит представника відповідача, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 23162224 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 22.07.2009 № 2-1284/09 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованості в розмірі 223464,76 грн. 28.09.2011 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виявлене майно перебуває в іпотеці, інше майно боржника, на яке можливо звернути стягнення відсутнє. Постанову про закінчення та виконавчий лист направлено до відділу Ленінського ДВС міського управління юстиції. Станом на 13.12.2023 виконавчий документ повторно до відділу не пред'являвся (а.с. 200, зв.стор.).
Таким чином, правовідносини,які склалися між сторонами пов'язані із виконанням зобов'язань та врегульовані Цивільним кодексом України.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України,боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово тлумачив сферу застосування цієї статті, а саме: що охоплює собою поняття «грошове зобов'язання», зокрема у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 № 758/1303/15-ц та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19). Крім того у Постанові Великої Палати від 04.02.2020 № 912/1120/16 Верховний Суд знову висловив правовий висновок про те, що проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання, тобто застосування вимог ст. 625 ЦК України виступає у даному випадку як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Окрім цього Верховний Суд зауважив, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного Верховним Судом України 23 вересня 2015 року в постанові у справі № 6-1206цс15. Зазначеною постановою усталену судову практику в цивільних справах цієї категорії фактично було змінено та розтлумачено положення Цивільного кодексу України таким чином, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору. Також не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій і процентів, передбачених умовами договору та ЦК України.
Звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор (ВАТ «ВТБ Банк») змінив умови кредитного договору щодо строку його дії, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно на погашення такої заборгованості засвідчує такі зміни.
Якщо в рішенні суду про звернення стягнення на предмет застави вказана заборгованість за кредитним договором у повному обсязі (дострокове стягнення), то невиконання такого рішення не зумовлює виникнення у кредитора права на стягнення процентів та пені, передбачених кредитним договором. У кредитора (стягувача) виникає право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність перебування на примусовому виконанні рішення суду від 19.06.2009, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року по справі №916/190/18).
Можливість нарахування боржникові кредитором наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, після реалізації права на дострокове стягнення усієї суми кредиту, встановлена також постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі №127/15672/16-ц.
При цьому стороною відповідача не додано до матеріалів справи доказів виконання рішення суду у повному обсязі.
Таким чином, до грошового зобов'язання, порушення якого є підставою для застосування вимог ст. 625 ЦК України відносяться і випадки винесення рішення суду про стягнення заборгованості по кредитному договору, що є підставою для суду вважати наявність у позивача права на звернення стягнення компенсаційних виплат визначених у ч.2 ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання.
Що стосується розміру грошових вимог, прийнятих до розрахунку 3% річних, суд зазначає, що початковий залишок заборгованості у розмірі 26000,57 доларів США визначений позивачем станом на 03.04.2017 та становить різницю між сумою заборгованості, стягнутою за рішенням суду від 19.06.2009 (28768,15 доларів США) та загальною сумою оплати, здійсненої відповідачем після ухвалення рішення суду до 03.04.2017 (2767,58 доларів США), що підтверджується виписками з особового рахунку ВТБ Банку.
Суми оплат відповідача, враховані позивачем у розрахунку 3% річних, підтверджені вказаними виписками з особового рахунку ВТБ Банку та стороною відповідача не спростовані, контррозрахунок до матеріалів справи не наданий.
Щодо доводів представника відповідача про пропуск позовної давності та обмеження суми стягнення трьома останнім роками, які передували зверненню до суду, суд зазначає таке.
Позивач звернувся до суду із заявою про стягнення 3% річних 29.06.2023.
Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, проведений за період з 03.04.2017 по 23.02.2019 на загальну суму 3721,49 доларів США.
Отже, строк звернення до суду про стягнення 3% річних, нарахованих після 03.04.2017 спливав після 03.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У Постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 Верховний Суд зазначив, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Посилання представника відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16, про обмеження строку стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, трьома останніми роками, які передували зверненню до суду, суд не приймає, оскільки вказана правова позиція, стосувалася правовідносин, які виникли до внесення до Цивільного кодексу України змін щодо продовження строків позовної давності на період карантину.
Відповідно строк позовної давності щодо вимог за період з 03.04.2017 по 23.02.2019, був продовжений на строк дії карантину, а тому- не є пропущеним.
При цьому суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду 29.06.2023, тобто до закінчення карантину.
Також суд відхиляє доводи представника відповідача про звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит під
час карантину на підставі п.6 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» від 17.03.2020 № 533-ІХ, оскільки предметом цієї справи є стягнення 3% річних, нарахованих у зв'язку із простроченням виконання судового рішення про стягнення заборгованості, а не застосування санкцій, передбачених кредитним договором.
Щодо заперечень представника відповідача в частині солідарного стягнення з відповідачів 3% річних, оскільки відповідач ОСОБА_3 не брав на себе зобов'язання поручатись перед кредитором позичальника щодо сплати 3% річних згідно ч.2 ст. 625 ЦКУ України, суд зазначає, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно як з боржника, так і з поручителя, яке не виконане останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє права кредитора на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).
Отже, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом та наведені вище обставини, підтверджені доказами, які досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України, а тому стягує з відповідачів на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 2684,00 грн. (а.с.1), які є належно підтвердженими.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних, задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» 3% річних від простроченої суми в розмірі 3721,49 (три тисячі сімсот двадцять один) долар США 49 центів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір у розмірі 1342,00 (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір у розмірі 1342,00 (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» ідентифікаційний код юридичної особи -21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 54/19.
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 06.05.2024.
Суддя В.В. Москаленко